23 липня 2025 року Справа № 926/631/25
За позовом Чернівецької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест»
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 568472,14 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - Генцарюк М.-Д. Д.
від відповідача - Іванов С. В.
Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 568472,14 грн.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26 травня 2025 року по справі №926/631/25 позовні вимоги Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 568472,14 грн - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» (58008, Україна, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Севастопольська, буд. 36, код 37158880) на користь Чернівецької міської ради (58002, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа, буд. 1, код 36068147) суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 568472,14 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 8528,00 грн.
24 червня 2025 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26 травня 2025 року по справі №926/631/25 господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 23 червня 2025 року.
11 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» подало до суду заяву (вх.№ 2312) про розстрочення виконання рішення суду у справі №926/631/25 стоком на 12 місяців.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року постановлено: прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» про розстрочення виконання рішення суду у справі №926/631/25 (вх. №2312 від 11 липня 2025 року); призначити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» про розстрочення виконання рішення суду у справі №926/631/25 у судовому засіданні на 23 липня 2025 року; запропонувати Чернівецькій міській раді надати суду письмові пояснення щодо поданої відповідачем заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 23 липня 2025 року підтримав подану заяву та просив суд розстрочити виконання рішення у справі №926/631/25 на 12 місяців рівними частинами згідно поданого графіку.
Представник позивача у судовому засіданні 23 липня 2025 року проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення не заперечила.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши позицію сторін по справі, суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Так, відповідно до зазначених норм процесуального закону надання заявнику відстрочення або розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, яке закон не обмежує точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення
Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Тобто важливим є досягти балансу інтересів сторін, оскільки передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, попри те надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме:
- для боржника - загрозу неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності;
- для стягувача - загрозу можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника в стан неплатоспроможності.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07 жовтня 2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02).
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2018 року у справі №920/199/16.
Обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, відповідач посилається на воєнний стан в країні, кадровим голодом та іншими негативними обставинами, які виникли через військову агресію сторонньої країни ускладнили фінансову спроможність відповідача одразу сплатити заборгованість.
Водночас, відповідач виявляє намір добросовісно сплатити кошту на користь позивача згідно запропонованого графіку розстрочення виконання рішення на 12 місяців річними частинами.
При цьому, відповідач вказує, що арешт банківських рахунків може призвести до неможливості здійснювати подальшу господарську діяльність і не буде у повній мірі сприяти ефективному виконанню рішення.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов'язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати товариству та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.
Окрім того, позивач надав свою згоду на розстрочення виконання рішення у справі №926/631/25 зі сплатою рівними частинами суми заборгованості.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги позицію позивача стосовно поданої відповідачем заяви, а також матеріальні інтереси обох сторін, з метою дотримання балансу їх інтересів, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 331 Господарського процесуального кодексу України та розстрочення виконання судового рішення у цій справі.
Поряд з цим, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяць зі сплатою заборгованості рівними частинами по 50000,00 грн щомісячно і за останній місяць 27000,14 грн залишку. Згідно з запропонованим відповідачем графіком погашення строк оплати передбачено з 15 серпня 2025 року по 15 липня 2026 року.
Однак, положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У даній справі Господарським судом Чернівецької області ухвалено рішення - 26 травня 2025 року.
Згідно з частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Отже, враховуючи приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення виконання судового рішення в даному випадку можливе до 26 травня 2026 року.
З урахуванням викладеної норми процесуального закону та позицій сторін по справі, суд дійшов висновку задовольнити частково подану відповідачем заяву про розстрочення виконання рішення (вх.№2312 від 10 липня 2025 року).
Керуючись статтями 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстильінвест» про розстрочення виконання рішення (вх.№2312 від 10 липня 2025 року) - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 26 травня 2025 року у справі №926/631/25 та затвердити наступний графік :
- 15 серпня 2025 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 вересня 2025 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 жовтня 2025 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 листопада 2025 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 грудня 2025 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 січня 2026 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 лютого 2026 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 березня 2026 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 квітня 2026 року в сумі 57700,01 грн;
- 15 травня 2026 року в сумі 57700,05 грн.
Ухвала складена та підписана 24 липня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Олександр ТИНОК