65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5400/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства "Залізобетонник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі
за позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527307, 67844, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, буд. 1)
до відповідача: Приватного підприємства "Залізобетонник" (код ЄДРПОУ 35321391, 67772, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, вул. Сонячна, буд. 1)
про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення
за участю представників учасників справи:
від позивача: Сергій Дзюбенко
від відповідача: Владислав Казнєвський
Позивач Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Приватного підприємства "Залізобетонник" про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди від 30.06.2009 №1291.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ПП "Залізобетонник" на користь Ради 123428,52 грн. заборгованості з орендної плати, 3122,89 грн. 3% річних, 8188,47 грн. інфляційних втрат, розірвано договір оренди, зобов'язано ПП "Залізобетонник" повернути позивачу спірну земельну ділянку в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 скасовано, закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення з ПП "Залізобетонник" на користь Ради 123428,52 грн. заборгованості з орендної плати, 3122,89 грн. 3% річних, 8188,47 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі та зобов'язання відповідача повернути Раді спірну земельну ділянку в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду, - відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.04.2025 задоволено касаційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області; скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №916/5400/23; рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 залишено без змін.
15.05.2025 до суду надійшла заява Приватного підприємства "Залізобетонник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024, в якій заявник просить:
- визнати поважними причини пропуску строку на подачу заяви за нововиявленими обставинами та поновити ПП "Залізобетонник" строк на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської від 08.05.2024 у справі №916/5400/23 за нововиявленими обставинами;
- зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/5400/20 від 08.05.2023 - ВП№75936444 від 02.09.2024;
- відмовити у задоволенні позовних вимог Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області до Приватного підприємства "Залізобетонник" у справі №916/5400/23 повністю;
- здійснити розподіл судових витрат.
20.05.2025 від позивача надійшло заперечення на клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 20.05.2025 заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк ПП "Залізобетонник" усунуто недоліки заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, про що подано відповідні докази.
Ухвалою суду від 06.06.2025 клопотання ПП "Залізобетонник" про поновлення строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволено; поновлено ПП "Залізобетонник" строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5400/23; відкрито провадження за заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2023 у справі № 916/5400/23 за нововиявленими обставинами; постановлено розгляд заяви здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду заяви призначено на 03.07.2025.
30.06.2025 до суду від позивача надійшли пояснення.
У судовому засіданні 03.07.2025 суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ухвалив про розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у розумні строки та оголосив перерву до 23.07.2025.
У судове засідання 23.07.2025 з'явились представники сторін.
Представник відповідача підтримав подану ним заяву та просив суд її задовольнити, представник позивача, своєю чергою, просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача.
Розглянувши заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Так, обгрунтовуючи заяву відповідач наголошує, що позивач для розрахунку заборгованості за договором посилався на довідку Кароліно-Бугазької сільської ради, в основу якої взято невірні відомості щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Такі ж помилкові відомості містяться і у податкових деклараціях ПП "Залізобетонник", зміни до яких відповідач вніс лише у грудні 2024 року шляхом подання відповідних уточнюючих декларацій.
Відповідач стверджує, що відповідно до уточнюючих податкових декларацій на момент подання цієї позовної заяви до суду у відповідача обліковувалась надміру сплачена сума плати за землю у розмірі 113943,27 грн.
Отже, відповідач вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом, у нього існувала переплата по сплаті орендної плати, яка виключала наявність заборгованості по сплаті оренди за договором, а отже не було і підстав для розірвання договору оренди. Таким чином, предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову - до відкриття провадження у справі, так і на час ухвалення судового рішення.
Також, за твердженнями відповідача, нововиявленою обставиною є і те, що протягом 2022-2023 років мав місце факт звільнення ПП "Залізобетонник" від податку зі сплати за землю, про який не було та не могло бути відомо відповідачу під час розгляду справи.
Заперечуючи проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач надав до суду відповідні пояснення, в яких наголосив, що відповідач у 2022-2023 роках самостійно визначив суму зобов'язання з плати за землю шляхом подачі річних податкових декларацій за вказані періоди, тобто узгодив суму зобов'язання з плати за землю, натомість не здійснював щомісячні платежі з орендної плати ні до подачі позову, ні на дату ухвалення рішення суду.
Лише в грудні 2024 року відповідач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю, в яких визначив нову суму плати за землю, в тому числі за спірний період, а отже з моменту подання відповідачем уточнюючих податкових декларацій виникли обставини щодо переплати, а до цього моменту самостійно визначені відповідачем суми зобов'язань вважались заборгованістю. При цьому, зазначені обставини не існували ні на момент подачі позову до суду у грудні 2023 року, ні на момент ухвалення рішення судом у травні 2024 року, що виключає їх віднесення до нововиявлених.
Позивач заперечує щодо тверджень відповідача про наявність підстав для закриття провадження у цій справі з огляду на те, що предмет спору існував як на час звернення до суду із позовом, так і на час ухвалення рішення судом.
Позивач вказує, що відповідач помилково вважає, що був звільнений від плати за землю на підставі рішення ДПС з огляду на те, що: рішення ДПС свідчить про відтермінування виконання податкових зобов'язань в період з 01.04.2022 по 30.11.2023, а не про звільнення від їх виконання; рішення ДПС взагалі не стосується періоду внесення орендних платежів за січень-лютий 2022 року, докази оплати яких в матеріалах справи відсутні; рішення ДПС свідчить лише про звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України, а не від інших видів відповідальності; обставина щодо неможливості своєчасного виконання податкових зобов'язань була відома відповідачу щонайменше з 01.04.2022, оскільки сам відповідач в заяві, адресованій ГУ ДПС в Одеській області, вказав, що не може виконувати такі зобов'язання з 01.04.2022. Відтак, на момент розгляду справи № 916/5400/23 та ухвалення рішення суду відповідач не лише міг знати про свою ж неможливість виконувати податкові зобов'язання із внесення плати за землю, але і й однозначно знав про це, адже сам визначив дату настання таких обставин; рішення ДПС взагалі не має значення для справи № 916/5400/23, оскільки відповідач вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов'язки у терміни, визначені ПК України.
Позивач наголошує, що відповідно до договору розмір орендної плати визначено позивачем вірно, а доводи відповідача про надмірну сплату орендної плати не відповідають умовам договору оренди.
При цьому, відповідач за спірний період систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, що, відповідно, і стало підставою для розірвання договору оренди у судовому порядку.
Резюмуючи вище викладене позивач відзначив, що: обставини, на які відповідач посилається як на нововиявлені, не відповідають критеріям, встановленим для нововиявлених обставин, оскільки в одному випадку не існували на момент ухвалення рішення суду, а в іншому - були відомі відповідачу; факт надмірної сплати орендної плати як на дату постановлення рішення суду, так і в цілому не підтверджено відповідачем.
Передбачений нормами глави 3 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Згідно з частиною 1, пунктами 1, 2 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а також встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
Частиною 4 статті 320 ГПК України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постановах від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, від 09.06.2022 у справі №9901/230/20.
Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень також дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України", від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").
Отже, необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: 1) існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам господарського процесу; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Зазначений висновок щодо ознак нововиявлених обставин у господарському процесі є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16, від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19, від 23.02.2024 у справі № 909/837/13.
Водночас законодавець також визначив, що не є нововиявленими обставинами. Так положеннями частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд також у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:
- не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (пункт 6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021, а також подібні правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17, постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20);
- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи; крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (пункти 27-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);
- не можуть бути визнані нововиявленими обставинами викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі; не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 15.01.2020 у справі №916/24/17);
- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими; до того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);
- не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20).
Законодавство, в тому числі і ГПК України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які передбачені нормами права і тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин; які мають істотне значення для вирішення справи по суті; існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам господарського процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №910/5217/20, від 29.05.2023 у справі №34/16, від 10.05.2023 у справі №910/24550/13.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 320 ГПК).
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
Отже, здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та надаючи оцінку визначеним заявником обставинам як нововиявленим, суд не може вийти за межі тих обставин та фактів, які встановив, якими керувався та які поклав суд в основу рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, і у тому разі, якщо ці обставини та факти, виходячи зі спірного питання (предмету спору) та за наявних у справі доказів, мали б бути враховані, встановлені та оцінені судом.
А тому суд, здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не може керуватись та враховувати факти (обставини), що згідно з наявними у справі доказами хоча і мали місце у спірних правовідносинах, однак не були встановлені та покладені судом в основу судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.
Подання нових доказів і посилання на обставини, які існували на час розгляду, але про які не повідомляла сторона, не є нововиявленими обставинами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.09.2018 у справі №924/160/16.
Так, предметом спору у цій справі були вимоги позивача про стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, які обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди з підстав невиконанням грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати.
Задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості у розмірі 123428,52 грн., господарський суд виходив із того, що позивач надав належні докази, які свідчать про тривале невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Також, неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати стало підставою для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач самостійно визначав суму зобов'язань з плати за землю шляхом подачі податкових декларацій за вказані періоди, тобто узгодив суму своїх зобов'язань.
В подальшому, у грудні 2024 року відповідач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю, в яких визначив нову суму плати за землю, в тому числі за спірний період, що стали підставою для здійснення відповідного перерахунку, а отже, зазначені обставини не існували ні на момент подачі позову до суду у грудні 2023 року, ні на момент ухвалення рішення судом у травні 2024 року, що виключає їх віднесення до нововиявлених обставин.
При цьому, помилки відповідача в розрахунках при поданні податкових декларацій не створюють правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, враховуючи, що дані про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок є публічними і доступними в Державному земельному кадастрі, і відповідач як платник плати за землю мав можливість отримати інформацію про нормативно-грошову оцінку на момент подачі кожної із річних податкових декларацій з плати за землю.
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо звільнення ПП "Залізобетонник" від своїх зобов'язань на підставі рішення ДПС, з огляду на те, що вказане рішення свідчить про звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України, а не від інших видів відповідальності; відтермінування виконання податкових зобов'язань лише в період з 01.04.2022 по 30.11.2023, а не про звільнення від їх виконання.
Також, суд не вбачає наявності підстав для застосування положень статті 231 ГПК України, оскільки предмет спору існував та не припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Отже, суд не приймає доводи відповідача, викладені у заяві, та зазначає, що відповідачу слід враховувати, що є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу акти, звіти, листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не може також вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.
Таким чином, заявником не доведено виникнення процесуальних підстав для перегляду рішення Господарського суду Одеської області у цій справі за нововиявленими обставинами.
За змістом ч.3 ст.325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, інші доводи учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність заявником належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин у контексті приписів п.1 ч.2 ст.320 ГПК України, з урахуванням чого підстави для перегляду рішення Господарського суду Одеської області за нововиявленими обставинами відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі 916/5400/23, судовий збір відповідно до вимог ст.129 ГПК України покладається на заявника.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви Приватного підприємства "Залізобетонник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5400/23 відмовити.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5400/23 залишити в силі.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 23.07.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 24.07.2025.