Ухвала від 23.07.2025 по справі 918/1061/24

УХВАЛА

23 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/1061/24(450/2332/24)

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Рівненської області

від 10.03.2025

у складі судді: Марач В.В.,

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 26.05.2025

у складі колегії суддів: Саврій В.А., (головуючий), Коломис В.В., Грязнов В.В.

за позовом ОСОБА_2

до відповідачів: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3

про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав на квартиру

та за зустрічним позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) 20.06.2025 засобами електронного зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 918/1061/24(450/2332/24).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/1061/24(450/2332/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.06.2025.

У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/1061/24(450/2332/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025.

Розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Cуд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290, 292 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі, як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та на пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржником не обґрунтовано пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України належним чином, а тому скаржнику необхідно надати письмові пояснення в яких конкретизувати визначені у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, а саме зазначити норму права (пункт, абзац, частина тощо) щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення цієї справи.

При цьому, скаржнику необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін.

Зміст касаційної скарги, не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено відповідну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

При цьому вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2332/24) відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій він просив суд апеляційної інстанції змінити мотивувальну частину та скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2332/24) в частині зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 у справі №918/1061/24(450/2332/24) залишено без змін.

У вступній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 зазначено, що предметом апеляційного перегляду у справі 918/1061/24(450/2332/24) є зустрічний позов. Посилаючись на статтю 269 ГПК Украни, судом апеляційної інстанції вказано, що з огляду на зміст доводів та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів здійснює перегляд оскарженого рішення в їх межах.

Таким чином, предметом апеляційного перегляду у цій справі було рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 в частині визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

При цьому, заявник касаційної скарги просить змінити рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 в частині вирішення спору за позовом ОСОБА_2 шляхом виключення з мотивувальної частини висновків викладених у прохальній частині касаційної скарги за текстом.

Зважаючи на викладене та з огляду на апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в частині, ОСОБА_1 необхідно уточнити вимоги касаційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За таких обставин, заявнику касаційної скарги необхідно усунути недоліки касаційної скарги зазначити підстави касаційного оскарження та уточнити вимоги касаційної скарги, відповідно до приписів пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд , -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 918/1061/24(450/2433/24) залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду В.Я. Погребняк