24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 243/12225/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -Банк)
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025
за позовом ОСОБА_1
до Банку
про розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад "Депозит VIP"), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ;
ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 ;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Центр";
ОСОБА_5 ;
ОСОБА_6 ,
Банк 07.07.2025 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 243/12225/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Водночас у касаційній скарзі скаржник просить про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник як на підставу для касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які скаржник наводить у скарзі .
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо обов'язковості застосування преюдиційних обставин, не конкретизував норму права (пункт, частина стаття), яку було неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та стосовно застосування якої (норми) висновок Верховного Суду, викладений у наведеній постанові, не був врахований судами, а Суд не вправі доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були наведені скаржником.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.(Частина перша статті 291 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023).
Відповідно до частини сьомої статті 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак до касаційної скарги Банку не додано доказів надіслання її копії третім особам у цій справі у визначеному частиною сьомою статті 42 ГПК України порядку.
Неповідомлення учасника справи в установленому процесуальним законом порядку про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху.
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій на обґрунтування наведеної підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко зазначити норму права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування якої, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень та стосовно застосування якої (норми) висновок Верховного Суду щодо обов'язковості застосування преюдиційних обставин, не був врахований, а також
- надати докази надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами третім особам у цій справі, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у визначеному частиною сьомою статті 42 ГПК України порядку.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку залишається без вирішення до усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 у справі № 243/12225/21 залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова