23 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2024/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Салатюка Д.В.,
відповідача - Шатарської Т.Н.,
третьої особи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
у справі №910/2024/24
за позовом Корпорації виробничих та комерційних підприємств "Союз"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний",
про стягнення 1 795 452,38 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
2. Корпорація виробничих та комерційних підприємств "Союз" (далі - Корпорація "Союз") звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 1 795 452,38 грн.
3. Позовні вимоги мотивовані тим, що направлення відповідачем до банку вимоги про сплату коштів за гарантією виконання зобов'язань №16-001-28731-2021 від 02.07.2021 в розмірі 1 795 452,38 грн було безпідставним, оскільки гарантійний випадок не настав, а позивач виконав свій обов'язок зі сплати пені та штрафу за прострочення терміну виконання проектних робіт.
4. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
5. 02.07.2021 між ПрАТ "НЕК "Укренерго" (замовник) та Корпорацією "Союз" (підрядник) укладено договір №01-201210-21 (далі - договір) за предметом закупівлі: "ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Реконструкція ПЛ 330 кВ Бар - Хмельницька. Вінницька область (Барський, Жмеринський та Літинський райони), Хмельницька область (Деражнянський, Летичівський та Хмельницький райони) (1-ша черга будівництва, ділянка опор портал ПС 330 кВ "Бар"-оп.№251), Інв. №009088, 030105) 45454000-4 Реконструкція".
6. Згідно з пунктом 1.2 договору підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника (додаток 1 до договору) роботи з реконструкції ПЛ 330 кВ Бар - Хмельницька Вінницька область (Барський, Жмеринський та Літинський райони), Хмельницька область (Деражнянський, Летичівський та Хмельницький райони) Інв. №009088, Інв. №030105 (далі - роботи), з передачею замовнику результату робіт (закінчені роботи), а замовник зобов'язується здійснити оплату прийнятих належно виконаних робіт на умовах договору.
7. Відповідно до пункту 1.1 додатку 1 до договору "Завдання на виконання робіт" підрядник зобов'язується розробити робочу документацію (стадія "Р") відповідно до затвердженого проєкту та погодити її із замовником. Робоча документація має бути розроблена відповідно до діючих норм і правил та чинного законодавства України у сфері будівництва.
8. Відповідно до пункту 2.3 договору ціна договору може бути зменшена у випадках, визначених чинним законодавством України та (або) договором.
9. В ціну договору включені всі витрати, які здійснює підрядник з метою виконання цього договору (пункт 2.4 договору).
10. Відповідно до пункту 2.2 договору загальна ціна договору, розрахована відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1.-7:2013, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, становить 34 990 000 грн, крім того ПДВ (20%) 6 998 000 грн, всього 41 988 000 грн.
11. 28.10.2022 укладено Додаткову угоду №3 до договору у зв'язку з необхідністю приведення ціни договору до розробленої проектно-кошторисної документації стадії "Р".
12. Відповідно до пункту 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 28.10.2022) загальна ціна договору, розрахована відповідно до ДСТУ Б.Д.1.1.-7:2013, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, становить 29 924 206,36 грн без ПДВ, крім того ПДВ 5 984 841,27 грн, всього 35 909 047,63 грн з ПДВ.
13. Таким чином, ціна договору з 41 988 000 грн з ПДВ зменшилась до 35 909 047,63 грн з ПДВ.
14. Сторонами 24.11.2022 укладено додаткову угоду №5 до договору у зв'язку з необхідністю приведення ціни договору до розробленої проектно-кошторисної документації стадії "Р".
15. За умовами пункту 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 24.11.2022) загальна ціна договору, розрахована відповідно до Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, розрахована відповідно до Настанови з визначення вартості будівництва, становить 23 261 498,70 грн без ПДВ, крім того ПДВ 4 645 215,18 грн, що разом становить 27 906 713,88 грн.
16. Сторони погодили у пункті 16.1 договору, що термін виконання проектних робіт (стадія "Р") до 31.08.2021 (включно).
17. Відповідно до пункту 16.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2022) підрядник повинен виконати будівельні роботи до 25.10.2023 (включно).
18. Згідно з пунктом 16.3 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2022) договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 24.11.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання.
19. 24.11.2023 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору про внесення змін до договору через обставини, які не залежали від кожної із сторін, а саме військову агресію російської федерації проти України, що супроводжується активними бойовими діями на сході та півдні та постійними ракетними обстрілами по всій території України, електроенергетична інфраструктура України зазнала суттєвих пошкоджень та руйнувань. У зв'язку з неможливістю надання Замовником відключень для виконання робіт та для забезпечення стабільності та безперебійності роботи об?єднаної енергетичної системи виникла необхідність у використанні матеріалів та устаткування, що закуплені Підрядником для виконання умов даного договору, для виконання аварійно-відновлювальних робіт.
20. Пунктом 6 Додаткової угоди №5 від 24.11.2023 до Договору про внесення змін до договору визначено, що з моменту набуття чинності цієї Додаткової угоди №5 договір №01-2021210-21 є розірваним, а зобов'язання сторін за цим договором припинені, окрім тих, що вказані нижче:
- усі матеріальні ресурси та устаткування, які були закуплені та не використані для виконання робіт, повинні бути передані Підрядником у власність Замовнику відповідно до Додатку 3-1 та Додатку 3-2 з компенсацією Замовником вартості переданих ресурсів;
- поставка Підрядником устаткування та матеріальних ресурсів, що передаються без монтажу, здійснюється протягом 25 календарних днів з моменту укладання даної додаткової угоди.
21. За умовами пункту 18.1 договору виконання договору забезпечується у вигляді банківської гарантії.
22. Відповідно до пункту 18.2 договору розмір забезпечення виконання договору становить 5% від ціни договору та складає 2 099 400 грн. Розмір забезпечення виконання договору може бути зменшений у випадку зменшення обсягів закупівлі.
23. Банківська гарантія повинна бути безумовною, безвідкличною та оформленою на паперовому носії. Гарантія не може бути змінена без попереднього узгодження із замовником. Безумовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення підрядником свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти замовнику за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 18.3 договору).
24. Забезпечення не повертається підряднику у разі порушення підрядником зобов'язань за договором. У такому разі замовник направляє банку-гаранту вимогу для здійснення виплати за гарантією (пункт 18.9 договору).
25. Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" (гарант) видало гарантію на виконання зобов'язань №16-001-28731-2021 від 02.07.2021 в забезпечення виконання зобов'язань Корпорації "Союз" (принципал) за договором на користь НЕК "Укренерго" (бенефіціар) у розмірі, що складає 5 відсотків від суми договору (далі - гарантія).
26. У гарантії зазначено, що ПАТ АБ "Південний" цим безумовно, тобто за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити бенефіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією Гарантією, грошову суму 2 099 400,00 (два мільйони дев'яносто дев'ять тисяч чотириста гривень 00 копійки) у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором.
27. Відповідно до пункту 18.2 договору, з урахуванням Додаткової угоди до договору від 28.10.2022 №3, позивач листом від 02.11.2022 №33 звернувся до відповідача з проханням узгодити зменшення гарантії на суму 303 947,62 грн.
28. Відповідач листом від 10.11.2022 №01/49845 повідомив позивача щодо можливості зменшення розміру гарантії у зв'язку із зменшенням ціни договору. Сума гарантії після зменшення становить 1 795 452,38 грн.
29. Відповідач листом від 12.10.2023 №01/51986 через АТ "Ощадбанк" до АБ "Південний" направив вимогу від 12.10.2023 №01/51985 щодо сплати грошової суми відповідно до умов гарантії у зв'язку з порушенням позивачем як принципалом своїх зобов'язань за договором.
30. Позивач направив листа від 23.10.2023 №233 до відповідача щодо відкликання вимоги про сплату коштів за гарантією з посиланням на сплату ним пені у сумі 112 114,64 грн та штрафу у сумі 30 069,06 грн та, що одночасне стягнення штрафних санкцій та гарантії за одне й те саме правопорушення буде порушувати приписи статті 61 Конституції України.
31. ПАТ АБ "Південний" від 26.10.2023 №14/001/33355/2023 повідомив про часткове задоволення вимоги відповідача щодо сплати на його користь за гарантією 1 795 452,38 грн з посиланням на лист НЕК "Укренерго" від 10.11.2022 №01/49845 про погодження зменшення суми гарантії до 1 795 452,38 грн.
32. 26.10.2023 ПАТ АБ "Південний" перерахував відповідачу виплату у сумі 1 795 452,38 грн по гарантії згідно з листом-вимогою від 12.10.2023 №01/51986, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.10.2023 №964.
33. Відповідач листом від 20.12.2023 №01/70301 повідомив позивача щодо правомірності одночасного стягнення коштів за банківською гарантією та штрафних санкцій.
34. Так, відповідно до пункту 5.10 договору прийняття-передача належно виконаних підрядником проєктних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акта про належно виконані проєктні роботи (акт), який оформлюється згідно з вимогами щодо оформлення первинних документів. Підрядник зобов'язаний разом з цим актом надати належним чином оформлені документи:
- акт приймання-передачі оформленої проєктної документації;
- проєктну документацію у кількості 4 примірників (в паперовому вигляді) та один на електронному носії (ідентичний за змістом з примірником на паперовому носії);
- інші документи, які передбачені законодавством, що повинні додаватись до проєктної документації.
35. Замовник вправі відмовитись від погодження проєктної документації, якщо підрядник не передає разом із проєктною документацією зазначені в цьому розділі договору погодження, інші визначені чинним законодавством України та/або договором документи.
36. У разі ненадання будь-якого з зазначених документів замовнику розгляд такого акта починається з дати надання підрядником всіх зазначених документів.
37. Пунктом 2.2.3 договору визначена вартість проєктних робіт (розробка стадії "Р"), яка відповідно до додатку 4 до договору становить 357 965,02 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 71 593 грн, що разом становить 429 558,02 грн.
38. Акт №1 прийому виконаних робіт з проєктування підтверджує виконання підрядником етапу робіт з розроблення проєктної документації стадії "Р" підписаний сторонами 03.06.2022, а отже позивачем було допущено прострочення виконання проектних робіт (стадія "Р").
39. У зв'язку із простроченням виконання позивачем проєктних робіт (стадія "Р") станом на 15.09.2021 ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Корпорації "Союз" з претензією №01/44814 від 05.10.2021 про сплату пені на суму 6 443,37 грн.
40. Згідно з пунктом 11.3 договору за порушення строків виконання зобов'язань (виконання робіт, поставки устаткування/матеріальних ресурсів тощо) підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості зобов'язань, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.
41. В лютому 2023 року ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Корпорації "Союз" про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення умов виконання договору.
42. Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.04.2023 закрив провадження у справі №916/495/23 за позовом НЕК "Укренерго" до Корпорації "Союз" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №01/9418 від 21.02.2023) про стягнення пені у сумі 112 114,64 грн, штрафу у сумі 30 069,06 грн, всього 142 183,70 грн у зв'язку із оплатою Корпорацією "Союз" на рахунок ПрАТ "НЕК "Укренерго" загальної суми 142 183,70 грн за платіжним дорученням №315 від 28.02.2023 з призначенням платежу "за прострочення терміну виконання проектних робіт згідно заяви від 21.02.2023 №01/9418 у справі №916/495/23".
43. Позивач вважає, що оскільки правовідносини позивача та відповідача є договірними та регулюються умовами договору, тому, згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), вказаний договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у сторін, і в разі порушення строків виконання робіт у позивача виникають нові зобов'язання по сплаті пені у розмірі 0,1 % від вартості первісних зобов'язань та штрафу в розмірі семи відсотків від вказаної вартості первісних зобов'язань при простроченні понад тридцять днів.
44. Позивач зазначає, що сплативши 28.02.2023 штрафні санкції згідно із пунктом 11.3 договору в сумі 142 183,70 грн він належним чином виконав похідне зобов'язання за умовами договору щодо сплати пені у розмірі 0,1 % та штрафу у розмірі семи відсотків від вказаної вартості робіт, а тому відповідно до статті 599 ЦК похідне зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору вважається припиненим.
45. На думку позивача, пред'явивши вимогу 12.10.2023 до ПАТ АБ "Південний", відповідач діяв без достатньої правової підстави, а тому безпідставно набув за рахунок позивача майно у формі грошових коштів в розмірі 1 795 452,38 грн, чим порушив майнові права позивача.
46. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
47. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.06.2024 у справі №910/2024/24 у позові відмовив повністю.
48. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що гарантійний випадок настав, а отже відповідачем було правомірно отримано грошові кошти у сумі 1 795 452,38 грн за гарантією, які не підлягають поверненню як безпідставно набуті.
49. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/2024/24 залишив без змін.
50. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, оскільки судами встановлено факт порушення позивачем умов договору в частині своєчасного виконання робіт. І обставина сплати позивачем суми штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання за договором на користь відповідача не поглинає грошової суми, яка має бути сплачена за умовами гарантії та не припиняє обов'язку з її сплати.
51. Верховний Суд постановою від 15.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №910/2024/24 скасував, а справу №910/2024/24 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
52. Направляючи справу №910/2024/24 на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції вказав, що при вирішенні спору щодо повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією, у першу чергу дослідженню підлягають встановлення наявності чи відсутності гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією).
53. Суди першої та апеляційної інстанцій, зосередившись на висновках щодо непоглинання сплаченої суми за умовами гарантії сплатою позивачем штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання, залишили поза увагою встановлення обставин настання гарантійного випадку, а саме: невиконання/неналежного виконання принципалом умов договору, виконання зобов'язання, яке забезпечено гарантією, і чи могли такі порушення призвести до невиконання підрядником робіт у строк, встановлений договором, та неотримання замовником кінцевого результату договору.
54. При цьому, колегія суддів звернула увагу, що до правовідносин у цій справі підлягає застосуванню не лише ЦК та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
55. За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 13.03.2025 у справі №910/2024/24 у задоволенні позову відмовив повністю.
56. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, виходячи з умов укладеного сторонами договору, встановив, що гарантійний випадок настав та дійшов висновку, що відповідачем правомірно було отримано грошові кошти у сумі 1 795 452,38 грн за гарантією, оскільки позивачем було допущено прострочення виконання проектних робіт (стадія "Р"). Місцевий господарський суд також зазначив, що штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань.
57. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі №910/2024/24 скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь Корпорації "Союз" 1 795 452, 38 грн безпідставно отриманих коштів. Стягнув з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь Корпорації "Союз" 26 931,79 грн судового збору за подання позову, 80 795,36 грн судового збору за подання апеляційних скарг, 53 864,00 грн судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказів на виконання постанови доручив Господарському суду міста Києва.
58. Постанова апеляційного суду мотивована таким:
- за висновками Верховного Суду підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (пункт 5.60 постанови Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23). Оскільки зобов'язання за Договором, а саме виконання проектних робіт, вартість яких становить 429 558, 02 грн з ПДВ були виконані позивачем у повному обсязі, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про те, що гарантійний випадок настав, оскільки підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання;
- за умовами пункту 18.1 договору у вигляді банківської гарантії забезпечується саме виконання договору, а не своєчасне виконання проектних робіт;
- основним предметом договору підряду є результат виконаних підрядником будівельних робіт, які відповідно до пункту 16.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2022) підрядник повинен виконати до 25.10.2023 (включно), тоді як 12.10.2023 (дата звернення відповідача з вимогою про сплату коштів за гарантією) строк виконання будівельних робіт не настав;
- згідно з Додатковою угодою №5 від 24.11.2023 до Договору з моменту набуття чинності цієї Додаткової угоди №5 договір №01-2021210-21 є розірваним з 24.11.2023, а зобов'язання сторін за цим договором припинені. Враховуючи розірвання сторонами договору, виконання якого було забезпечено гарантією, зобов'язання з виконання будівельних робіт за яким є припиненими, що унеможливило отримання замовником кінцевого результату за договором у вигляді виконання будівельних робіт, забезпеченого гарантією, а тому отримання відповідачем гарантійної виплати за несвоєчасне виконання проектних робіт є неправомірним;
- з огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, які підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.03.2025 у справі №910/11352/24 (що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для утримання забезпечувальної суми є саме нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання щодо виконання проектних робіт, чого судом не встановлено, а не неналежне його виконання. А тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із посиланням на пункт 18.10 укладеного сторонами договору, за яким забезпечення повертається Підряднику за його письмовим зверненням після виконання зобов'язань без порушень та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, оскільки, за встановлених вище обставин, у даному випадку підстав для направлення відповідачем вимоги до банка-гаранта щодо сплати банківської гарантії не було, оскільки гарантійних випадок не настав, що є підставою для повернення отриманих відповідачем коштів, як безпідставно набутих;
- за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання принципалом у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, і у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК як безпідставно набутих;
- ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності підстав станом на 12.10.2023 для звернення відповідача до ПАТ АБ "Південний" з вимогою про сплату коштів за гарантією, тоді як гарантійний випадок не настав, відповідач отримав від банку кошти на суму 1 795 452,38 грн за гарантією (які відшкодовані позивачем банку) без достатньої правової підстави, та які підлягають поверненню позивачу відповідачем на підставі статей 1212, 1213 ЦК.
59. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
60. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 залишити без змін; (2) передати справу на розгляд Об'єднаної палати Верховного Суду для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
61. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1 та 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:
- про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених в постановах: (1) від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 №910/2693/18: "Штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, зазначені способи забезпечення виконання зобов'язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними"; (2) від 04.08.2021 у справі №456/2076/19 (провадження №61-6357св21), щодо тлумачення статті 629 ЦК: "договір є обов'язковим для виконання сторонами…";
- про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, які зроблені стосовно того, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання.
62. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просить відмовити у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
63. У судовому засіданні, що відбулося 16.07.2025, колегія суддів дійшла висновку про необхідність в оголошенні перерви.
64. Позиція Верховного Суду
65. Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень по суті спору за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.
66. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
67. У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.21, 5.10, 5.16 постанови).
68. У статті 287 ГПК, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
69. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
70. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
71. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
72. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
73. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
74. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
75. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
76. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
77. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
78. У касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 21.12.2018 у справі №908/7/18 та від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, а саме: "Штрафні санкції і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного правопорушення та не позбавляє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, зазначені способи забезпечення виконання зобов'язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними.".
79. Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки по-перше, у справі №910/2024/24 Верховний Суд не робив протилежних висновків щодо правової природи гарантії і штрафних санкцій, а також можливості їх одночасного застосування, по-друге, правовідносини у справі №910/2024/24 та справах, зазначених скаржником, не є подібними.
80. Так, направляючи справу №910/2024/24 на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції звернула увагу, що до правовідносин у цій справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
81. З урахуванням наведених вказівок суду касаційної інстанції апеляційний суд проаналізував спірні правовідносини та умови укладеного договору в контексті приписів статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та дійшов висновків про те, що підставою для утримання забезпечувальної суми є саме нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання щодо виконання проектних робіт, чого судом не встановлено. З огляду на викладене, враховуючи розірвання сторонами договору, виконання якого було забезпечено гарантією, зобов'язання з виконання будівельних робіт за яким є припиненими, що унеможливило отримання замовником кінцевого результату за договором у вигляді виконання будівельних робіт, забезпеченого гарантією, апеляційний суд дійшов висновку, що отримання відповідачем гарантійної виплати за несвоєчасне виконання проектних робіт є неправомірним.
82. Водночас у справах №908/7/18 та №910/2693/18 вимоги та заперечення сторін не ґрунтувалися на нормах Закону України "Про публічні закупівлі", і, відповідно, висновки щодо застосування вказаного нормативного акта відсутні в постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник.
83. Крім того, у справі №910/2693/18 згідно з банківською гарантією забезпечувалося належне виконання (без порушень) принципалом негрошового зобов'язання з поставки товару за договором, тоді як у справі №910/2024/24 апеляційний суд, надавши оцінку змісту пункту 18.1 договору, дійшов висновку, що у вигляді банківської гарантії забезпечується саме виконання договору, а не своєчасне виконання проектних робіт.
84. У справі №908/7/18 предметом спору було стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору в частині строків поставки товару. Відповідно, до предмету доказування у вказаному спорі входило лише встановлення обставин щодо наявності/відсутності факту неналежного виконання зобов'язань за договором та правильності розрахунку спірних сум, однак не оцінка умови правочину щодо підстав для сплати/повернення банківської гарантії.
85. Отже, висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.12.2018 у справі №908/7/18 та від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, які виникли між сторонами у справі №910/2024/24.
86. Крім того, у касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" посилається на неврахування наступного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №456/2076/19 (провадження № 61-6357св21):
"Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).".
87. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки задоволення позову апеляційним судом у справі №910/2024/24 ґрунтується не на іншому застосуванні приписів статті 629 ЦК, а на конкретно встановлених судом обставинах цієї справи.
88. Так, апеляційний суд, надавши комплексний аналіз нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини у справі №910/2024/24, та відповідним умовам укладеного між сторонами договору, дійшов висновку, що підставою для утримання забезпечувальної суми є саме нездійснення підрядником дій, які складають зміст зобов'язання щодо виконання проектних робіт, чого судом не встановлено.
89. Зважаючи на встановлені апеляційним господарським судом обставини, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду, наведеної скаржником у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правових висновків щодо застосування статті 629 ЦК, оскільки у справі, що розглядається, та в наведеній скаржником справі, суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування однієї і тієї ж норми права у подібних правовідносинах. Тобто висновки апеляційного суду щодо застосування норми матеріального права не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у наведеній вище постанові, а відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
90. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла підтвердження, оскільки висновки Верховного Суду, про неврахування яких скаржник зазначає у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з тими, що виникли між сторонами спору у справі №910/2024/24.
91. Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК.
92. У касаційній скарзі ПрАТ "НЕК "Укренерго" цитує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, щодо застосування статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі":
"5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
5.53.Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.".
93. Скаржник не погоджується з такими висновками Верховного Суду, оскільки вважає, що вони зроблені без урахування правового механізму банківської гарантії, правової позиції Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 стосовно правової природи банківської гарантії та її ролі у правовідносинах між принципалом, гарантом та бенефіціаром, а також з помилковим ототожненням поняття "невиконання договору", "несвоєчасне виконання договору" та "порушення зобов'язань за договором".
94. На переконання ПрАТ "НЕК "Укренерго" в цій частині суть банківської гарантії як заходу забезпечення зобов'язання, зокрема, наданих в порядку, встановленому нормами Закону України "Про публічні закупівлі", полягає у тому, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, яким є його невиконання та/або неналежне виконання, а отже, доцільним є висновок про те, що з огляду на припинення існування забезпечення виконання договору про публічну закупівлю внаслідок його неналежного виконання повернення банківської гарантії є неможливим.
95. Скаржник вказує, що ці доводи узгоджуються з нормами пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", умовами укладеного між сторонами у справі №910/2024/24 договору (пунктами 18.9, 18.10), статтями 525, 526, 530, 610, 612, 627, 629 ЦК.
96. Водночас зазначає, що суди не врахували статті 546, 560, 562, 564, 566, 568, 627, 629 ЦК в результаті чого неправильно розтлумачили та застосували до спірних правовідносин пункт 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" у сукупності з пунктами 18.9-18.10 Договору.
97. За доводами скаржника, норма пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель та чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору, зокрема, згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує у разі порушення зобов'язань за Договором (до якого відноситься неналежне виконання/порушення зобов'язання) учасником умов договору.
98. З огляду на викладене скаржник зазначає про необхідність відступу від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.
99. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.
100. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
101. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
102. Верховний Суд звертає увагу, що підставою касаційного оскарження судових рішень є обґрунтована необхідність відступлення від висновку саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
103. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити належне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
104. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
105. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
106. Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумачення судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
107. Задля гарантування юридичної визначеності Верховний Суд має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах №757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і №818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі №227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункти 44- 45), від 21.08.2019 у справі №2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах №264/5957/17 (пункт 41) і №727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі №260/91/19 (пункти 58- 59), від 29.09.2020 у справі №712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі №362/643/21(пункт 45).
108. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
109. Частиною другою статті 302 ГПК передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
110. Отже, даною нормою передбачено, що колегія суддів або палата передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
111. Проте скаржник у касаційній скарзі, у контексті положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК, не навів вагомих і достатніх аргументів, які би дійсно свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 5.52-5.54 постанови від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, та інших зазначених постановах Верховного Суду, щодо застосування статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту). Аргументи скаржника у відповідній частині фактично ґрунтуються на власному тлумаченні норм права, що регулюють спірні правовідносини та на незгоді з правовою позицією, викладеною у вказаних постановах; у свою чергу вони не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, вміщеної в таких постановах.
112. Крім того колегія суддів враховує, що скаржник обґрунтовує необхідність відступу від наведених висновків Верховного Суду, посилаючись на неврахування і неправильне тлумачення апеляційним судом змісту умов укладеного між сторонами у справі №910/2024/24 договору (пунктів 18.1, 18.9, 18.10 договору). Однак такі доводи не можуть бути підставою для відступу від висновків Верховного Суду, сформованих в інших справах, адже вони зводяться до незгоди з наданою апеляційним судом оцінкою фактичних обставин справи №910/2024/24, при тому, що скаржник не визначав підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК.
113. Водночас колегія суддів вважає, що сформований Верховним Судом узагальнений висновок про те, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання, відповідає змісту такого забезпечувального заходу виконання зобов'язань як гарантія, статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", а також загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність і розумність, та не вбачає підстав відступу від вказаної правової позиції за наведених скаржником підстав.
114. Посилання скаржника на те, що наведені висновки Верховного Суду зроблені без урахування правової позиції, викладеної об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки по-перше, у наведених скаржником постановах не міститься протилежних висновків щодо правової природи банківської гарантії та її значення у правовідносинах між принципалом, гарантом та бенефіціаром, по-друге, під час вирішення спору у справі №910/17772/20 перед Судом постало питання, чи вправі гарант робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, чи гарант зобов'язаний платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії застосування норм права. При цьому спір у справі №910/17772/20 виник між гарантом та бенефіціаром. Водночас касаційний перегляд у постановах Верховного Суду, про відступ від висновків в яких зазначає скаржник, здійснювався щодо інших сторін спірних правовідносин (боржника і кредитора) та щодо інших питань, які входили у предмет доказування у спорі, а саме щодо наявності/відсутності виконання договору, забезпеченого гарантією, підстав для повернення гарантії тощо.
115. Тобто, порівнювані скаржником справи не є подібними за критеріями, визначеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
116. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає відсутніми підстави для відступу від наведених скаржником висновків Верховного Суду та передачі справи №910/2024/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для такого відступу.
117. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
118. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
119. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
120. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
121. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №910/2024/24, відкритого з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.
122. Крім того, ураховуючи, що Суд вважає відсутніми підстави для відступу від наведених скаржником висновків Верховного Суду, касаційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, обґрунтована підставою касаційного оскарження, визначеною частиною 2 частини другої статті 287 ГПК, підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова, залишенню без змін.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про передачу справи №910/2024/24 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2.Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/2024/24, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
3.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/2024/24 - залишити без задоволення.
4.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/2024/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
(з окремою думкою)
В.І. Студенець