24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/712/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуюча - Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Таран С. В.)
від 17.06.2025
у справі за позовом Громадської організації "Авангард-2"
до ОСОБА_1
про стягнення 9 907,13 грн,
1. Громадська організація "Авангард-2" звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 9 907,13 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , як член Громадської організації "Авангард-2", має заборгованість зі сплати членських та цільових внесків у загальній сумі 8 585,00 грн, з яких: заборгованість зі сплати членських внесків за період з 21.10.2020 по 26.12.2023, яка, з урахуванням часткової оплати, становить суму у розмірі 2 750,00 грн; заборгованість зі сплати на утримання території загального користування (благоустрою) за період з 01.10.2020 по 01.12.2023 у розмірі 1 835,00 грн; заборгованість зі сплати внеску на придбання нової трансформаторної підстанції - 4 000,00 грн. Окрім того, позивач на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахував на суму боргу зі сплати членських внесків (2 750,00 грн) та внеску за благоустрій (1 835,00 грн) за період з 01.10.2020 по 23.02.2022 інфляційне збільшення у розмірі 774,42 грн та 3 % річних - 192,57 грн, а також нарахував на суму боргу зі сплати внеску за трансформатор (4 000,00 грн) за період з 01.06.2021 по 23.02.2022 інфляційне збільшення - 267,03 грн та 3% річних - 88,11 грн.
3. ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, стверджував, що він не є членом Громадської організації "Авангард-2", а тому на нього не розповсюджуються рішення її правління щодо встановлення розміру внесків та тарифів, з яких складається заборгованість, заявлена позивачем до стягнення.
4. 19.03.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази на підтвердження обставини відсутності (припинення) його членства в Громадській організації "Авангард-2" у період, за який позивачем нараховано заборгованість (з 21.10.2020 по 26.12.2023), у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування позивачем, тому ОСОБА_1 у вказаний період не був членом Громадської організації "Авангард-2", і відповідно рішення загальних зборів та правління цієї організації не мають правових наслідків для відповідача, у якого відсутній обов'язок з їх виконання, якому б кореспондувало право позивача вимагати таке виконання.
6. 17.06.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю; стягнув з ОСОБА_1 на користь Громадської організації "Авангард-2" заборгованість у розмірі 9 907,13 грн, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження обставини членства відповідача в Громадській організації "Авангард-2" у період, за який позивачем нараховано заборгованість (з 21.10.2020 по 26.12.2023), у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування відповідачем, тому у вказаний період ОСОБА_1 був членом цієї громадської організації.
8. 12.07.2025 ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до цього суду.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
12. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.
13. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню (абзац другий пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.
15. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
16. Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
18. Предметом позову у справі є вимога про стягнення 9 907,13 грн зі сплати членських та цільових внесків, тобто менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000,00 грн).
19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).
20. В обґрунтування зазначає, що суди попередніх інстанцій не відносили справу до малозначної, розуміючи, що вирішується доля не стягнення невеликої суми коштів, а членства чи його відсутності в Громадській організації "Авангард-2", що створить юридичні наслідки не тільки майнового характеру, а й немайнового, адже має призвести до визначеності у відносинах із цією громадською організацією. Скаржник зазначає, що є членом Споживчого садово-городнього кооперативу "Тепличний" та не визнаний, як член Громадської організації "Авангард-2", і тому не знає, яким чином будувати свої відносини, сплачуючи внески в цю громадську організацію. На думку заявника, предмет спору у цій справі явно виходить за межі стягнення заборгованості та стосується його прав на участь у добровільних об'єднаннях, у той час, як йому нав'язано участь лише з точки зору обов'язків, а не прав.
21. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника.
22. Незгода з ухваленим судовим рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
23. Доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та до намагання здійснити переоцінку доказів й прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду. Натомість сама по собі незгода сторони з оцінкою судом доказів у справі не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.
24. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
25. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
26. Враховуючи предмет та підстави позову, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 9 907,13 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/712/24 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко