Справа № 488/3419/24
Номер провадження № 1-кп/488/152/25
24.07.2025 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва
в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи «EasyCon»),
розглянувши у відкритому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням,-
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.114-2, ч.ч.1,3 ст.436-2 КК України,-
Прокурором подане клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, яке мотивоване існуванням ризиків, які дають підстави вважати, що у випадку скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений може переховуватись від суду (пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України) та продовжити злочинну діяльність (пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України).
Обвинувачений та його захисник заперечень проти продовження запобіжного заходу не висловили.
Заслухавши думку учасників з приводу заявленого клопотання, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, принаймні протягом певного часу. За виняткових обставин, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
При цьому продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у частині 1 статті 177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування та розгляду судом кримінального провадження (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків, тощо).
Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, невчинення іншого кримінального правопорушення, а підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити вказані дії.
Про наявність таких ризиків свідчать наступні обставини.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, санкцією якого передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
На переконання суду, суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаного ризику та не може бути проігнорована.
Поміж іншого, репутація обвинуваченого, який не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, тобто не має стійких соціальних зв'язків, або інших чинників, які б утримували його від втечі, усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує в разі визнання винним за вироком суду, матиме можливість переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, обвинувачений, маючи проросійські політичні погляди, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора рф та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, що унеможливить його розшук, дає підстави дійти висновку про доведеність ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику вчинення ОСОБА_6 нових злочинів та продовження кримінального правопорушення, то доводи прокурора є слушними, з огляду на те, що ОСОБА_6 має проросійські політичні погляди, зважаючи на той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії в тому числі в частині Миколаївської області, за такого перебуваючи на волі останній може продовжувати вчиняти дії, направлені на корегування ворожого вогню по м. Миколаєву та області.
Щодо наявності названого ризику також свідчить той факт, що знаходячись на волі, при наявній можливості припинити вчиняти кримінальні правопорушення, добровільно свою злочинну діяльність ОСОБА_6 не припинив. Такі злочинні дії обвинуваченого були припинені через обставини, які не залежали від його волі, під час його затримання правоохоронним органом після вчинення злочину.
Також, з огляду на обставини ймовірно вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній вів переписку в особистому чаті додатку «Телеграм» з особами, які мають проросійську спрямованість, а також здійснюють збір та накопичення інформації про місця базування військових підрозділів на території м. Миколаєва з можливістю подальшого нанесення по таким місцям ракетно-бомбових ударів, які можуть призвести до загибелі як цивільного населення та і військовослужбовців, і на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_6 міг діяти.
З урахуванням викладеного суд вважає доведеним наявність вищевказаних ризиків і неможливість запобігти їм при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України та вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою, а відповідно - до задоволення клопотання прокурора.
Застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та не є можливим відповідно до імперативних вимог положень ч.6 ст.176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд вважає таку міру виправданою, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії»).
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178,183, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 23.09.2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3