Миколаївської області
Справа №945/407/24
Провадження №1-кп/477/195/25
про продовження дії запобіжного заходу
23 липня 2025 року місто Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 (не з'явилася),
її представника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022152260000290, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,
На розгляді у Вітовському районному суді Миколаївської області (до 28 квітня 2025 року мав назву - Жовтневий районний суд Миколаївської області) перебуває зазначене кримінальне провадження, в якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін якого спливає 08 серпня 2025 року.
На засідання 23 липня 2025 року прокурор подав чергове клопотання про продовження цієї міри запобіжного заходу строком на 60 днів.
На його обґрунтування вказав, що обвинувачений може переховуватися від суду незаконно впливати на свідків та інших учасників процесу, а також вчинити інше кримінальні правопорушення.
Посилався на аналогічні обставини та підстави, які й були заявлені раніше в подібних клопотаннях: що той вчинив умисно особливо тяжкий злочин, за яке може бути призначено покарання від 10 до 15 років, під час досудового розслідування погрожував свідку ОСОБА_8 , а оскільки він проходить військову службу, то є небезпека вчинення ним військових злочинів, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України.
Захисник ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора і обрати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту. Надав про це письмове клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначив, що заявлені прокурором ризики не обґрунтовані і не доведені, ОСОБА_4 є військовослужбовцем, переебував в лавах Збройних сил України і не ухилявся від слідства та не впливав на свідків. Крім того, надав письмову згоду військової частини НОМЕР_1 про можливість прийняття ОСОБА_4 на військову службу.
Обвинувачений також заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що прокурором вже не вперший раз подається одне й те ж клопотання про продовження йому строку тримання під вартою, але нічого не змінюється, хоча за час розгляду справи вже все змінилося і значення ризиків зменшилися. Зазначив, що він не мав наміру і не бажав нікуди зникати та тиснути на свідків, більше того. Він самостійно прибув на виклик до суду, де обиралася йому міра запобіжного заходу. Тому просив змінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем реєстрації.
Представник потерпілої наполягав на продовженні обвинуваченому тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризи, які слугували підставою для обрання йому цього запобіжного заходу.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши клопотання та матеріали провадження, суд встановив наступне та прийшов до таких висновків.
27 вересня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 115 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР під № 1202252260000290.
02 жовтня 2023 року слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який потім на досудовому слідстві був продовжений ухвалами слідчого судді того ж суду, а потім і ухвалами Жовтневого районного суду Миколаївської області під час судового розгляду, і останньою - від 10 червня 2025 року з кінцевим терміном дії запобіжного заходу 08 серпня 2025 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився.
Тримання під вартою, згідно ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Обираючи міру запобіжного заходу слідчий суддя визнав, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інший злочин. При подальшому продовження строку дії запобіжного заходу судом було підтверджено, що ці ризики продовжують існувати.
ОСОБА_4 підозрюється у скоєні злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, тому, усвідомивши призначення такого суворого покарання, у разі підтвердження його вини, може переховуватися від суду, а також неправомірно впливати на свідків з метою зміни їх показів на його користь. Це було визначено слідчим суддею при обранні міри запобіжного заходу: свідок ОСОБА_8 повідомляв, що ОСОБА_4 погрожував йому вбивством. І хоча під час розгляду справи і допиту цього свідка не було в повній мірі це доведено, проте, під час його допиту в суді він повідомив, що після виявлення трупу потерпілого в садовому товаристві, ОСОБА_4 за допомогою зв'язків своєї матері намагався уникнути відповідальності.
Крім того, під час розгляду справи допитані не всі свідки з числа членів садівничого товариства, де відбулося вбивство потерпілого, тому продовжує існувати ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може здійснювати спроби незаконно впливу на них. При цьому допитані в судовому засіданні свідки-члени садівничого товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вказали на недоброзичливий та агресивний характер обвинуваченого під час його проживання у них садівничому товаристві (де відбулося вбивство потерпілого Цеховського), що також підтверджує можливість його негативного впливу на свідків.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу існує і з огляду на те, що захисник під час судового розгляду наголошував на існування підстав для їх повторного або додаткового допиту, зокрема й свідка ОСОБА_8 , а обвинувачений подав про це письмове клопотання від 30 квітня 2025 року.
Також суд вважає, що продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_4 військових правопорушень, в тому числі й кримінальних, передбачених ст.ст. 407, 408 КК України, оскільки він має статус військовослужбовця Збройних сил України, тому, під час виконання безпосередніх обов'язків та проходження служби, маючи зброю та будучи на волі, з метою уникнення покарання або з інших мотивів, може вчинити вказані правопорушення.
Таким чином клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися підстави для обрання такого запобіжного заходу та не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання йому цього запобіжного заходу більш м'який.
Клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт суд вважає запереченням на клопотання прокурора, так як воно не було зареєстроване в суді.
Керуючись статтями 369-373, 376 КПК України суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали по 20 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з часу її отримання.
В засіданні було проголошено резолютивну частину ухвали, її повний текст складено на 24 липня 2025 року для оголошення о 13:00.
Суддя ОСОБА_1