Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/797/23
Іменем України
24.07.2025смт. Доманівка
Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області Кривенко О.В., за участі секретаря Маташнюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка адміністративний матеріал відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , військовослужбовець,
за ст.130 ч.1 КУпАП,
Згідно протоколу №ААБ №091679 від 23.07.2023 року встановлено, що 23.07.2023 року о 23:30 в смт Доманівка по вул. Ливадара, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ВАЗ 215" державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору "Alcotest" та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
У зв'язку з зазначеним інспектором СРПП відділення поліції №2 Вознесенського РУП Горбачем О.Ю. відносно ОСОБА_1 складений протокол ААБ № 091679 про вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
У судове засідання надійшло клопотання ОСОБА_2 та його захисника Вялової І.М. про закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
У клопотанні зазначено, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не визнає повністю, провадження у справі просить закрити за відсутності в його складу адміністративного правопорушення, оскільки доданий до протоколу відеозапис не підтверджує події за участю ОСОБА_1 , вважає відеозапис неналежним доказом, оскільки рік, дата і години на ньому не співпадають із зазначеними в протоколі, взагалі частина запису не містить звукового ряду та відеофікацію було здійснено на особистий мобільний телефон, який не є спеціальним технічним засобом відеозапису, який має право використовувати поліцейський, та який не має технічної можливості зафіксувати точно день та час зйомки. Окрім того, вважає, що диск з відеозаписом, який був долучений до матеріалів справи є недопустимим доказом, оскільки неможливо встановити ідентичність та оригінальність відеозапису.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тому є недійсним, тобто достовірних даних, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння не долучено до справи.
Також в матеріалах справи відсутні докази , що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм правил дорожнього руху і як наслідок його законне зупинення за таке порушення, тому просить закрити провадження, тому просить провадження закрити.
Дослідивши матеріали справи, клопотання захисника, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно із вимогами ст. ст. 245, 252 КУпАП під час провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та обєктивне дослідження всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обовязковими елементами якого є: обєкт, обєктивна сторона, субєкт, субєктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст.. 130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вище зазначив суд, до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли вона відмовилася від проходження огляду лише у встановленому чинним законодавством порядку, який визначений ст.266 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 .
Притягуючи певну особу до відповідальності за порушення будь-якої норми чинного законодавства, неможливо встановити справедливість шляхом порушення норм процесуального законодавства поліцейським.
У відповідності до положень ст.. ст. 245,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа v його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, с будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)
встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення» винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 2 4.1 ст. 278 КУПАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду регламентовано КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09. і 1.2015р. (далі - Інструкція).
Відповідно до положення п.2 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаки алкогольного сп'яніння встановлені п. 3 розділу І Інструкції.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживестандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Відповідно до ч.23 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, і
В пункті 5 ст.266 КУпАП встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а й шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У письмовому направлені має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
З матеріалів справи вбачається, що письмового направлення до медичного закладу водій ОСОБА_1 від працівника поліції не отримував та в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про вручення такого направлення, відповідно до якого ОСОБА_1 мав би можливість пройти огляд у медичному закладі.
Так як протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, тому обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист крав людини і основоположних свобод.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 23.07.2023 року о 23 год 30 хв с. Доманівка, вул Ливадари ОСОБА_1 керував тз ВАЗ 2115 д.н.з НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різький запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови).
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та обставин викладених в протоколі від 23.07.2023 року поліцейським надано відеозаписи один з яких з нагрудної камери поліцейського, інший з мобільного телефону.
Отже, дані відео, не підтверджують факт того, що події, відбувались саме 23.07.2023 року 23 год. 30 хв., коли було складено протокол. Згідно адміністративного протоколу правопорушення сталося 23.07.2023 року о 23 год 30 хв., в той час як на відео події, зафіксовані дата та час - 31.01.2017 року, а інші відео взагалі не містять ні дати ні часу, тому взагалі не можливо встановити в який час мела місце зафіксована на ньому подія. Отже дані відео не підтверджують факт того, що на ньому зафіксовані водії, які відбувались саме 23.07.2023 року 23 год. 30 хв. Беззаперечних доказів скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП саме 23.07.2023 року о 23 год. 30 хв. року суду не надано.
Достовірних даних, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння не долучене де справи.
В протоколі зпзначено, що ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень, а в доданих письмових поясненнях заначав, що не сідав за кермо в стані алкогольного сп'яніння.
В матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм правил дорожнього руху і як наслідок його законне зупинення за таке порушення, відеозапис, який міститься на ДВД диску, не можна визнати допустимим доказом з огляду на наступне:
Доданий до матеріалів справи диск з відеозаписом суд вважає недопустимим доказом, оскільки невідомо джерело доказу відеозапису, який міститься на ДВД диску, який додано до матеріалів справи. Відео з мобільного телефону не можна вважати доказом, поданим відповідно Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів)
Прядок зберігання, видані, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24,11.2015 №14/1 та п.4.1, 4,2 Розділу IV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100, (далі г Інструкція № 100).
Згідно н.3.5. Інструкції №І00 після активації нагрудної камери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно Інструкції №100 працівникам патрульної поліції заборонено, зокрема змінювати, редагувати, видаляти, копіювати, передавати третім особам або іншим чином поширювати відеозаписи, зроблені на нагрудну відеокамеру без дозволу начальника Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті..
Згідно п.5.2 Інструкції №100 відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції надаються працівникам Департаменту патрульної поліції та управлінь патрульної поліції у містах з метою виконання ними функціональних обов'язків за погодженням з начальником Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.
З протоколу про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено, за допомогою якого приладу здійснено відеозаписи.
Серед нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських, при фіксації правопорушень, існує Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписму, засобів фото-і -кінозйомки, відеозапису. затверджена наказом МВС України № л 026 від 18 грудня 2018 року (далі Інструкція № 1026).
Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що 1 мають функції фото-i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі Інструкція № 1026), вона регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення, відеореєстратора поліцейський
переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітленні відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Тобто запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має буми повним, а не його окремі кориговані частини.
Однак інспектором не долучений безперервний відеозапис з нагрудної камери, більш того час та дата зазначені на відеозаписі не відповідають часу та даті події, зазначеній в протоколі.
Крім того, також де протоколу додано диск з двома відеофайлами здійсненими не за допомогою нагрудної камери патрульного поліцейського, так як не містить а ні дати, а ні часу події та складається із відеофайлу який не містить звукового ряду, що свідчить про те, що запис створений не за допомогою нагрудної камери патрульного поліцейського, що є порушенням Інструкції про застосування органами та підрозділами, поліції технічних приладів і технічних засобів., що мають функції .фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року Леї026 та Інструкції від 03.02.2016 за №100, а відеозапис здійснювався не дозволеним зазначеною інструкцією приладом, а мобільним телефоном, а тому с недопустимим доказом та не може бути прийнятим на підтвердження вчинення мною Інкримінованого мені адміністративного правопорушення.
Положення цієї Інструкції передбачають такі види приладів відео фіксації автомобільна система технічних приладів і технічних засобів, відеореєстратор, портативний відеорестратор, стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Чинним законодавством України не передбачено можливості здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони поліцейських.
Проте, нормативними актами, зазначеними вище, відрегульовано, що у разі неможливості фіксування події технічними засобами відеофіксації необхідно складати протокол про відмову у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення поліцейським складений в порушення вимог законодавства без застосування належних технічних засобів відеофіксації та без присутності двох свідків, то дані, які містяться у ньому, не можуть бути визнані допустимими доказами.
Із зазначених підстав не можуть бути визнані допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із безпекою дорожнього руху, і відеозаписи з особистих смартфонів поліцейських.
Слід зазначити, що жоден доказ не має для суду наперед установленої сили. Суди повинні оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, усі сумніви мусять тлумачитися на користь обвинуваченого.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певного діяння, оскільки за встановлених обставин він не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та не викликали сумніву у суду.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах "Кобець, проти України» від 14.02.2008 р. "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгодженій між собою неспростовних презумпції.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення визначених статтею 255 цього Кодексу,
Оцінка доказів, відповідно до ст, 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та грунтується на всебічному, повному та об'єктивному. досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю,1 а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. Зет. 62 Конституції України).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні Поза розумним сумнівом мас бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги «ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким: версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ згідно якої «доказування» зокрема» має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою» а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від t 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 4 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів» який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді» випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами» або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо» щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно щоб будь-який обгрунтований сумнів у тій версії події» яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може поженити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, відсутність допустимих доказів правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність доказів, відтак і про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130 ч. 1, 245, 247, 251, 280, 294 КУпАП, суд
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набуває чинності через 10 днів, якщо не буде оскаржена.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Доманівський районний суд Миколаївської області протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя :О. В. Кривенко