8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позовної заяви без руху
"23" липня 2025 р. м ХарківСправа № 922/2462/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши матеріали
позовної заяви 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рай" (41317, Сумська обл., Конотопський р-н., с. Пиротчине, вул. Джерельна, буд. 1) 2. Фізичної особи-підприємця Виговського Євгенія Аркадійовича ( АДРЕСА_1 )
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35)
про визнання недійсним та скасування рішення.
Позивачі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рай" та фізична особа-підприємець Виговський Євгеній Аркадійович, звернулись до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просять суд визнати недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №2/01-47-23 від 08.05.2025 №70/96-р.к. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Разом з тим, у позовній заяві заявлено клопотання про витребування у відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів справи №2/01-47-23.
Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає, що позовну заяву слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Згідно із пунктом 1-3 частини 2 статті 47 ГПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Отже, у випадку подання позову спільно кількома позивачами, кожен з них діє у судовому процесі самостійно, а тому на кожного з позивачів розповсюджуються правила та вимоги ГПК України, які стосуються подання позову, в тому числі з питань сплати судового збору.
З прохальної частини позовної заяви слідує, що кожен із позивачів заявляє позовну вимогу немайнового характеру про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №2/01-47-23 від 08.05.2025 №70/96-р.к.
При цьому із змісту оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №2/01-47-23 від 08.05.2025 №70/96-р/к. та із позовної заяви в обґрунтування позовних вимог убачається, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №2/01-47-23 від 08.05.2025 №70/96-р/к визнано, ТОВ "Рай" та ФОП Виговський Є.А. вчинили правопорушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів аукціону, проведеного Державною службою геології та надр України за лотом "Спеціальний дозвіл на користування надрами - ділянка надр в с. Пиротчине (трубчасті колодязі №1, №2) (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro.Продажі": SUE001-UA-20210920-33660). За порушення на ТОВ "Рай" накладено штраф у розмірі 51000,00 грн. та на ФОП Виговського Є.А. штраф у розмірі 68000,00 грн.
Водночас у позовній заяві зазначено, що позивачі не погоджуються з вказаним рішенням відповідача, оскільки при розгляді справи та його винесенні не було повною мірою враховано всі обставини справи, надані позивачем доводи та докази.
Згідно частини 7 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Позовна заява сформована позивачами в системі "Електронний суд", а тому з урахуванням наведених вище положень законодавства, кожен із позивачів окремим платіжним документом мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (3028,00 грн. *0,8 = 2422,40 грн.). Всього - 4844,80 грн.
Із матеріалів позовної заяви убачається, що в якості доказів сплати судового збору у передбаченому законодавством порядку та розмірі, позивачем 1 - ТОВ "Рай" подано платіжну інструкцію №1479 від 15.07.2025 про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. із відповідним призначенням платежу: "101 30954376; Судовий збір за позовом ТОВ "Рай", Господарський суд Харківської області; 22030101".
Отже, позивачем 1 - ТОВ "Рай" подано докази сплати судового збору, однак у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому відповідна різниця може буде повернута позивачу 1 за відповідним клопотанням в порядку пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Натомість доказів сплати судового збору окремим платіжним документом від позивача 2 - ФОП Виговського Євгенія Аркадійовича у розмірі 2422,40 грн. матеріали позовної заяви не містять.
Враховуючи викладене, з метою усунення встановленого недоліку позовної заяви, позивач 2 - ФОП Виговський Євгеній Аркадійович має надати докази сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі - 2422,40 грн.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Суд зазначає, що копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. № 144.
Пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Таким чином, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Як вбачається із поданих матеріалів, позивачами до позовної заяви додано копії документів, які засвідчено без дотримання вище вказаних вимог, оскільки копії не містять дати їх засвідчення (рахунок SO-2019-001/100317 від 25.10.2021, рахунок-фактура №02 від 19.01.2021, договір про надання послуг №ПЗ-05/01/21 від 14.01.2021, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку тощо). При цьому копії, які засвідчено директором ТОВ "Рай" Виговським А.Б. не містять особистого підпису особи, яка їх засвідчує, оскільки на копіях документів міститься факсимільне відтворення підпису, який є фактично штампом із зображенням певного підпису, а не власноручний підпис.
Суд звертає увагу, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 08.05.2019 у справі №160/7887/19). Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17).
При цьому у позові зазначено, що заходи досудового врегулювання спору у вигляді направлення вимоги про сплату заборгованості позивачем вживались, проте грошові кошти повернуті не були. Однак матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження викладеного в обґрунтування позовних вимог, які мають бути надано до суду.
Також, в обґрунтування позовних вимог до позовної заяви додано письмовий доказ під назвою "учетная карточка буровой скважины Всесоюзного геологического фонда", який має низьку для читання якість та викладений недержавною мовою (російською мовою).
Суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Приписами частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Згідно частини 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку на що звертає увагу Верховий Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
Отже, позивачам необхідно надати суду належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви з огляду на наведені вище вимоги, зокрема, з офіційним перекладом на державну мову, який посвідчено нотаріусом, а також докази, які підтверджують обставини в обґрунтування позовних вимог щодо заходів досудового врегулювання спору.
Відповідно до статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачам строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити позивачам, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.
4. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 23.07.2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова