24 липня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/981/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча,
секретар судового засідання Голіней Я.І.
за участі представників:
прокурор: Кацап-Бацала Ю.М.
позивача: Гулевич М.М.
відповідача: Сидора І.Ю.
розглянувши матеріали
за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.
Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до Фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни про усунення перешкод у здійснені та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1, поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, шляхом знесення самочинно побудованого об'єкту нерухомого майна - споруди загальною площею 23,28 м2.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачка після закінчення строку дії паспорту прив'язки тимчасової споруди не здійснила демонтаж належної їй тимчасової споруди загальною площею 23,28 м2 , яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади та використовується для здійснення господарської діяльності.
У межах проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42024266010000268, судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС 11.02.2025 встановлено, що об'єкт, розташований на спірній земельній ділянці, являє собою торговий павільйон із зовнішніми габаритними параметрами 6*3,88 м, висотою 4,0 м, встановлений на збірний кам'яний фундамент, утворює наземне приміщення і використовується для підприємницької діяльності із тимчасовим перебуванням людей.
Відповідно до висновку експерта від 28.02.2025 №СЕ-19/126-25/1932-БТ вищевказаний об'єкт є нерухомим майном, а враховуючи наведені в дослідницькій частині цього висновку умови - є спорудою, будівлею.
Оскільки Чернівецькою міською радою не приймалися рішення щодо надання у власність/користування відповідачці спірної земельної ділянки прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачка у відзиві на позов позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази належності спірної земельної ділянки саме Чернівецькій міській раді, оскільки дана земельна ділянка взагалі не має належної правової ідентифікації.
Додані до матеріалів справи прокурором договори оренди нежитлових приміщень (території) №54/15 від 28.12.20215 та №85/17 від 14.12.2017 підтверджують те, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс" (як орендодавець) передало в платне користування фізичній особі-підприємцю Піпінашвілі Олександрі Теодорівні частину перону, яка знаходиться при АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м.
В подальшому, відповідачка також укладала аналогічні договори №33/19 від 28.10.2019 та №50/50 від 16.11.2022, які діяли до 30.11.2020 та до 30.11.2021 відповідно.
29.11.2021 донькою Піпінашвілі О. Т., а саме фізичною особою-підприємцем Кречун Е.О. укладався аналогічний договір №69/21 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс", що діяв до 30.11.2023.
В зазначених договорах вказується, що орендована відповідачкою частина перону є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Представник відповідачки вважає, що споруда, щодо якої заявлено позов побудована над об'єктом нерухомого майна - частиною перону, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс".
Прокурор у відповіді на відзив спростовує твердження відповідачки, вважаючи, що Чернівецька міська рада є власником спірної земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда, оскільки вона розташована в межах населеного пункту м. Чернівці, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Прокурор заперечує доводи відповідачки стосовно розташування спірного об'єкту над об'єктом нерухомого майна - частиною перону, яка належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс".
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126 перебуває у платному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівціавтотранс".
Крім того, у межах проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42024266010000268, судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС 11.02.2025 встановлено, що досліджуваний об'єкт розташований на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, що підтверджується актом експерта зі схематичним планом.
Відповідно до висновку експерта від 28.02.2025 №СЕ-19/126-25/1932-БТ об'єкт, розташований за вищевказаною адресою, являє собою торговий павільйон, встановлений на збірний кам'яний фундамент, з бетоновими фрагментами з подальшим улаштуванням бетонної стяжки під підлогу із керамічних плиток, утворює наземне приміщення і використовується для підприємницької діяльності із тимчасовим перебуванням людей.
ІІ. Рух справи у суді
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 27.03.2025 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.04.2025.
13.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Протокольною ухвалою від 15.04.2025 судом оголошено перерву до 13.05.2025 та встановлено відповідачу строк до 25.04.2025 для подання відзиву на позов.
25.04.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
03.05.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив.
У судове засідання 13.05.2025 відповідач не з'явився, звернувшись з клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання, у зв'язку із перебуванням в іншому судовому процесі.
Ухвалою суду від 13.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 03.06.2025.
Ухвалою суду від 03.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 19.06.2025.
Ухвалою суду від 19.06.2025 розгляд справи відкладено на 01.07.2025.
У судовому засіданні 01.07.2025 оголошено перерву до 24.07.2025.
Присутні в судовому засіданні 24.07.2025 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги.
Представник відповідачки проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.
У судовому засіданні 24.07.2025 проголошено скорочене рішення.
III. Фактичні обставини справи, встановлені судом
28.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Піпінашвілі О.Т. (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (території) №54/15, згідно якого орендодавець передає за плату, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди частину перону, який знаходиться при будівлі Чернівецької АС2, по АДРЕСА_1, зазначеному у по поверховому плані на будівлю загальною площею 18,0 кв.м. (п.1.1. договору).
Згідно п. 1.4 договору нежитлове приміщення, яке передається в оренду, знаходиться у власності орендодавця на підставі наказу РВ ФДМУ по Чернівецькій області №402-АТ, який суду не надано.
Термін дії договору встановлюється з 31.12.2015 до 30.07.2017 (пункт 7.1. договору).
02.09.2016 Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради видано Піпінашвілі Олександрі Тодорівні паспорт прив'язки тимчасової споруди торгового павільйону з торгівлі хлібобулочними виробами на АДРЕСА_1, терміном дії до 30.11.2019.
28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Піпінашвілі О.Т. (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (території) №33/19, на умовах якого орендодавець передає за плату, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди частину перону, який знаходиться при будівлі Чернівецької АС2, по АДРЕСА_1, зазначеному у по поверховому плані на будівлю загальною площею 18,0 кв.м.
Нежитлове приміщення, яке передається в оренду, знаходиться у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п. 1.4 договору), яке в матеріалах справи відсутнє.
Договір діяв до 30.11.2020 включно (п. 7.1).
16.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Піпінашвілі О.Т. (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень (території) №50/20, згідно якого орендодавець передає за плату, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди частину перону, який знаходиться при будівлі Чернівецької АС2, по АДРЕСА_1, зазначеному у по поверховому плані на будівлю загальною площею 18,0 кв.м.
Нежитлове приміщення, яке передається в оренду, знаходиться у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п. 1.4 договору), яке в матеріалах справи відсутнє.
Свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» на орендоване відповідачкою майно суду сторони не надали.
Термін дії договору №50/20 до 30.11.2021 (пункт 7.1).
Суд встановив, що незважаючі на відповідні посилання в договорах від 28.12.2015, 28.10.2019 та 16.11.2020 доказів перебування у власності ТОВ «Чернівціавтотранс» частини перону, який знаходиться при будівлі Чернівецької АС2, по АДРЕСА_1 сторони суду не надали.
22.11.2022 головним спеціалістом-інспектором інспекції з благоустрою управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради складено протокол №1005 про адміністративне правопорушення, в якому встановлено, що Піпінашвілі Олександра Тодорівна вчинила правопорушення, яке полягає у самовільному розміщенні тимчасової споруди без відповідних дозвільних документів (паспорту прив'язки).
Копія вищевказаного протоколу відповідачем отримана, про що зазначено в самому протоколі.
22.11.2022 головним спеціалістом-інспектором інспекції з благоустрою управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради складено припис №170 про усунення порушень законодавства у сфері благоустрою, щодо виявлення порушень ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил благоустрою м. Чернівці, а саме: самовільне розміщення тимчасової споруди «ІНФОРМАЦІЯ_1» без відповідних дозвільних документів (паспорту прив'язки) за адресою АДРЕСА_1.
Вищевказаним приписом запропоновано Піпінашвілі Олександрі Тодорівні усунути порушення до 22.12.2022 шляхом отримання відповідних дозвільних документів (паспорту прив'язки) або демонтажу тимчасової споруди «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою м. Чернівці, АДРЕСА_1.
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради №22 від 23.12.2022 по справі про адміністративне правопорушення з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №1005 від 22.11.2022 встановлено, що Піпінашвілі О.Т. допустила самовільне розміщення тимчасової споруди «ІНФОРМАЦІЯ_1» без дозвільних документів, паспорта прив'язки, чим порушила Правила благоустрою м. Чернівці, затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 30.09.2020 №2417, визнано винною Піпінашвілі О.Т. у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф.
Докази направлення вищевказаної постанови відповідачці в матеріалах справи відсутні.
19.01.2024 прийнято рішення Комісії з демонтажу незаконних (самовільно встановлених) споруд на території громади м. Чернівці яким вирішено демонтувати тимчасову споруду (фірмовий магазин) «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою АДРЕСА_1, фізичній особі-підприємцю Піпінашвілі О.Т. впродовж 30 днів здійснити демонтаж тимчасової споруди за вказаною адресою.
19.08.2024 Виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив керівнику Чернівецької обласної прокуратури листа в якому повідомив, що власників, що незаконно встановили МАФи і ведуть в них господарську діяльність притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст. 152 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Також, по зазначеним об'єктам були прийняті рішення щодо їх демонтажу виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та Комісією з демонтажу тимчасових споруд, пересувних тимчасових споруд, малих архітектурних форм, літніх торгових майданчиків, тимчасових металевих гаражів, стаціонарних рекламних засобів, опор ЛЕП та інших елементів благоустрою на території Чернівецької міської територіальної громади.
Департаментом урбаністики та архітектури міської ради вживаються заходи щодо демонтажу самовільних (незаконно встановлених) тимчасових споруд на території чернівецької міської територіальної громади в порядку, визначними правилами благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади, затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 29.06.2023 №1282.
До вищевказаного листа додано перелік самовільно встановлених тимчасових споруд серед яких тимчасова споруда «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.
23.09.2024 Чернівецька обласна прокуратура направила керівнику Чернівецької окружної прокуратури, в рамках виконання листа обласної прокуратури №15-196вих-415ОКВ-24 від 07.08.20254, інформацію виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо незаконного встановлення МАФІв на території Чернівецької територіальної громади.
27.09.2024 Чернівецька окружна прокуратура звернулася з листом до Чернівецького міського голови з проханням у строк до 14.10.2024 надати до окружної прокуратури інформацію щодо власників незаконно встановлених тимчасових споруд на тереторії Чернівецької міської територіальної громади із зазначенням адреси розташування цих споруд та кадастрового номеру земельної ділянки, на якій вони розміщені, притягнення цих власників до адміністративної відповідальності, прийнятих Чернівецькою міською радою та її виконавчими органами рішень щодо надання дозволів на розміщення тимчасових споруд, видачі і переоформлення паспортів прив'язок тимчасових споруд, прийнятих рішень щодо надання у користування земельних ділянок для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, прийнятих виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та Комісією з демонтажу тимчасових споруд щодо монтажу тимчасових споруд, вжитих Чернівецькою міською радою та її виконавчими органами заходів щодо демонтажу ь незаконно встановлених тимчасових споруд.
15.10.2024 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся з листом до керівника Чернівецької окружної прокуратури та виконавчого комітету Чернівецької міської ради в якому повідомив, що розглянув запит до Чернівецького міського голови стосовно надання інформації щодо переліку самовільних (незаконно встановлених) тимчасових споруд на території Чернівецької міської ради.
Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2024 зареєстровано кримінальне провадження №42024266010000268 з приводу самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197 Кримінального кодексу України виявлене відповідно до листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 15.10.2024, суб'єкти господарювання незаконно самовільно встановили тимчасові споруди на самостійно зайнятих земельних ділянках комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади.
06.02.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецької міської ради в якому повідомила, що у провадженні слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного 22.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024266010000268 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
З метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення в органу досудового розслідування виникла необхідність в отриманні інформації про власників незаконно встановлених тимчасових споруд, розташованих на території Чернівецької міської територіальної громади за адресами вул. Південно-Кільцева, 6-Б, вул. Січових Стрільців, 26-Б, (АДРЕСА_1) вул. Хотинська,43, про притягнення власників незаконно встановлених тимчасових споруд за вищевказаними адресами до адміністративної відповідальності, про прийняття Чернівецькою міською радою та її виконавчими органами рішення щодо надання дозволів на розміщення тимчасових споруд за вищевказаними адресами та інших документів.
20.02.2025 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради звернувся з листом до прокурора у кримінальному провадженні -прокурора Чернівецької окружної прокуратури та виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому повідомив, що власником тимчасової споруди по АДРЕСА_1 є Піпіашвілі О.Т., якій було видано паспорт прив'язки вищевказаної споруди термін дії якого закінчився 30.11.2019 та не був продовжений у зв'язку із відхиленням від паспорту прив'язки в частині місця розміщення тимчасової споруди. Тимчасова споруда розміщена на землях комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади. За незаконне розміщення тимчасової споруди фізичну особу-підприємця Піпінашвілі О.Т. притягнуто до адміністративної відповідальності та прийнято рішення про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1.
В межах кримінального провадження № 42024266010000268 проведено судово будівельну-технічну експертизу, в процесі якої судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС 11.02.2025 проведений огляд тимчасової споруди, розміщеної на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади по АДРЕСА_1 у м. Чернівці, під час якого встановлено, що об'єкт, розташований на зазначеній земельній ділянці, являє собою торговий павільйон із зовнішніми габаритними параметрами 6*3,88 м, висотою 4,0 м, встановлений на збірний кам'яний фундамент, утворює наземне приміщення і використовується для підприємницької діяльності із тимчасовим перебуванням людей.
Відповідно до висновку судового експерта від 28.02.2025 №CE-19/126-25/1932-БТ об'єкт, розташований за адресою АДРЕСА_1 у м. Чернівці є нерухомим майном, а враховуючи наведені у дослідницькій частині цього висновку умови - є спорудою, будівлею.
Постановою Чернівецької окружної прокуратури від 05.03.2025 про надання дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування та використання матеріалів кримінального провадження з метою представництва інтересів держави в суді, надано дозвіл на розголошення таємниці досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024266010000268 від 22.10.2024 на використання матеріалів кримінального провадження з метою застосування прокурором представницьких повноважень за фактом незаконного розміщення ФОП Піпінашвілі О.Т. торгового павільйону для здійснення господарської діяльності на земельній ділянці комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади по АДРЕСА_1 у м. Чернівці, поруч з земельною ділянкою з кадастровими номером 7310136600:31:002:1126.
07.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецького міського голови з проханням надати у строк до 17.03.2025 інформацію чи вживатимуться у судовому порядку заходи щодо поновлення прав Чернівецької міської територіальної громади в особі Чернівецької міської ради з метою усунення перешкод у реалізації права користування земельною ділянкою комунальної власності.
19.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецької міської ради з проханням у строк до 21.03.2025 надати інформацію щодо прийнятих рішень про надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки для будівництва та/або обслуговування будівель за адресою: м. Чернівці, АДРЕСА_1, видачі ФОП Піпінашвілі О.Т. містобудівних умов та обмежень забудови вищевказаної земельної ділянки, наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці а також здійснених заходів державного архітектурно-будівельного контролю при проведенні будівельних робіт на вищевказаній земельній ділянці.
Згідно листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 21.03.2025 за №24/01-08/1-1071/555, Чернівецькою міською радою не приймались рішення щодо надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у м. Чернівці. Містобудівні умови та обмеження забудови даної ділянки Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради не надавались. В міській раді відсутня інформація щодо наявності у ФОП Піпінашвілі О.Т. дозвільних документів на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.
24.03.2025 Виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив листа Чернівецькій окружній прокуратурі в якому повідомив, що фінансові ресурси Чернівецької міської ради, які можуть бути виділені на оплату судового збору, є обмеженими, в першу чергу спрямовуються на судовий збір за подання позовних заяв, які є найбільш нагальними для захисту інтересів Чернівецької міської територіальної громади, а тому наразі немає можливості забезпечити фінансування для оплати судового збору та запропонував прокуратурі самостійно звернутися з позовом до суду.
Листом від 24.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура повідомила Чернівецькому міському голові, що має намір звернутися до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах Чернівецької міської ради до ФОП Піпіанашвілі О.Т. про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом її звільнення від споруд.
IV. Позиція суду по суті спору
Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт б частини 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Чернівці, АДРЕСА_1 ФОП Піпінашвілі О.Т. не відводилася, оскільки Чернівецькою міською радою рішення про відведення цієї земельної ділянки у користування чи у власність зазначеній фізичній особі не приймалося.
Наявні в матеріалах справи договори оренди нежитлових приміщень, що укладені між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» щодо оренди частини перону, який знаходиться при будівлі Чернівецької АС 2, по АДРЕСА_1, зазначеного у по поверхневому плані на будівлю загальною площею 18,0 кв.м. не підтверджують факту правомірного розміщення на земельній ділянці позивача самочинно побудованого об'єкту нерухомого майна..
Суд зазначає, що в матеріалах справі відсутні будь-які належні та допустимі докази належності на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівціавтотранс» частину перону, який передавався в оренду відповідачці.
Адміністративною комісією Чернівецької міської ради визнано винною Піпінашвілі О.Т. у вчиненні адміністративного правопорушення щодо самовільного розміщення тимчасової споруди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без дозвільних документів, паспорта прив'язки та накладено штраф.
19.01.2024 прийнято рішення з демонтажу незаконної (самовільно встановленої) споруди «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою АДРЕСА_2 та зобов'язано фізичну особу-підприємця Піпінашвілі О.Т. впродовж 30 днів здійснити демонтаж вищевказаної споруди.
За фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці Чернівецькою окружною прокуратурою до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2024 внесено відомості за №42024266010000268 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до Висновку судового експерта з питань будівельно-технічної та земельно- технічної експертизи № CE-19/126-25/1932-БТ від 28.02.2025, проведеного за матеріалами кримінального провадження №42024266010000268 від 22.10.2024, встановлено, що об'єкт, розташований за адресою АДРЕСА_1 у м. Чернівці, являє собою торговий павільйон із зовнішніми габаритними параметрами 6*3,88 м, висотою 4,0 м, встановлений на збірний кам'яний фундамент, утворює наземне приміщення і використовується для підприємницької діяльності із тимчасовим перебуванням людей. Вищевказаний об'єкт є нерухомим майном, а враховуючи наведені у дослідницькій частині цього висновку умови - є спорудою, будівлею.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної форми власності, у тому числі, на умовах оренди (підпункт 14.1.73, пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до абзацу першого пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт. 287.6 статті 287 Податкового кодексу України).
Докази сплати відповідачкою коштів за користуванні землею в матеріалах справи відсутні.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Доказів реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 за ФОП Піпінашвілі О.Т. суду не надано.
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (постанови Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3 520/16-ц.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України).
Згідно листа Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради від 21.03.2025 за №24/01-08/1-1071/555, Чернівецькою міською радою не приймались рішення щодо надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у м. Чернівці. Містобудівні умови та обмеження забудови даної ділянки Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради не надавались. В міській раді відсутня інформація щодо наявності у ФОП Піпінашвілі О.Т. дозвільних документів на виконання будівельних робіт за вказаною адресою.
Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15).
У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
За змістом частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Частиною 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Заборонена експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).
Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.
Судом встановлено, що тимчасова споруда торгового павільйону з торгівлі хлібобулочними виробами на АДРЕСА_1 належить Піпінашвілі О.Т., що також підтверджується паспортом прив'язки від 02.09.2016, термін дії якого закінчився 30.11.2019.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки та розташування на ній самочинно збудованої будівлі - тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1, чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшого використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.
Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.
Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об'єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними, припинення права володіння тощо.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зроблено висновок, що "за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
При цьому, установивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена особі для цієї мети, суди з урахуванням практики застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні з'ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, чиї права порушено такою забудовою, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проєкту або будівельних норм і правил.
У цьому аспекті Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 № 822/2149/18 наголошено, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що Чернівецькою міською радою не приймались рішення щодо надання у власність/користування ФОП Піпінашвілі О.Т. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у м. Чернівці, містобудівні умови та обмеження забудови даної ділянки не надавались, дозвільні документи на виконання будівельних робіт в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинного будівництва.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).
Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 Земельного кодексу України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.
Верховний Суд наголошує, що в силу вимог частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 Цивільного кодексу України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних із встановленням суб'єктного складу осіб, зобов'язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій Земельним кодексом України, можуть застосовуватися норми Цивільного кодексу України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.
Адже, на відміну від положень частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, які обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 Земельного кодексу України суттєво розширює суб'єктний склад зобов'язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об'єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об'єкт.
Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 Земельного кодексу України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №915/1416/21 (за участю Міськради як позивача за аналогічним позовом), від якого колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.
Отже територіальна громада міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради, як власник земельної ділянки, має право вимагати від Фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Тодорівни усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, шляхом знесення самочинно побудованого об'єкту нерухомого майна - споруди загальною площею 23,28 м2.
Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об'єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
З огляду на викладене вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.
Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до Висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 391 Цивільного кодексу України, викладених у попередніх постановах та уточнених у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зайняття земельної ділянки особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Суд відхиляє посилання представника відповідачки на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази права власності Чернівецької міської ради на земельну ділянку, на якій розміщено спірну споруду, оскільки всі землі в межах населеного пункту, за винятком земель приватної та державної власності, належать до комунальної власності (ст. 83 Земельного кодексу України). Чернівецька міська рада є власником земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Чернівці, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Чернівецька міська рада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об'єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013.
Подібну за змістом правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 12.05.2020 у справі № 911/488/18 та Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.
Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що право комунальної власності на конкретну земельну ділянку в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права
Обов'язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування, а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.
Позиція суду щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов'язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.
Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України Про прокуратуру, а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, прокурор виходить з того, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у правомірності використання нерухомого майна комунальної та державної власності, повноти сплати коштів за користування даним майном, а також своєчасності повернення орендарем майна у випадку закінчення терміну дії договору оренди.
З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Чернівецькою міською радою.
Зокрема, листом від 27.09.2024 Чернівецька окружна прокуратура звернулася до Чернівецького міського голови з проханням у строк до 14.10.2024 надати до окружної прокуратури інформацію щодо власників незаконно встановлених тимчасових споруд на території Чернівецької міської територіальної громади
У відповідь на вищевказаний лист 13.02.2025 управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило керівника Чернівецької окружної прокуратури, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» понад три місяці не сплачує плату за оренду нерухомого майна.
17.02.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до управління комунальної власності Чернівецької міської ради в якому запропоновано вжити заходів щодо самостійного звернення до суду з відповідною позовною вимогою.
07.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до Чернівецького міського голови з проханням надати у строк до 17.03.2025 інформації чи вживатимуться у судовому порядку заходи щодо поновлення прав Чернівецької міської тереторіальної громади в особі Чернівецької міської ради з метою усунення перешкод у реалізації права користування земельною ділянкою комунальної власності.
24.03.2025 Виконавчий комітет Чернівецької міської ради направив листа Чернівецькій окружній прокуратурі в якому повідомив, що фінансові ресурси Чернівецької міської ради, які можуть бути виділені на оплату судового збору, є обмеженими, в першу чергу спрямовуються на судовий збір за подання позовних заяв, які є найбільш нагальними для захисту інтересів Чернівецької міської територіальної громади, а тому наразі немає можливості забезпечити фінансування для оплати судового збору та запропонував прокуратурі самостійно звернутися з позовом до суду.
Листом від 24.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура повідомила Чернівецькому міському голові, що має намір звернутися до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах Чернівецької міської ради до ФОП Піпіанашвілі О.Т. про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом її звільнення від споруд.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі управління комунальної власності Чернівецької міської ради суду не надано.
Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у даній справі доведено бездіяльність органу місцевого самоврядування та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
V. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
Чернівецька обласна прокуратура, при зверненні до Господарського суду Чернівецької області з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №474 від 21.03.2025.
Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Фізичній особі-підприємцю Піпінашвілі Олександрі Теодорівні ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди Чернівецькій міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності по АДРЕСА_1 у м. Чернівці, поруч із земельною ділянкою за кадастровим номером 7310136600:31:002:1126, шляхом знесення самочинно побудованого об'єкту нерухомого майна - споруди загальною площею 23,28 м2.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Піпінашвілі Олександри Теодорівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (Чернівецька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910120, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA378201720343110001000004946) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.І. Ніколаєв