18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 липня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/316/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:
від позивача: Шевченко О.В. - адвокат за ордером;
від відповідача: Вронський О.О. - адвокат за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (Сумська область, Великописарівський район, с. Попівка) до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" (Черкаська область, м. Жашків) про стягнення 1 812 200,00 грн.,
Заявлено позов про стягнення 1 812 200,00 грн. з приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" (код 31961067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (код 03749037) як вартість недопоставленого товару згідно договору поставки №ТР 49 від 27.01.2022, укладеного між сторонами.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
28.04.2025 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог і крім стягнення 1 812 200 (68000 тон Х 22 208,33 грн. (+20% ПДВ) просить суд стягнути додатково 728 123,70 грн. інфляційних втрат та 162 949,00 грн. як 3% річних за прострочення повернення спірних коштів основного боргу (авансу), нарахованих за період з 30 березня 2022 по 28 березня 2025 по ст. 625 ЦК України.
Ухвалою від 06.05.2025 прийнято до розгляду заяву позивача від 28.04.2025 про збільшення позовних вимог.
Позивач в ході розгляду справи збільшені позовні вимоги підтримав повністю і просив суд їх задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, про що надав суду відзив на позовну заяву (а.с. 45-48).
Примирення між сторонами не відбулося.
Всі документи та докази, які сторонами подавалися у справу, суд долучив до її матеріалів на підставі ст. 2 ГПК України. Даною нормою визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За правилами ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи і заперечення представників обох сторін, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 27.01.2022 між приватним акціонерним товариством "Украгро НПК" (далі - Постачальник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - Покупець, позивач у справі) укладено договір поставки № ТР49 (а.с. 7-8), у відповідності до якого Постачальник зобов'язався поставити в обумовлені Договором строки Покупцеві (одержувачу) аміачну селітру в кількості 204,000 т., загальною вартістю 5 436 600,00 грн., а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар ( п. 1.1., 1.2. договору).
Загальна вартість товару за договором складає 4 530 500,00 грн., ПДВ (20%) 906 100,00 грн., разом 5 436 600,00 грн. (п'ять мільйонів чотириста тридцять шість тисяч шістсот гривень 00 коп.) , +/- 10 % в залежності від кількості фактично поставленого товару ( п. 2.1. договору).
Поставка товару за цим договором здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до ) - станція Камиш-Зоря код станції 462405, залізниця ПриднЗ, за наступними реквізитами: одержувач: Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК", код ЄДРПОУ 31961067, адреса одержувача: 19200, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1, код на залізниці:3463 ( п. 3.1. договору).
Поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника протягом 60 (шістдесяти) днів із дня повної оплати Товару. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки. Партія товару повинна бути кратна технічній нормі завантаження вагону, цистерни або контейнеру (п. 3.3. договору).
Пунктом 4.1. передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений протягом 3 (трьох) днів із дати укладання цього договору.
Доказів визнання недійсним цього договору чи його розірвання за згодою сторін суду не подано.
За правовою природою сторонами було укладено договір поставки, що відповідає ст. 712 ГПК України.
Даною нормою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються положення ЦК України про купівлю-продаж, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату № ТР49 від 27.01.2022 (зворотній а.с. 8) із посиланням на Договір між сторонами, на загальну суму 5 436 600,00 грн. (повна сума Договору) за аміачну селітру в кількості 204 т.
Із посиланням на вказаний рахунок Позивачем, як Покупцем, було виконано умови Договору та здійснено повну передоплату за селітру у розмірі 5436 600,00 грн. що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 4079 від 27.01.2022 на суму 453 049,93 грн. (а.с. 9);
- № 4096 від 28.01.2022 на суму 4 983 550,07 грн. (зворотній а.с. 9).
Отримання цих коштів від позивача та саме на виконання умов Договору поставки №ТР 49 від 27.01.2022 відповідач не заперечує.
За твердженням Позивача, Відповідач поставив і передав йому товар 03.02.2022 лише у кількості 136 тон (аміачної селітри) на суму 3 624 400,00 гривень разом з ПДВ.
03.03.2023 на адресу ТОВ "Україна" надійшов лист за вих. №286 (зворотній а.с. 10) в якому Відповідач зазначив, що на виконання умов договору №ТР49 від 27.01.2022 ПАТ "УКРАГРО НПК" відправило на адресу ТОВ "Україна" товар (аміачну селітру) залізничним транспортом, а саме: - вагон 60309887, залізнична накладна №34471961 від 15.02.2022 відправлено за договором №ТР49 від 27.01.2022.
Позивач звертає увагу суду, що Товар зазначений у Листі за вих. №286 від 03.03.2023 не отримав.
Тобто, відповідачем як Постачальником недопоставлено товар за Договором №ТР49 від 27.01.2022 на загальну суму 1 812 200, 00 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч двісті) гривень ( 5 436 600,00 - 3 624 400,00).
Даний товар, за доводами відповідача, було направлено 15.02.2022 позивачу за накладною № 34471961 (а.с. 50 том 1) з вказаною масою вантажу 68000 тон вартістю 1812199,73 грн. (22208,33 грн. + 20% ПДВ х 68000 тон).
Правильність обрахунку ціни вантажу за даною накладною відповідачем не заперечена.
Суд вважає, що у справі немає належних і допустимих доказів виконання відповідачем власних зобов'язань з поставки останньої партії товару на суму 1812200,00 грн., щоб виконання договору поставки № ТР49 від 27.01.2022 між сторонами відбулося у повному обсязі.
При цьому суд виходить з наступного:
За умовами п. 3.1. Договору поставка товару за цим Договором здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення оплачено до ) ст. Камиш-Зоря код станції 462405 за наступними реквізитами: Одержувач Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" (код 31961067, Черкаська область, м. Жашків) код на залізниці 3463.
Отже товар позивачу за Договором доставляється залізницею. Одержувачем товару є безпосередньо сам відповідач, про що також вказано і у накладній (а.с. 50 том 1). У цій накладній власником вантажу вказано позивача - ТОВ "Україна" (п. 15 накладної), а одержувачем вантажу - ПрАТ "Украгро НПК" (п. 4 накладної) .
В розділі 49 цієї накладної вказано, що вантаж за цією накладною було переадресовано на ст. Пологи.
Позивач заперечив передачу йому вантажу за цією накладною (а.с. 50 том 1) відповідачем, на відміну від перших двох поставок за цим же договором, які відповідачем були виконані належним чином тим же способом доставки товару (накладні а.с. 51,52 том 1).
Будь-яких доказів вручення позивачу товару за накладною №34471961 (а.с. 50 том 1) або з боку відповідача, або Укрзалізниці у справу не подано.
Товар за спірною накладною мав бути переданий позивачу протягом 60 днів з дня повної оплати товару (п. 3.3. Договору), яка відбулася 28.01.2022.
Отже строк виконання зобов'язання з поставки всього товару по Договору (29.03.2022) на час вирішення спору для відповідача вже є таким, що настав.
За правилами ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача сплачені 1 812 200,00 грн. коштів попередньої оплати, що є виключним альтернативним правом позивача згідно чинного ЦК України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що виконувати господарські зобов'язання його сторонами слід належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно п. 3.3. Договору Постачальник-відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити товар позивачу повністю чи окремими партіями за своїм вибором протягом 60 днів з дня повної оплати товару. Саме Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах вказаного періоду поставки.
Згідно п.7.7. Договору строк дії Договору починає перебіг з моменту підписання сторонами і триває до припинення прав та обов'язків, які виникли з Договору.
Сторонами не надано доказів внесення змін до Договору про продовження строку поставки, тим більше, що відповідач вважав свій обов'язок з поставки виконаним.
Тому, оскільки сторони не домовилися про інше (про допоставку товару), позивач з підстав фактичного неотримання оплаченої партії товару в межах 60 днів після її оплати, вправі вимагати саме повернення коштів передоплати, про що і заявив позов.
Суд вважає, що враховуючи вказані істотні умови Договору між сторонами, факт непередачі оплаченої партії товару позивачу, відсутність додаткових домовленостей сторін чи вимог позивача саме про допоставку товару, то для відповідача мало бути очевидним зобов'язання саме повернути позивачу кошти передоплати за товар.
Досудове врегулювання спору перед зверненням до суду в даному випадку не є обов'язковим за правилами чинного законодавства.
Оскільки відповідач добровільно суму передоплати за товар не повернув, то з нього на користь позивача слід примусово стягнути 1 812 200,00 грн. вартості непоставленого товару.
При цьому суд відхиляє заперечення відповідача про те, що його зобов'язання є виконаними повністю з моменту передачі спірної партії товару Укрзалізниці, яка є перевізником товару.
Відповідач при цьому спирається на п. 3.2. Договору про те, що обов'язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту передачі товару першому перевізнику і з цього моменту саме покупець несе ризик випадкового знищення чи пошкодження товару, його природної втрати при перевезенні.
Така умова Договору формально відповідає положенням ч. 2 ст. 664 ЦК України -- якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Однак у даному випадку відповідач у накладній на вантаж (а.с. 50 том 1) для перевезення Укрзалізницею, сам себе вказав одержувачем товару, тому обов'язок поставити товар покупцю буде завершеним саме після фактичної передачі товару позивачу саме з боку відповідача у справі, а не перевізника.
Обов'язок передачі спірної партії товару позивачу саме з боку Укрзалізниці, як перевізника цього вантажу, з матеріалів справи не вбачається. Навпаки, Укрзалізниця має обов'язок за спірною накладною (а.с. 50 том 1) перевезти товар залізничним транспортом і видати його саме відповідачу, як вказаному одержувачу товару (п. 4 накладної).
Ця накладна сформована саме відповідачем, як відправником вантажу. Укрзалізниця не має права втручатися у графи, заповнені відповідачем і у переоцінку особи, яка вказана як одержувач вантажу до моменту внесення відповідних змін.
З матеріалів справи не вбачається, кому фактично було видано вантаж за накладною № 34471961 (а.с. 50 том 1).
На пропозицію суду відповідач, як вантажовідправник, подав запит до Укрзалізниці і суд також від Укрзалізниці щодо спірного вантажу отримав відповідь на виконання ухвали суду від 03.06.2025 (а.с.200 том 1) з копіями документів, які були скеровані на запит відповідача.
Так, Укрзалізницею вказано, що вантажовідправником ПрАТ «УКРАГРО НПК» 15.02.2022 за залізничною накладною № 34471961 Жашків П-Зах - Комиш-Зоря Придн був відправлений вагон 60309887 з вантажем добрива аміачно-нітратні загальною вагою 68000 кг (довідка 9009d АСК ВП УЗ «Інформація з перевізного документа»).
Згідно довідки 8858е АСК ВП УЗ «Інформація про дислокацію та стан вагонів» вагон 60309887 прибув на станцію Пологи Придн поїздом № 8855 01.03.2022 о 18:11, 02.03.2022 о 07:30 поїзд був розформований.
На підставі заявки вантажовідправника ПрАТ «УКРАГРО НПК» № 0703- 2022/5 від 07.03.2022 та згідно довідки 2600r АСК ВП УЗ «Наказ на переадресування вантажів на одну нову адресу №3029 від 08.03.2022» на станції Пологи вагон 60309887 був переадресований за старими документами на нову станцію призначення Долинська Одеської залізниці.
В зв'язку із окупацією міста Пологи вагон 60309887 залишився на окупований території. Дислокація вагону на теперішній час, як і доля вантажу, наразі невідомі. Через хакерську атаку на інформаційний портал АТ «Укрзалізниця» 23.03.2025, в ході якої були пошкоджені сервера підприємства, надати електронні перевізні документи наразі неможливо. Тому замість електронних накладних надаються роздруківки довідок з порталу АСК ВП УЗ (автоматична система керування вантажними перевезеннями АТ «Укрзалізниця»).
Отже з цієї відповіді Укрзалізниці вбачається, що в ході здійснення перевезення вантажу сам відповідач, як вантажовідправник, переадресував доставку вказаного вагона на нову станцію (не передбачену умовами Договору між сторонами). Отже вантаж на визначену п. 3.1. Договору станцію Камиш-Зоря, код станції 462405, навіть не доїхав.
Це саме по собі доказує невиконання відповідачем, як постачальником, умов Договору між сторонами про доставку товару саме на станцію Камиш-Зоря (п. 3.1. Договору).
За загальним правилом, передбаченим ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача 728 123,70 грн. інфляційних втрат та 162 949,00 грн. як 3 % річних за період з 30.03.2022 по 28.03.2025 по ст. 625 ЦК України.
Позивач проводить ці нарахування на суму основного боргу, як на проведену попередню оплату за непоставлений товар.
У суду немає заперечень, що на кошти повернення передоплати (авансу) можуть бути нараховані інфляційні та 3% річних, що підтверджено також і сталою судовою практикою з даного питання.
У постанові ВП ВС від 22.09.2020 по справі № 918/631/19 (№ в ЄДРСР 92270712) викладено правову позицію, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України, передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат Позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові ВП ВС у справі №918/631/19 на підставі аналізу ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦКУ викладено висновок про те, що «аванс» (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося».
Із зазначеного слідує, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про те, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
І саме з цього моменту сума авансу набуває статусу «грошового зобов'язання» на яке можливо нарахувати 3% річних та збитки від інфляції за ст. 625 ЦКУ.
При цьому варто звернути увагу, що вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.
При розгляді справи відповідач у запереченнях проти позову не доказував наявність підстав та обставин, які повністю звільняють його від відповідальності за неповернення коштів передоплати за товар і, як наслідок, відсутність підстав для застосування ст. 625 ЦК України.
Після перерахунку в програмі "Ліга Закон" за визначений позивачем період, належний розмір інфляційних становить 786 855,99 грн., а 3 % річних 162 949,05 грн. (а.с. 77,78 том 1).
Оскільки, позивачем не збільшено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3 % річних, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 728 123,70 грн. інфляційних втрат та 162 949,00 грн. 3 % річних за період з 30.03.2022 по 28.03.2025.
Суд вважає, що стартову дату нарахування по ст. 625 ЦК України (30.03.2022) позивач визначив вірно, оскільки це дата виникнення прострочки по поставці товару (60 днів після повної оплати, яка відбулася 28.01.2022).
Суд вже обґрунтував, що оскільки сторонами не було домовлено про допоставку товару в інші, ніж первісно обумовлені договором строки за п. 3.3. Договору, то саме після закінчення строку поставки всього товару у відповідача виникає обов'язок повернути передоплату, бо позивач не вимагав поставити товар в порядку ст. 693 ЦК України.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України дають право кредитору вимагати сплати боржником інфляційних втрат та 3% річних на прострочене грошове зобов'язання, до якого відноситься і повернення передоплати (авансу) за "весь час прострочення".
В судовому засіданні 21 липня 2025 року було досліджено електронну пошту позивача, з якої відповідачу було направлено лист від 12.08.2025 № 35 про повернення коштів передоплати за непоставлений товар по кільком договорам, серед яких вказано Договір ТР49 від 27.01.2022, яким обґрунтовано позов, у зв'язку зі зміною ціни (а.с. 21,22 том 2).
Доказів про дійсну зміну ціни на товар і домовленості сторін з даного приводу справа не містить.
Вказаний лист, а також і лист відповідача на адресу позивача (а.с. 10 том 1) з пропозицією визначитися із трьома пропозиціями відповідача за насліками непоставки товару, суд розцінює як достовірне ознайомлення та навіть визнання обома сторонами тих обставин, що поставка спірної партії товару на суму 1812200,00 грн. в дійсності не була проведена відповідачем, а позивач за результатами неповного виконання умов Договору поставки №ТР 49 від 27.01.2022, вимагав у відповідача саме повернення грошових коштів передоплати.
Те, що лист від 12.08.2022 (а.с. 22 том 2) було направлено позивачем відповідачу через 5 місяців після прострочення поставки, не анульовує право позивача вимагати повернення коштів передоплати.
Умови п. 7.2. Договору про те, що усі повідомлення, заяви і претензії, пов'язані з даним договором, сторонами надсилаються виключно рекомендованим або цінним листом на визначені договором адреси місця знаходження сторін (а не на електронні адреси), на думку суду не мають істотного значення.
Суд виходить з того, що з приводу повернення коштів передоплати сторони знаходяться в межах дії норм закону, а саме ч. 2 ст. 693 ЦК України, а досудове врегулювання спору із направленнями претензій, вимог і т.д. не є обов'язковим перед зверненням до суду.
Ст. 625 ЦК України дає право кредитору на нарахування інфляційних та 3% річних за весь період прострочення боржника, незалежно від фактичної дати звернення позивача з такою вимогою до суду чи з претензією.
Отже зібраними у справі доказами позивач довів своє право на стягнення повної суми передоплати за непоставлений товар і нарахування по ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних за весь період прострочення повернення цих коштів з моменту завершення визначеного Договором строку поставки у 60 днів після здійснення передоплати, тому позов підлягає до повного задоволення.
Відповідач спірні кошти позивачу не сплатив, доказів не існування підстав для стягнення спірних коштів суду не доказав.
Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 812 200, 00 грн. вартості недопоставленого товару згідно договору поставки №ТР 49 від 27.01.2022 року, 728 123,70 грн. інфляційних втрат та 162 949,00 грн. як 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 30.03.2022 по 28.03.2025.
На підставі ст. 129 ГПК України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 21746,40 грн. (первісні вимоги) + 10692,87 грн. (збільшені вимоги) на відшкодування сплаченого судового збору повністю, із застосуванням коефіцієнту 0,8 (ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"), оскільки позов подано через Електронний суд.
Повернення решти, як зайво сплаченого судового збору з Державного бюджету України, може бути проведено судом за заявою позивача у відповідності до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" (код 31961067, м. Жашків, Черкаська область, вул. Промислова, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (код 03749037, с. Попівка, Великописарівський район, Сумська область, вул. Вищепанової, 79) - 1 812 200, 00 грн. основного боргу (аванс за непоставлений товар), 728 123,70 грн. інфляційних втрат, 162 949,00 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки №ТР 49 від 27.01.2022 та 32439,27 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 23 липня 2025 року
Суддя Н.М. Спаських