вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" липня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/1221/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33023, м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, 24, код ЄДРПОУ 39589441)
про стягнення 82 877 349, 09 грн.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача: Пясецький Дмитро Васильович;
- від відповідача: Якимчук Ольга Михайлівна
У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення 82 877 349, 09 грн.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач не розрахувався у повному обсязі за переданий йому та отриманий по договору купівлі-продажу № 18-542-11 від 05.11.2018 природній газ у сумі 82 877 349,09 грн.
Під час прийняття позовної заяви відділом канцелярії та документального забезпечення суду встановлена відсутність зазначених у додатках даної позовної заяви документів, а саме: документу, що підтверджує сплату судового збору, про що складено відповідний акт.
Ухвалою від 31.12.2020 позовну заяву залишено без руху. Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надано строк для усунення недоліків позовної заяви, надавши суду докази сплати судового збору у розмірі 735 700,00 грн.
31 грудня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 31.12.2020.
Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.01.2021. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
Ухвалою від 26.01.2021 підготовче засідання відкладено на 09.02.2021.
28 січня 2021 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшов відзив. У поданому відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що інформацію щодо обсягу спожитого газу населенням збирає та передає Оператор ГРМ - АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", на підставі якої формуються акти приймання-передачі природного газу між ТОВ "Рівнегаз збут" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Однак, Оператором ГРМ скориговано (зменшено) обсяги спожитого газу по ряду особових рахунків, при тому, що за період січень-липень 2020 року акти приймання-передачі, які є підставою позовних вимог у даній справі, вже сформовані та в них закладені попередні більші обсяги спожитого газу. Відтак, внаслідок таких дій Оператора ГРМ, на думку відповідача, безпідставно збільшено грошові зобов'язання останнього перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". А тому, не погоджуючись з достовірністю спожитого природного газу населенням відображеною у актах приймання-передачі, ТОВ "Рівнегаз збут" звернулося до суду з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у справі № 918/1223/20. Оскільки в актах приймання-передачі містяться недостовірні обсяги поставленого газу - ці акти суперечать ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також призводять до неправильного формування та відображення фінансової, податкової, статистичної та інших видів звітності як відповідача так і позивача. Таким чином, обсяги переданого газу за Договором, вказані в актах приймання-передачі є спірними.
Крім цього, відповідач заперечує проти ціни природного газу, оскільки постанова КМУ №315, якою внесено зміни до формули роздрібної ціни на природний газ, оскаржується в судовому порядку (справа №826/9665/16). Також у судовому порядку оскаржується постанова КМУ № 17 від 24.01.2020, якою було затверджено положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринків природного газу" (справа № 640/17100/20) - у разі її скасування ціна, за якою ТОВ "Рівнегаз збут" придбавався природний газ у позивача з січня 2020 підлягатиме коригуванню. Між сторонами не визнано суму основного боргу через оспорювання фактичних обсягів споживання, що визначені в актах приймання-передачі природного газу, з врахуванням постанови КМУ №143 від 27.02.2019, - при розрахунку основного боргу позивачем не враховано переплату із липня 2015 по лютий 2019 року, яка виникла внаслідок прийняття даної постанови КМУ №143. Розрахунки по договору з позивачем здійснюються поза межами впливу відповідача, оскільки вони проводяться через поточний рахунок із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП. Позивач отримає суму боргу, котру заявляє до стягнення з відповідача шляхом відшкодування з Державного бюджету у вигляді компенсації витрат, понесених внаслідок виконання спеціальних обов'язків.
09 лютого 2021 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №918/1223/20.
09 лютого 2021 року ТОВ "Рівнегаз збут" супровідним листом подало судову практику на підтвердження позиції щодо зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 09.02.2021 продовжено позивачу процесуальний строк на подачу відповіді на відзив до 12.02.2021 (включно). Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено 18.02.2021.
15 лютого 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив. У даній заяві по суті спору позивач спростовує доводи відповідача, вказуючи на наступне. ТОВ "Рівнегаз збут" сам склав акти приймання-передачі природного газу, зазначав про фактичний обсяг переданого газу та його вартість, частково виконав свої зобов'язання за Договором. Акти приймання-передачі підписані без зауважень. Відтак посилання на справу № 918/1223/20 не можуть братися до уваги. Стосовно постанови КМУ № 315 від 27.04.2016 - доводи ТОВ "Рівнегаз збут" щодо зміни вартості отриманого товару (без коригування обсягу отриманого природного газу) після виконання Договору поставки позивачем та виконання відповідачем є безпідставними. Щодо тверджень відповідача про придбання газу за завищеною ціною - у преамбулі Договору зазначено, що сторони при його укладенні керувались постановою КМУ № 867 від 19.10.2018, а тому посилання на постанову КМУ № 758 від 01.10.2015 та справу № 826/9665/16 є безпідставними. Щодо доводів відповідача про наявність переплати - спір у справі № 918/1221/20 стосується заборгованості по Договору від 05.11.2018 за період із квітня 2020 по липень 2020 року, а тому наявність/відсутність переплат за іншими Договорами за період із липня 2015 по лютий 2019 року не стосуються даної справи. Щодо посилання відповідача на здійснення розрахунків по Договору за межами впливу ТОВ "Рівнегаз збут" згідно Алгоритму розподілу коштів, - приписи постанови КМУ № 792 від 30.09.2015 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору.
17 лютого 2021 року відповідачем супровідним листом подано судову практику на підтвердження позиції щодо зупинення провадження у справі.
18 лютого 2021 року від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі разом з долученими до нього документами.
18 лютого 2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому останній заперечив проти його задоволення з підстав недоведеності та необґрунтованості.
Ухвалою від 18.02.2021 клопотання ТОВ "Рівнегаз збут" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/1221/20 до набрання судовим рішенням законної сили у справі № 918/1223/20.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі № 918/1221/20 - без змін.
09 квітня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 918/1221/20.
В обґрунтування означеного клопотання позивач вказав, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2024 у справі № 918/1223/20 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025, апеляційну скаргу ТОВ «Рівнегаз збут» на вказане рішення залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2024 у справі № 918/1223/20 залишено без змін.
Ухвалою від 15.04.2025 поновлено провадження у справі № 918/1221/20. Підготовче засідання призначено на 01.05.2025.
30 квітня 2025 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшла заява про закриття провадження у справі та додаткові пояснення.
01 травня 2025 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1221/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21, що перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду.
01 травня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/107/25 не відбулося. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення наступної дати та часу проведення засідання з розгляду справи по суті.
Ухвалою від 01.05.2025 продовжено за ініціативою суду строк підготовчого провадження у справі № 918/1221/20 на 30 днів - до 30.05.2025. Повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 918/1221/20 відбудеться 20.05.2025.
15 травня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення:
- на заяву ТОВ "Рівнегаз збут" про закриття провадження у справі;
- на клопотання ТОВ "Рівнегаз збут" про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Рівнегаз збут" про закриття провадження у справі та у задоволенні клопотання ТОВ "Рівнегаз збут" про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 20.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/1221/20. Призначено справу № 918/1221/20 до судового розгляду по суті на 10.06.2025.
Ухвалою від 10.06.2025 розгляд справи по суті відкладено на 26.06.2025.
У судовому засіданні 26.06.2025 оголошено перерву до 17.07.2025.
17 липня 2025 року у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача, котрі наполягали на своїх правових позиціях, викладених у заявах по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", як покупцем, було укладено договір № 18-542-11 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Згідно з п. 2.1-2.2 Договору, продавець передає покупцеві з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ обсягом до 40 000,000 тис. куб. метрів. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.
Пунктом 3.2 Договору у редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2018 передбачено, що передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з пунктом 2.1 цього договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених у п. 2.1. цього Договору), продавець не несе відповідальності за невиконання умов цього Договору в частині передачі природного газу. Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.3 Договору у редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2018, обсяги газу, зазначені продавцем в торговому сповіщенні згідно з пунктами 2.1 та 3.2 договору, можуть відрізнятися від обсягів газу, фактично відібраних покупцем за цим договором і визначених ним в акті приймання-передачі природного газу. При цьому, підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про повне виконання продавцем своїх зобов'язань в частині передачі газу за цим договором.
Коригування обсягів природного газу, які планується передати згідно з цим договором, оформлюється покупцем у вигляді заявки (п. 3.6 договору).
Згідно п. 5.1 Договору, ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 грн, крім того ПДВ - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м газу разом з ПДВ - 7 482,61 грн.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до п. 10.2 Договору, усі зміни і доповнення до цього договору та додатки оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками, крім випадків, зазначених у п. 10.3 і 10.4 цього договору.
Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2018, і діє в частині продажу природного газу до 30.11.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Окрім того, між сторонами укладалися додаткові угоди до Договору: №1 від 26.11.2018, №2 від 27.12.2018, №3 від 18.01.2019, №4 від 21.02.2019, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 19.04.2019, №8 від 15.05.2019, №9 від 27.06.2019, №10 від 27.06.2019, №11 від 16.07.2019, №12 від 29.07.2019, №13 від 27.08.2019, №14 від 30.09.2019, №15 від 21.10.2019, №16 від 22.11.2019, №17 від 20.12.2019, №18 від 30.01.2020, №19 від 27.02.2020, №20 від 23.03.2020, №21 від 23.04.2020, №22 від 30.04.2020, №23 від 27.05.2020, №24 від 25.06.2020, №25 від 03.07.2020, №26 від 27.07.2020, якими змінювалися періоди передачі природного газу, обсяги газу, порядок та умови передачі природного газу, ціна газу (остаточна ціна за Додатковою угодою № 26 від 27.07.2020 - 2 757 грн 036 грн з ПДВ), пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу (до 31.07.2020 за Додатковою угодою № 26 від 27.07.2020), змінювалася назва продавця.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач у період з листопада 2018 року по липень 2020 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 169 885 525 грн 08 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: акт від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 218 010 105 грн 85 коп; акт від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 314 847 114 грн 72 коп; акт від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 358 390 723 грн 63 коп; акт від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 260 965 993 грн 00 коп; акт від 31.03.2018 за березень 2019 року на суму 207 577 017 грн 62 коп; акт від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 91 956 407 грн 86 коп; акт від 31.05.2019 за травень 2019 року на суму 43 127 274 грн 01 коп; акт від 30.06.2019 за червень 2019 року на суму 22 621 709 грн 32 коп; акт від 31.07.2019 за липень 2019 року на суму 18 784 594 грн 02 коп; акт від 31.08.2019 за серпень 2019 року на суму 17 581 407 грн 01 коп; акт від 30.09.2019 за вересень 2019 року на суму 21 857 135 грн 70 коп; акт від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 57 613 722 грн 25 коп; акт від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 117 919 656 грн 66 коп; акт від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 150 728 476 грн 98 коп; акт від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 109 233 681 грн 70 коп; акт від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 68 107 294 грн 07 коп; акт від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 2 649 841 грн 82 коп; акт від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 47 059 357 грн 28 коп; акт від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 18 201 482 грн 52 коп; акт від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 11 038 549 грн 56 коп; акт від 31.07.2020 та за липень 2020 року на суму 11 613 979 грн 50 коп.
Вказані акти, відповідно до умов п.3.3 Договору, складались покупцем (відповідачем), у актах зазначені обсяги переданого газу у відповідний місяць, його ціна за 1000 куб.м., ПДВ (20%), вартість газу без ПДВ, сума ПДВ, вартість газу з ПДВ. Акти підписані повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками.
Однак, в порушення умов договору відповідач отриманий від позивача природний газ оплатив не в повному обсязі, сплативши грошові кошти лише в сумі 2 087 008 175 грн 99 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та не заперечується відповідачем.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу за природний газ, який був поставлений у період квітень 2020 - липень 2020 року.
Позивач підтримує позовні вимоги у вказаному розмірі - 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що відповідач оспорює фактичні обсяги споживання природного газу, що визначені в актах приймання-передачі за спірним договором та вказував, що вони є завищеними; окрім того, відповідач посилався на наявність передплати на рахунку відповідача, яку позивачем не враховано, заперечував проти ціни, за якою продавався природній газ та вказував про наявність заборгованості з оплати пільг та субсидій за рахунок державних субвенцій.
На підтвердження вказаних доводів відповідач надав копії листів, адресованих позивачу від 28.03.2019 та від 26.04.2019 щодо проведення коригування по ряду договорів, також коригуючі акти приймання-передачі природного газу по договорам № 15-789-11 від 30.06.2015, № 16-174-Н від 30.12.2015, № 16-443-11 від 28.10.2016, № 17-242-Н від 11.04.2017, № 17-442-11 від 27.09.2017, № 18-542-11 від 05.11.2048, проте вказані коригуючі акти не підписані позивачем.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору № 18-542-11 купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами.
Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), так і нормами спеціального Закону України "Про ринок природного газу" та низкою підзаконних нормативних актів, зокрема - Правилами постачання природного газу, Кодексом газорозподільних систем, Кодексом газотранспортної системи, які затверджені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, №2494, №2493.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до визначень, що наведені у ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оптовий продавець - суб'єкт господарювання, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу; оптовий покупець - суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання; суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
У пункті 1.2 укладеного сторонами договору зазначено, що природний газ, який передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Отже, позивач є оптовим продавцем, а відповідач є оптовим покупцем.
У Законі України "Про ринок природного газу" не встановлено особливостей укладання і виконання договору купівлі-продажу природного газу між оптовим продавцем та оптовим покупцем.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 662, статтею 663, частиною 1 статті 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з листопада 2018 року по липень 2020 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 169 885 525 грн 08 коп.
Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств, отже, є належними доказами, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором.
У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2002 №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день подання позову відповідачем було оплачено отриманий по договору природний газ в загальній сумі 2 087 008 175 грн 99 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 82 877 349 грн 09 коп.
Посилання відповідача на невірне визначення обсягів поставленого газу та заперечення проти ціни, за якою продавався природній газ, відхиляються судом, оскільки обсяги отриманого природного газу зазначались самим відповідачем, яким складались відповідні акти приймання-передачі природного газу, а ціна газу встановлювалась сторонами у додаткових угодах до договору, які укладені належним чином і матеріали справи не містять доказів визнання їх недійсними.
Крім цього, судом встановлено, що у грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", в якій просило:
- визнати неправомірними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" недостовірних об'ємів газу, спожитих побутовими споживачами, у період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року;
- зобов'язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" достовірну інформацію щодо обсягів природного газу про фактично спожитий газ побутовими споживачами у період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 відмовлено в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про вчинення певних дій.
Вказане рішення від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 мотивоване тим, що нормами Кодексу ГРМ та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов'язок Оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показаннями побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, що і було зроблено відповідачем в період з 1 серпня 2018 року по 31 жовтня 2020 року. З серпня 2018 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", приведені ним до стандартних умов, об'єми використаного природного газу побутовими споживачами (встановлені відповідно до фактичних показань лічильників газу побутових споживачів) зараховувало на особові рахунки конкретного побутового споживача. Відповідно, кожний такий побутовий споживач розраховувався за ці приведені до стандартних умов об'єми перед постачальником природного газу (позивачем), як за об'єми спожитого ним природного газу. Висновком експерта за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи від 17 жовтня 2024 року №5254/22-21 встановлено, що за результатами дослідження фактичний об'єм споживання відображений у персоніфікованих даних про фактичний об'єм (обсяг) природного газу по категорії побутових споживачів (населення) приведений до стандартних умов становить 306 487 450,01 куб.м., що з урахуванням округлення співпадає з даними реєстрів розподіленого природного газу споживачам Замовника та даними актів про фактичний обсяг спожитого газу, оформленим за Договором на розподіл природного газу №09/15508/Д.270-Н від 25 червня 2015 року у аналогічний період в частині обсягів розподіленого газу населенню. Позивачем не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, щодо порушеного права позивача зі сторони відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 918/1223/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року у справі №918/1223/20 залишено без змін.
У касаційному порядку рішення Господарського суду Рівненської області від 16 грудня 2024 року та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 918/1223/20 не оскаржувалися.
Провадження у справі № 918/1221/20 зупинялося до набрання судовим рішенням законної сили у справі № 918/1223/20. При цьому відповідач, котрий заявляв клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1221/20 вважав, що у разі задоволення позову у справі № 918/1223/20, будуть зкореговані акти приймання-передачі природного газу, зокрема на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 918/1221/20.
Із урахуванням викладеного у сукупності господарський суд виснує, що наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з листопада 2018 року по липень 2020 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 169 885 525 грн 08 коп. Посилання відповідача на неправильне визначення обсягів поставленого газу та незгоду з ціною судом відхиляються, оскільки: обсяги визначались самостійно відповідачем в актах приймання-передачі, ціна була погоджена сторонами у додаткових угодах до договору, дійсність яких не оспорювалися. Щодо справи №918/1223/20, в якій ТОВ "Рівнегаз Збут" оскаржувало дії АТ "Оператор ГРМ "Рівнегаз" з приводу надання недостовірних обсягів газу, судом відмовлено у задоволенні позову. Рішення набрало законної сили. У справі №918/1223/20 суд встановив, що фактичний обсяг спожитого газу, приведеного до стандартних умов, співпадає з даними актів та реєстрів розподілу. З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що передані обсяги газу або ціна були визначені з порушенням, а зобов'язання з оплати припиняється лише належним виконанням (ст. 599 ЦК України). Суд №918/1223/20 визнав правомірними дії АТ «Оператор ГРМ «Рівнегаз» щодо визначення обсягів газу, спожитого побутовими споживачами у період з 01.08.2018 по 31.10.2020, експертизою підтверджено достовірність визначених обсягів газу, що співпадають із даними актів, на яких ґрунтуються позовні вимоги у справі №918/1221/20. Таким чином, рішення у справі №918/1223/20 підтвердило обґрунтованість та достовірність актів приймання-передачі природного газу, які є підставою позову АТ «Нафтогаз України» у справі №918/1221/20, а тому немає жодних правових або фактичних підстав для перегляду їх змісту чи обсягів поставки.
При цьому суд також відхиляє посилання відповідача на наявність передплати за іншими договорами, оскільки предметом спору у справі №918/1221/20 є заборгованість виключно за договором купівлі-продажу № 18-542-11 від 05.11.2018, тому умови укладення та виконання інших договорів, в тому числі наявність/відсутність переплати за іншими договорами купівлі-продажу природного газу за період з липня 2015 по лютий 2019 не є предметом розгляду даної справи.
Як вбачається із відзиву, відповідач заперечує проти ціни природного газу, оскільки постанова КМУ №315, якою внесено зміни до формули роздрібної ціни на природний газ, оскаржується в судовому порядку (справа №826/9665/16). Відповідач вважає, що у разі визнання нечинною постанови КМУ № 315, ціна на природний газ, яка була визначена відповідно до цієї постанови, вважатиметься завищеною та підлягатиме коригуванню. Водночас, як встановлено судом, у липні 2016 року Громадянка України ОСОБА_1 звернулася у суд у справі №826/9665/16 з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною (незаконною) постанови КМУ від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758» (далі - постанова № 315). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, в задоволенні позову у справі №826/9665/16 відмовлено. На підставі викладеного, посилання відповідача у справі №918/1221/20 на оскарження постанови КМУ №315 у справі №826/9665/16 як на підставу для заперечення проти ціни природного газу є безпідставним, оскільки оскарження постанови №315 не призвело до її скасування, наразі постанова КМУ №315 залишається чинною. При цьому як вбачається із матеріалів справи № 918/1221/20 ціна природного газу була визначена у додаткових угодах до Договору, укладених за згодою сторін. Відповідач не оспорював дійсність цих угод, не звертався з позовом про визнання додаткових угод в частині щодо ціни недійсними.
Окрім цього, суд зауважує, що в преамбулі Договору купівлі-продажу природного газу зазначено, що сторони при його укладенні керувались, в тому числі постановою КМУ від 19.10.2018 № 867, а тому посилання відповідача на постанову КМУ від 01.10.2015 № 758 та адміністративну справу № 826/9565/16 є безпідставним.
Також, як встановлено судом, відповідач заперечує проти задоволення позову покликаючись на те, що відбувається оспорювання ціни, встановленої постановою КМУ № 17 від 24.01.2020. Відповідач вважає, що результат розгляду справи № 640/17100/20 безпосередньо вплине на розгляд справи № 918/1221/20, оскільки у разі скасування судом постанови КМУ № 17 з моменту її прийняття, ціна, за якою товариством придбавався природний газ у НАК "Нафтогаз" безпосередньо за Додатковою угодою № 18 - з січня 2020 підлягатиме корегуванню.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 640/17100/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 та постановою Верховного Суду від 06.10.2022, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" задоволено повністю; визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України 24.01.2020 № 17 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу"; зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України 24.01.2020 № 17 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Водночас, суд не встановив автоматичного наслідку у вигляді коригування договірних зобов'язань за Додатковою угодою № 18 від 30.01.2020, укладених на її підставі. Правові наслідки скасування постанови КМУ №17 від 24.01.2020 не впливають автоматично на чинність укладених договорів або узгоджену ціною сторін. Позивач і відповідач у справі №918/1221/20 уклали Додаткову угоду №18 до договору, в якій добровільно погодили ціну на природний газ. Дійсно, додаткова угода № 18 від 30.01.2020 була укладено сторонами після того, як 05.02.2020 ТОВ "Рівнегаз збут" отримало листа НАК "Нафтогаз України" № 23/5-189-20 від 30.01.2020 щодо приведення договірних відносин між ТОВ "Рівнегаз збут" та НАК "Нафтогаз України" у відповідність до чинного законодавства, зокрема, в частині визначення ціни на постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям, на підставі постанови КМУ № 17 від 24.01.2020. Водночас суд констатує, що ТОВ "Рівнегаз збут" не оспорював цю Додаткову угоду № 18 від 30.01.2020 в судовому порядку, не доводив недійсність угоди чи істотне порушення принципу справедливості. Ціна в договорі є результатом правової домовленості, навіть якщо вона формувалась із урахуванням постанови КМУ №17 від 24.01.2020. Відтак, суд зазначає, що скасування постанови КМУ №17 від 24.01.2020 не впливає автоматично на чинність Додаткової угоди №18 від 30.01.2020, укладеної між сторонами у справі №918/1221/20. Оскільки зазначена угода залишається чинною і не визнана недійсною у судовому порядку, зобов'язання, які з неї випливають, підлягають належному виконанню відповідно до ст. 629 ЦК України.
Як вбачається із відзиву, відповідач не визнає заявлену до стягнення суму основного боргу, покликаючись, серед іншого на те, що при розрахунку заборгованості позивачем не враховано переплату Товариства у розмірі 102 384 169 грн 42 коп., яка виникла внаслідок прийняття КМУ постанови № 143 від 27.02.2019. У зв'язку із невиконанням НАК "Нафтогаз України" вимог постанови № 143, ТОВ "Рівнегаз збут" було вимушене звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів у сумі 102 384 169 грн 42 коп. (Справа № 910/594/21). Безпідставність утримання НАК "Нафтогаз України" коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" обґрунтовує абз.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019, відповідно до якого не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014. Зважаючи на те, що протягом 2015-2020 років ТОВ «Рівнегаз збут» закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників, виключно у АТ «НАК «Нафтогаз України», виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою КМУ №619 від 08.06.1996 року, та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість згідно постанови КМУ №143 від 27.02.2019. При цьому Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просило суд: визнати протиправним і нечинним абз. 4 п. 2 постанови № 143 від 27.02.2019. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 у справі №640/3438/21 відкрито загальне позовне провадження. Ухвалою від 17.03.2021 у справі № 910/594/21 зупинено провадження у справі №910/594/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21. Наразі справа № 640/3438/21 перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду, котрий ухвалою від 11.02.2025 закрив підготовче провадження по справі №640/3438/21, призначив розгляд справи по суті на 11 березня 2025 року. Повний текст судового рішення за результатами судового засідання 11.03.2025 по справі №640/3438/21, станом на день ухвалення даного рішення, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній.
В той же час суд зауважує, що спірні правовідносини між учасниками справи №918/1221/20 виникли ще в момент чинності Постанови № 143, в тому числі всі документи, на які посилається позивач та відповідач. Тому рішення у справі № 640/3438/21 не вплине на правовідносини сторін, що існували до часткової втрати чинності Постанови № 143. Крім цього, скасування постанови № 143 не матиме жодного впливу на справу №918/1221/20, оскільки такі документи, як коригуючі акти підписані лише з боку відповідача, а тому не є первинними бухгалтерськими документами та не створюють для сторін жодних наслідків.
Дійсно, у випадку задоволення позовних вимог у справі № 640/3438/21, вказана Постанова КМУ № 143 в частині втратить чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 набрала законної сили 07.03.2019, тоді як за договором постачання природного газу, на необхідність коригування вартості за яким посилається відповідач, відбулося до березня 2019.
Навіть за чинності Постанови № 143, вона не покладає на НАК «Нафтогаз України» обов'язку щодо повернення відповідачу чи іншим суб'єктам господарювання будь-яких коштів. Тому, постанова Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 взагалі не може застосовуватися до спірних договірних відносин. А тому результат розгляду справи № 910/594/21 та те, що НАК «Нафтогаз України» не враховано переплату Товариства у розмірі 102 384 169 грн 42 коп., яка виникла внаслідок прийняття КМУ постанови № 143 від 27.02.2019, не має значення для розгляду справи № 918/1221/20. Виснуючи вказане, суд враховує висновки Верховного Суду у справі № 904/3173/19 (постанова від 12.11.2020), в якій Верховний Суд дійшов до наступних висновків з питань застосування положень Постанови № 143: «Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу» не покладають на АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язання повернути ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» чи іншим суб'єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов'язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб'єктів господарювання правом вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України».
Проаналізувавши доводи відповідача про те, що розрахунки по договору з позивачем здійснюються поза межами впливу відповідача, оскільки вони проводяться через поточний рахунок із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, суд визначає їх безпідставними з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" від 30 вересня 2015 р. № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому, норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (пункт 4 Постанови №792).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
За змістом пунктів 1- 8 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.
У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 виклала висновок про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою №792 визначений спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак, положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Таким чином, з урахуванням вказаної правової позиції, приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору та статті 625 ЦК України.
Відтак посилання відповідача на здійснення розрахунків по Договору поза межами впливу ТОВ "Рівнегаз збут" внаслідок оплати коштів по Алгоритму розподілу коштів є необґрунтованими і недоведеними.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач отримає суму боргу, котру заявляє до стягнення з відповідача шляхом відшкодування з Державного бюджету у вигляді компенсації витрат, понесених внаслідок виконання спеціальних обов'язків, а тому відбудеться подвійне стягнення одних і тих самих коштів на користь АТ "НАК "Нафтогаз України", суд виснує наступне.
Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX від 14.07.2021 (далі Закон №1639-ІХ) визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
За положеннями ст. 1 Закону №1639-ІХ взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; розрахункова дата - 31 грудня 2020 року.
Відповідно до ст. 2 Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
В частині 1 статті 3 Закону №1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що сфера дії Закону №1639-ІХ, визначена у статті 2 останнього, поширюється виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Водночас лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону №1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли із приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб'єкт ринку природного газу включений до Реєстру, і щодо нього підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі №904/92/20.
Так, у ч. 1 ст. 4 Закону №1639-ІХ визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року; сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, та за договорами, укладеними з товариством встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків. Підстав для закриття провадження у справі немає, оскільки спірна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації за Договором.
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України Про Державний бюджет України, із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону №1639-ІХ).
Відповідно до положень частин 2, 6, 7 статті 5 Закону №1639-ІХ, реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення. Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв'язку із дією Закону №1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону №1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія, і за відсутності такої підстави для закриття провадження відсутні.
Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21 наголошено, що у разі відсутності встановлення судами факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.
Законом №1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що являє собою заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.
Водночас Законом №1639-ІХ не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.
Тобто у даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 05.09.2023 у справі №922/3220/20, від 16.01.2024 у справі №916/2168/22, від 23.04.2024 у справі №925/636/23.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), до обов'язків якої входить формування Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, 12.09.2022 на офіційному сайті НКРЕКП розмістила постанову № 1077 від 06.09.2022, якою включено ТОВ "Рівнегаззбут" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Отже, матеріалами справи стверджується та не заперечується учасниками справи, що відповідача включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, тобто останній є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-ІХ та, відповідно, частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості, в цій частині.
Водночас доказів укладення Договору про організацію взаєморозрахунків або про реструктуризацію заборгованості учасниками справи не надано (відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором).
Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості та нарахувань за поставлений газ, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно Закону та реструктуризації залишків заборгованості.
Як зазначалося вище, підстави для припинення зобов'язання щодо стягнення спірної заборгованості за Договором у силу Закону №1639-ІХ не можуть бути встановлені лише на підставі факту включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, оскільки допустимими доказами припинення відповідного зобов'язання є вчинення юридично значимої дії, а саме, укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.
Крім того, Закон №1639-ІХ надає право врегулювати спірну заборгованість у визначеному ним порядку, проте не встановлює, що вчинення таких дій є обов'язковим. Разом з тим, така процедура здійснюється відповідним уповноваженим органом у порядку, обумовленому Законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов'язку встановити факт наявності/відсутності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону №1639-ІХ.
Таким чином, з огляду на те, що саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, без вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо), не є підставою для висновку про те, що означена заборгованість буде стягнута і з відповідача з держави на користь позивача.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Умовами п. 6.1 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з листопада 2018 року по липень 2020 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 169 885 525 грн 08 коп. Відповідачем було оплачено отриманий по договору природний газ в загальній сумі 2 087 008 175 грн 99 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.
Проте, відповідачем не в повному обсязі оплачено поставлений позивачем природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 82 877 349 грн 09 коп.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі - 2102 гривні.
Таким чином, при зверненні з даним позовом до суду, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 735 700,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 0000013289 від 24.12.2020 на суму 735 700,00 грн.
Крім цього, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі №918/1221/20 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" від 09.02.2021 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №918/1221/20 до набрання судовим рішенням законної сили у справі №918/1223/20.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у якій просило ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2021 року у справі №918/1221/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, справу направити до Господарського суду Рівненської області для продовження її розгляду.
При подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апелянту належало сплатити 2 270 грн.
25 березня 2021 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання, до якого додано докази сплати судового збору у сумі 2102 грн.
02 квітня 2021 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання, до якого додано докази сплати судового збору у сумі 200 грн.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2021 у справі № 918/1221/20 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі № 918/1221/20 - без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов підлягає до задоволення, відтак судовий збір в розмірі 735 700,00 грн., сплачений за подання позовної заяви, покладається на відповідача.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у задоволенні якої було відмовлено, залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 29, 231, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення 82 877 349, 09 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33023, м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, 24, код ЄДРПОУ 39589441) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ) 82 877 349 (вісімдесят два мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч триста сорок дев'ять) грн 09 коп. основного боргу та 735 700 (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано "24" липня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич