24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/287/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" (далі - Товариство) ,
на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі
за позовом Товариства
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"
про стягнення 4 648 102,28 грн,
Товариство 09.07.2025 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити, а у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підстави для оскарження судового рішення скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України
При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування та/або норму права щодо якої такі висновки не були враховані судами попередніх інстанцій.
Однак у поданій касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду та про відсутність таких висновків, не конкретизував які саме норми (пункт, частина стаття) було неправильно застосовано судом апеляційної інстанцій та стосовно застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судом апеляційної інстанції, а щодо застосування яких (норм) такий висновок відсутній.
А саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на відсутність висновків та неврахування таких висновків без зазначення конкретної норми права щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок її застосування, а щодо якої (норми) такі висновки не були враховані судом апеляційної інстанції, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 зазначеного Кодексу.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій уточнити підстави касаційного оскарження судового рішення та зазначити норми права (пункт, частина, стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустився суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, та щодо яких (норм) відсутній висновок їх застосування, а щодо яких (норм) висновок Верховного Суду, викладений у постановах Верховного Суду, не був врахований.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі №916/287/23 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова