79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.07.2025 Справа № 914/1142/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В.В, розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662», м. Львів;
до відповідача: Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича, м. Пустомити;
про стягнення заборгованості. Ціна позову - 56573,18 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» до Лужного Назара Михайловича про стягнення заборгованості в сумі 56573,18 грн., з яких 30000 грн. - заборгованість з орендної плати, 19827,67 грн. - пеня, 4952,91 грн. - інфляційні втрати та 1792,60 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 22.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2025р. Ухвалою суду від 20.05.2025р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 24.06.2025р. Ухвалою суду від 24.06.2025р. відкладено підготовче засідання на 15.07.2025р.
На електронну адресу суду від АТ «Укрпошта» 02.07.2025р. надійшов лист за вх. №17661/25 щодо причин невручення відповідачу поштової кореспонденції суду.
Ухвалою суду від 15.07.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.07.2025р.
Представник позивача в судове засідання 22.07.2025р. не з'явився. Через систему «Електронний суд» позивач 15.07.2025р. подав клопотання за вх. № 18945/25 від 16.07.2025р. про розгляд справи без участі представника.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 22.07.2025р. не забезпечив.
В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, ухвали суду від 22.04.2025р., від 20.05.2025р., від 24.06.2025р. та від 15.07.2025р. надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією. Ухвали суду від 22.04.2025р. та від 20.05.2025р. було повернуто на адресу суду із довідками про причини повернення/досилання ф.20 «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до відповіді на запит АТ «Укрпошта» від 02.07.2025р. вх. №17661/25, щодо причин невручення відповідачу поштової кореспонденції суду, рекомендовані листи скеровані на адресу ФОП Лужного Н.М. доставлялись згідно зазначеної адреси, однак не були вручені, оскільки двері квартири ніхто не відчинив, повідомлення про їх надходження залишені в поштовій скриньці адресата, однак адресат не звернувся за одержанням листів до поштового відділення, тому кореспонденція повернута на адресу відправника. Ухвалу суду від 24.06.2025р. надіслано відповідачу поштовою рекомендованою кореспонденцією та вручено відповідачу, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» за трекінгом № 0601163663450.
Також ухвали суду у справі № 914/1142/25 було оприлюднено в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву та представників відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач на умовах договору №01/09-21 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2021р. орендував у позивача нежитлове приміщення площею 20 м2, що належить орендодавцю на праві власності і знаходиться на першому поверсі будівлі, позначеній літ. «К-1», за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 280.
Позивач вказує, що первинно сторони визначили строк оренди до 31.08.2022р., проте по завершенні цього строку орендар (відповідач) предмету оренди не повернув, а продовжив володіти та користуватись ним. Орендодавець не заперечив проти цього відтак в силу норми ст. 764 ЦК України договір №01/09-21 від 01.09.2021р. було поновлено на той же річний строк.
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання належним чином, та передав відповідачу предмет оренди 01.09.2021р. про що свідчить підписаний сторонами Акт прийому-передачі приміщення від 01.09.2021р.
Позивач зазначає, що з початку дії договору відповідач почав порушувати строки розрахунків, а з листопада 2022р. взагалі перестав сплачувати орендну плату.
Позивач вказує, що у грудні 2024 р. сторони здійснили звірку взаємних розрахунків за період січень 2022р. грудень 2024р. за наслідкам якої підписали відповідний акт. Зазначений документ, підтверджує порушення відповідачем узгодженого порядку розрахунків та свідчить про визнання відповідачем боргу на загальну суму 60739,49 грн. з яких 30000 грн. - це заборгованість внаслідок порушення грошових зобов'язань, передбачених договором №01/09-21 від 01.09.2021р.
Позивач стверджує, що за період оренди з 01.09.2021 р. по квітень 2023р. відповідач мав сплатити орендну плату на загальну суму 60000 грн. з ПДВ, а фактично сплатив на загальну суму 30000 грн. з ПДВ про що свідчать платіжні інструкції. Таким чином, відповідач заборгував сплату орендної плати за період липень 2022р. - квітень 2023р. на загальну суму 30000 грн. з ПДВ, яку позивач просить суд стягнути.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеними договорами, позивач нарахував відповідачу за період з 11.04.2023р. по 07.04.2025р. пеню у розмірі 19827,67 грн, інфляційні втрати за період квітень 2023 - лютий 2025 у розмірі 4952,91 грн. та 3% річних за період з 11.04.2023 р. по 07.04.2025 р. у розмірі 1792,60 грн, відповідно до наданого суду розрахунку.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 56573,18 грн., з яких 30000 грн. - заборгованість з орендної плати, 19827,67 грн. - пеня, 4952,91 грн. - інфляційні втрати та 1792,6 грн. 3% річних.
Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.
Обставини, встановлені судом.
01.09.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» (Орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Лужним Назаром Михайловичем (Орендар, відповідач) було укладено Договір № 01/09-21 оренди нежитлового приміщення (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 20,0 м2 , що належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 280 (надалі - Приміщення).
Згідно з п. 2.2 договору орендар вступає у строкове платне користування предметом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Акт прийому-передачі повинен містити вказівку на якість предмету оренди, можливість його використання на умовах цього договору, містити відомості про реальну можливість орендаря вступу у володіння та користування, а також вказівку на дотримання орендодавцем п. 2.1 цього договору. При відсутності зазначених відомостей і наявності підписів представників обох сторін за цим договором, вважається, що предмет оренди прийнято у фактичне володіння і користування за всіма пунктами умов цього договору.
За приписами п. 2.3 договору орендар повертає предмет оренди орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Предмет оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше дня припинення цього договору. Акт прийому-передачі повинен містити вказівку на якість предмету оренди, що повертається, містити відомості про реальну можливість орендодавця вступу у володіння та користування своєю власністю, а також вказівку на дотримання орендарем п. 2.1 цього договору. При відсутності зазначених відомостей і наявності підписів представників обох сторін за цим договором, вважається, що предмет оренди повернуто за всіма пунктами умов цього договору.
За умовами п. 2.4 договору обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає предмет оренди іншій стороні цього договору. Не дотримання стороною вимог цього пункту розцінюються як ухилення від підписання акту прийому-передачі, що, в свою чергу, вважається простроченням виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір щомісячної орендної плати за володіння та користування предметом оренди становить 3000,00 грн. з ПДВ за місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку в українських гривнях.
Згідно з п. 3.2 договору сума орендної плати передбачена п. 3.1 цього договору сплачується в повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, а якщо цей день вихідний - першого робочого дня після цієї дати.
За приписами п. 4.1 договору орендар зобов'язується, зокрема: прийняти в тимчасове володіння і користування предмет оренди згідно з умовами цього договору (пп. 4.1.1 договору); своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором, платежі (пп. 4.1.3 договору); у разі припинення цього договору повернути орендодавцеві предмет оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) предмету оренди з вини орендаря (пп. 4.1.12 договору).
За умовами п. 5.2 договору за порушення встановленого розділом 3 цього договору порядку оплати орендної плати та/або інших платежів, орендарю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, існуючої в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 5.4 договору штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання нараховуються і після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.1 договору термін оренди - до 31.08.2022р.
На виконання умов договору позивач передав а позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху будівлі К-1 площею 20,0 м2, що належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 280, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками актом прийому-передачі приміщення від 01.09.2021р., копія якого долучена до матеріалів справи.
Позивачем складено акти надання послуг з оренди нежитлового приміщення, які підписано відповідачем без жодних зауважень чи заперечень, а саме: № 1058 від 31.08.2022р. на суму 3000,00грн.; № 1117 від 30.09.2022р. на суму 3000,00грн.; № 1389 від 30.11.2022р. на суму 3000,00грн.; № 1516 від 31.12.2022р. на суму 3000,00грн.; № 24 від 31.01.2023р. на суму 3000,00грн.; № 157 від 28.02.2023р. на суму 3000,00грн.; № 323 від 31.03.2023р. на суму 3000,00грн. та № 445 від 30.04.2023р. на суму 3000,00грн., на загальну суму 24000,00грн.
Відповідачем частково сплачено орендну плату, в загальному розмірі 29 900,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 351 від 04.10.2021р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Сплата орендної плати за вересень 2021р. у сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 380 від 21.12.2021р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Сплата орендної плати за жовтень 2021р. у сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 384 від 05.01.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за листопад 2021 року в сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 387 від 11.01.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за грудень 2021 року в сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 397 від 01.03.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за січень 2022 року в сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 405 від 02.04.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за лютий 2022 року в сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 412 від 13.05.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за березень 2021р. у сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 419 від 08.06.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за квітень 2022р. у сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.»; № 431 від 09.08.2022р. на суму 2900,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за червень 2021р. у сумі 2416,67грн., ПДВ - 20% 483,33грн.»; № 428 від 03.11.2022р. на суму 3000,00грн. з призначенням платежу «Оплата за оренду нежитлового приміщення за липень 2021р. у сумі 2500,00грн., ПДВ - 20% 500,00грн.».
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2022р. - грудень 2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» (Орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Лужним Назаром Михайловичем станом на 31.12.2024р. заборгованість на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» становить 60 739,49 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано сторонами, та копію акту додано до матеріалів справи.
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 19827,67 грн, інфляційні втрати у розмірі 4952,91 грн. та 3% річних у розмірі 1792,60 грн, відповідно до наданого суду розрахунку.
Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пп. 4.1.3 п. 4.1 договору орендар зобов'язується, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим договором, платежі.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення № 01/09-21 від 01.09.2021р.
На виконання умов договору позивач передав а позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху будівлі К-1 площею 20,0 м2, що належить орендодавцю на праві власності і знаходиться за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 280, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками актом прийому-передачі приміщення від 01.09.2021р., копія якого долучена до матеріалів справи.
Згідно з п. 6.1 договору термін оренди встановлено до 31.08.2022р.
Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Позивач у позовній заяві зазначив, що первинно сторони визначили строк оренди до 31.08.2022р., проте по завершенні цього строку орендар предмету оренди не повернув, а продовжив володіти та користуватись ним. Орендодавець не заперечив проти цього відтак в силу норми ст. 764 ЦК України договір №01/09-21 від 1.09.2021р. було поновлено на той же строк.
Доказів повернення відповідачем орендованого майна суду не представлено та до матеріалів справи не додано.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір щомісячної орендної плати за володіння та користування предметом оренди становить 3000,00 грн. з ПДВ за місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку в українських гривнях.
Згідно з п. 3.2 договору сума орендної плати передбачена п. 3.1 цього договору сплачується в повному обсязі щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, а якщо цей день вихідний - першого робочого дня після цієї дати.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, позивач передав відповідачу в оренду обумовлене договором нежитлове приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 01.09.2021р., проте позивач виконав свої зобов'язання частково, відтак у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30000грн.
Сторонами в акті звірки взаємних розрахунків за період січень 2022р. - грудень 2024р. визнається заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 60 739,49 грн., станом на 31.12.2024р., з яких, як вказано позивачем у позовній заяві, 30000 грн. - це заборгованість внаслідок порушення грошових зобов'язань, передбачених Договором №01/09-21 від 1.09.2021р.
Згідно з позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати становить 30 000,00грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами п. 5.2 договору за порушення встановленого розділом 3 цього договору порядку оплати орендної плати та/або інших платежів, орендарю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, існуючої в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 5.4 договору штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання нараховуються і після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач на підставі п. 5.2 договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 11.04.2023р. по 07.04.2025р. пеню у розмірі 19827,67 грн, інфляційні втрати за період квітень 2023 - лютий 2025 у розмірі 4952,91 грн. та 3% річних за період з 11.04.2023 р. по 07.04.2025 р. у розмірі 1792,60 грн, відповідно до наданого суду розрахунку. Розрахунок наведено у позовній заяві та перевірено судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 56573,18 грн., з яких 30000 грн. - заборгованість з орендної плати, 19827,67 грн. - пеня, 4952,91 грн. - інфляційні втрати та 1792,60 грн. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути судові витрати, однак не визначає, розміру витрат на правову допомогу, які він фактично поніс у даній справі та бажає відшкодувати.
Відповідно до частини сьомої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначення у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір. (дана правова позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №160/16902/20).
Відтак, враховуючи вимоги ст.ст.126,129 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для розподілу витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою адвоката.
Судовий збір
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).
Згідно із ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривень.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2738 від 13.01.2025р. на суму 3028,00 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи позовна заява, подана через систему «Електронний суд», позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 56573,18 грн. відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 2 422,40грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути з Фізичної особи підприємця Лужного Назара Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське автотранспортне підприємство 24662» (79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 280, ідентифікаційний код 03117719) заборгованість з орендної плати в сумі 30000,00 грн., 19827,67 грн. пені, 4952,91 грн. інфляційних втрат, 1792,60 грн. 3% річних та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 23.07.2025р.
Суддя Іванчук С.В.