вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3280/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Нікітіна С.В., розглянув матеріали
за позовом ОСОБА_1
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Садівничого товариства "Заліське"
07433, Київська область, Броварський район, село Богданівка, вулиця Центральна, будинок 2/1, код ЄДРПОУ 23566951
про зобов'язання внести відомості про перелік учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
за участі представників:
позивача: Панамаренко Д.М., посвідчення адвоката України №6361/10 від 15.02.2018, ордер серія АІ №1272413 від 22.02.2024;
відповідача: ОСОБА_2 , паспорт громадянина України, серія НОМЕР_2 від 20.10.2000, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява від 25.10.2023 (вх. №2781/23 від 27.10.2023) ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про зобов'язання внести відомості про перелік учасників товариства та клопотання (вх. № 20401/23 від 27.10.2023) про витребування доказів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 зазначену позовну заяву розподілено судді Христенко О.О.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2023 задоволено заяву судді Господарського суду Київської області Христенко О.О. про самовідвід від участі у справі Господарського суду Київської області №911/3280/23 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Заліське» про зобов'язання внести відомості про перелік учасників товариства та передано позовну заяву до автоматизованої системи документообігу суду для забезпечення її розподілу між суддями у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 позовну заяву (вх. № 2781/23 від 27.10.2023) розподілено судді Саванчук С.О.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про зобов'язання внести відомості про перелік учасників товариства залишено без руху.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №22329/23 від 30.11.2023), якими позивач усунув вказані недоліки.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Судом призначено проведення підготовчого засідання на 22.02.2024 о 12:00.
Також у тексті позовної заяви, в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, позивачем поставлені запитання відповідачу (сторінки 10-12 позовної заяви).
Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України 1. Учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. 2. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. 3. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання. 4. Якщо поставлене запитання пов'язане з наданням доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом із заявою свідка надає такі докази. 5. Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених статтями 67, 68 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. 6. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Відтак, відповідач зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання, що поставлене позивачем в позовній заяві в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України або обгрунтовану письмову відмову від надання відповідей згідно з частиною 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України - не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання.
Також у тексті позовної заяви позивачем заявлено про відсутність певних дій та певних подій в порядку частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України (сторінки 9-10 позовної заяви).
Згідно з частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Також до позовної заяви додане клопотання (вх. № 20401/23 від 27.10.2023) про витребування доказів, відповідно до якого заявлено про витребування у відповідача: рішення Виконавчого Комітету Ради Народних Депутатів Київської області №78 від 1988 року, на 48,7 га; рішення Богданівської Сільської ради 15 сесії, 23 скликання, №1 13 від 28 серпня 2001 року, на 3,3 га; Генерального плану Садівничого товариства "Заліське" та регістрів бухгалтерського обліку Садівничого товариства "Заліське" на 680 земельних ділянок, із зазначенням даних фізичних осіб, а саме: прізвища, імені та по батькові, дати народження, громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, серії та номеру паспорта, якщо засновником є фізична особа, станом на вересень 2023 року, а також про витребування у Броварської районної державної адміністрації Київської області копії реєстраційної справи Садівничого товариства "Заліське".
Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Зважаючи на відповідність клопотання позивача про витребування доказів вимогам статті 81 Господарського процесуального кодексу України і того, що обставини, які можуть підтвердити докази, що витребовуються, підлягають встановленню в даній справі, зважаючи на предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
У судове засідання 22.02.2024 з'явились представник позивача та представник відповідача.
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№1859/24 від 22.02.2024), відповідь позивача на відповідь на позов (вх.№1859/24 від 22.02.2024), клопотання про залишення заяви без розгляду та клопотання по статті 90 Господарського процесуального кодексу України (вх.№2470/24 від 22.02.2024).
Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх.№2438/24 від 07.03.2024).
Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про відмову у задоволенні заяв відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі у зв'язку із їх невідповідністю вимогам статей 226 та 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки визначені відповідачем обставини не являються обставинами для залишення позову без розгляду чи закриття провадження, а мають бути досліджені при розгляді справи по суті, і в разі їх підтвердження можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.
У судовому засіданні з'ясовано і погоджено обома представниками сторін, що пункт 3.1 ухвали суду від 25.01.2024 про витребування у відповідача доказів відповідачем повістю виконано. З огляду на те, що на час судового засідання неможливо перевірити обставини ненадходження від відповідача документу "відзив", який, за твердженням відповідача, був надісланий суду та позивачу та містив відповіді на запитання позивача за статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, а також зміною позиції відповідача щодо ненадання та надання відповідей на такі питання, суд дійшов висновку про необхідність надання відповідачу строку для узагальнення своєї прозиції щодо запитань позивача за статтею 90 Господарського процесуального кодексу України в окремій заяві відповідача у строк до 11.03.2024, суд встановлює строк для надання відповідачу заяви - до 11.03.2024 та надає позивачу дозвіл подати додаткові пояснення щодо цієї заяви відповідача - до 14.03.2024 відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про відмову у задоволенні клопотань позивача про вжиття заходів процесуального впливу до відповідача у зв'язку із відсутністю підстав, оскільки, на даний час, не вбачає в діях відповідача зловживання процесуальними правами.
Розгляд питання щодо запитань позивача відповідачу за статтею 90 Господарського процесуального кодексу України відкладено на наступне судове засідання.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.03.2024.
Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 12.03.2024 від відповідача надійшли оформлені як заява свідка (вх.№2587/24 від 12.03.2024) відповіді на запитання, що поставлені позивачем згідно із статтею 90 Господарського процесуального кодексу України та відзив на позовну заяву (вх.№2596/24 від 12.03.2024).
У судове засідання 21.03.2024 з'явився представник відповідача, засобом телефонного зв'язку, із оформленням телефонограми, позивач повідомив про те, що представник позивача у судове засідання 21.03.2024 не з'явиться у зв'язку із хворобою.
Зважаючи на відсутність представника позивача у судовому засіданні, з урахуванням відсутності заперечень представника відповідача, з метою забезпечення дотримання процесуальних прав сторін та з'ясування поточної позиції позивача, суд дійшов висновку про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11.04.2024 та про відкладення на наступне судове засідання розгляду заяви позивача про зміну предмету позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 повідомлено про перерву у підготовчому засіданні до 11.04.2024.
У судове засідання 11.04.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
Судом у судовому засіданні 11.04.2024 розглядалась заява позивача про уточнення позовних вимог (вх.№2438/24 від 07.03.2024), представник відповідача заперечував проти задоволення цієї заяви.
Суд зауважує, що статтею 46 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань), останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмету позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти рішення.
У своїй заяві про уточнення позовних вимог (вх.№2438/24 від 07.03.2024) позивач змінює позовні вимоги, що заявлені у позовній заяві (вх.№ 2781/23 від 27.10.2023), тим, що визначає конкретний перелік фізичних осіб, відносно яких необхідно внести відомості про фізичних осіб, які є платниками членських внесків у Садівничому Товаристві "Заліське".
Виходячи зі змісту заяви позивача, яка має назву «заява позивача про уточнення позовних вимог» та змісту позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що її слід розцінювати як заяву про зміну предмету позову та розглядати за вимогами, що встановлені для заяви про зміну предмету позову.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Судом враховано, що вищезазначена заява (вх.№2438/24 від 07.03.2024) подана позивачем до закінчення підготовчого засідання та підписана уповноваженою на вчинення таких дій особою - особисто позивачем ОСОБА_1 .
За результатом оцінки заяви про зміну предмета позову (вх.№2438/24 від 07.03.2024), враховуючи відсутність одночасної зміни предмета та підстав позову, зокрема, заява (вх.№2438/24 від 07.03.2024) взагалі не містить змісту щодо підстав позову, зважаючи на відповідність вказаної заяви вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України і того, що розпоряджатись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд та змінювати предмет позову на підготовчому провадженні є правом позивача, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень представника відповідача та про наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну предмета позову.
Представником позивача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про надання додаткового строку для надання відповіді на відзив відповідача (вх.№2596/24 від 12.03.2024).
У підготовчому засіданні 11.04.2023 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 заяву позивача про зміну предмета позову (вх.№2438/24 від 07.03.2024) задоволено повністю, прийнято зміну предмету позову у справі №911/3280/23, призначено розгляд справи №911/3280/23 здійснювати за остаточними позовними вимогами відповідно до заяви позивача, ОСОБА_1 , про уточнення позовних вимог (вх.№2438/24 від 07.03.2024), продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив, відповідачу - строк на подання заперечень на відповідь на відзив, закрито підготовче провадження у справі №911/3280/23, призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2024.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№4488/24 від 25.04.2024) про приєднання до матеріалів справи відповіді позивача на відзив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№4976/24 від 10.05.2024).
У судове засідання 16.05.2024 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 16.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням позицій всіх учасників справи та вимог чинного законодавства суд
встановив:
ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства «Заліське» як власник двох земельних ділянок в такому садівничому товаристві по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією членської книжки садовода та не заперечується відповідачем.
Садівниче товариство «Заліське» (код ЄДРПОУ 23566951) засноване 13.10.1992 і за організаційно-правовою формою є садівничим товариством.
Відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перелік засновників (учасників) юридичної особи: фізичні особи громадяни України в кількості 600 чоловік.
Позивач стверджує, що Садівниче товариство не виконало свого обов'язку відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» - не подало інформацію про членів (учасників) Садівничого товариства «Заліське», а саме: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дату народження, країну громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа.
Наведене і є причиною звернення з позовом до суду з вимогою позивача про зобов'язання відповідача - Садівниче товариство «Заліське», ідентифікаційний код 23566951, виконати свій обов'язок в натурі - внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про перелік учасників (членів садівничого товариства, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа, за переліком осіб, що наданий позивачем при зміні предмета позову.
Відповідач проти позову заперечує з огляду на таке.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про зобов'язання внести відомості про перелік учасників товариства, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином відсутність таких даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань порушує (зачіпає) його права та законні інтереси.
За твердженням відповідача, всі аргументи позивача є абстрактними, останній не наводить жодного обґрунтування негативного впливу відсутності таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Реалізація членом кооперативу належних йому прав не залежить від інших членів кооперативу, кожний член кооперативу реалізує свої права самостійно і на власний розсуд, в тому числі, і позивач.
У той же час, реалізація прав, належних члену садівничого товариства не пов'язана із внесенням відомостей про такого члена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, при цьому, надаючи список членів Садівничого товариства «Заліське» позивач підтверджує факт своєї обізнаності з відомостями про членів товариства.
Також відповідач вказує на те, що внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру не передбачалось та не передбачається чинним законодавством.
За результатом розгляду матеріалів справи, дослідження та оцінки усіх поданих у справу доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством; діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 Господарського кодексу України).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Зазначені норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».
За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію», кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.10.1992 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Садівничого товариства "Заліське" (ідентифікаційний код 23566951).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 є членом Садівничого товариства «Заліське» як власник двох земельних ділянок в такому садівничому товаристві по вулиці Велика Лісова, 73 та по вулиці Центральна, 72, також це підтверджується наявною в матеріалах справи копією членської книжки садовода.
У справі позивачем заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача - Садівниче товариство «Заліське», ідентифікаційний код 23566951, виконати свій обов'язок в натурі - внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про перелік учасників (членів) садівничого товариства, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа, за переліком, що наданий позивачем при зміні предмета позову, яка прийнята судом.
На обґрунтування вищевказаної позовної вимоги, позивач стверджує, що Садівниче товариство не виконало свого обов'язку відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» - не подало інформацію про членів (учасників) Садівничого товариства «Заліське», а саме: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дату народження, країну громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серію та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа.
Суд вказує, що стаття 14 Господарського процесуального кодексу України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову, а, відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).
Крім того, суд враховує, що особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо в результаті задоволення позову майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
За результатом оцінки доводів позивача, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до господарського суду з вищезазначеною позовною вимогою, не обґрунтував того, яким чином невнесення до Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про перелік учасників (членів садівничого товариства, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа, за переліком, що вказаний позивачем, призводить до порушень його корпоративних прав (законних інтересів), яке саме право позивача як учасника товариства (законний інтерес) порушене та в чому полягає таке порушення.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктом 3.3. Статуту Садівничого товариства «Заліське» товариство для досягнення мети своєї статутної діяльності має право від свого імені виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем є корпоративними щодо прав позивача на участь в управлінні товариством, що є також підставою розгляду спору саме в господарському суді, а не відносинами, пов'язаними з цивільним оборотом щодо дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків на об'єкти цивільних прав (майно, права, роботи, послуги, результати інтелектуальної діяльності тощо), за наявності яких спір щодо них підлягав би розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, у межах корпоративних правовідносин з товариством позивач не виступає учасником цивільного обороту, що отримує інформацію про товариство з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а своє право на обізаність про склад членів товариства, зокрема, для перевірки ним наявності кворуму на загальних зборах членів товариства чи повноважень присутніх на них осіб голосувати на таких зборах, обгрунтоване наявністю корпоративного права на участь в управлінні товариством, що, зокрема, забезпечується положеннями пункту 7.6. Статуту товариства щодо прав членів товариства на отримання відповідної інформації від органів управління та посадових осіб товариства, відтак, належним способом захисту вказаного корпоративного права було б витребування інформації про дійсних членів товариства, які наділені правами на участь в управлінні товариством, у товариства.
Отже, з огляду на таке визначення позивачем своїх прав, за захистом яких він звернувся до суду в цій справі, позивачем обраний неналежний спосіб захисту права, що є окремою підставою для відмови у позові, тоді як порушених прав позивача у сфері цивільного обороту чи інших пов'язаних з відомостями Єдиного державного реєстру прав позивачем не наведено, такого порушення прав та законних інтересів позивача судом не встановлено під час розгляду цієї справи.
При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).
Крім того, судом враховано, що відповідно до пункту 7.6.1. Статуту товариства забороняється посадовим особам товариства надавати документацію та інформацію, що містить персональні дані про інших членів товариства особам, які її витребовують, відтак, у зв'язку з чинністю таких положень Статуту та вимогами частини 1 статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" отримання персональних даних усіх учасників товариства не віднесено до прав позивача, відтак, за відсутності права, воно не може бути порушене та не підлягає судовому захисту.
Крім того, судом взято до уваги нижченаведене, що є окремою підставою для відмови у позові.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, зокрема, юридичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: 1) обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі , 2) публічності державної реєстрації в реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення, 3) врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим законом, 4) державної реєстрації за заявниць ким принципом, 6) єдності методології державної реєстрації, 7) об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, 8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону, 9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить: 1) формування державної політики у сфері державної реєстрації; 2) нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації; 2-1) організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, крім нотаріусів, які виконують повноваження державної реєстрації відповідно до покладених на них законом обов'язків; 3) координація діяльності у сфері державної реєстрації громадських формувань; 4) контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації, у тому числі шляхом постійного моніторингу реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі відповідно до цього Закону та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом; 5) здійснення повноважень держателя Єдиного державного реєстру; 6) визначення технічного адміністратора; 7) забезпечення надання доступу до Єдиного державного реєстру державним реєстраторам, уповноваженим особам суб'єктів державної реєстрації прав, іншим суб'єктам відповідно до цього Закону та прийняття рішень про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 8) розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов'язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом; 9) складання протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 10) взаємодія з державними органами, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань державної реєстрації; 11) державна реєстрація політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об'єднань, всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань; 12) надання виписок у паперовій формі для проставлення апостилю та проставлення на них апостилю; 13) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, нормативно-правове, методологічне та інформаційне забезпечення у сфері державної реєстрації належить до повноважень Міністерства юстиції України.
Верховною Радою України 12 травня 2022 року прийнято Закон України № 2255-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" (далі - Закон № 2255), яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» .
Пунктом 8 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції до змін, внесених Законом № 2255-IX) було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі в частині відомостей про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, містяться відомості про перелік засновників та учасників (крім учасників громадських організацій, акціонерних товариств, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, благодійних фондів та політичних партій) юридичної особи, а також відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією.
Пунктом 8 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції Закону № 2255-IX) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі в частині відомостей про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, містяться відомості про перелік засновників (учасників) (крім акціонерних товариств, громадських формувань).
У листі Міністерства юстиції України від 11.10.2022 за №93308/8.4.3/32-22 щодо забезпечення єдиної практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб в частині відображення відомостей в Єдиному державному осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, кооперативу, садівничого товариства, благодійної організації вказано, що до громадських формувань відповідно до статті 1 Закону про реєстрацію належать політичні партії, структурні утворення політичних партій, громадські об'єднання, місцеві осередки громадського об'єднання із статусом юридичної особи, професійні спілки, їх об'єднання, організації профспілки, передбачені статутом профспілки та їх об'єднання, творчі спілки, місцеві осередки творчих спілок, постійно діючі третейські суди, організації роботодавців, їх об'єднання, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій.
Уточнень щодо об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, кооперативів тощо вказані норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» як не містили до змін, внесених Законом № 2255-IX, так і не містять зараз. За результатом аналізу вищевказаних положень законодавства, зазначено, що вказані законодавчі зміни не стосувалися зміни регулювання відносин щодо внесення до Єдиного державного реєстру відомостей стосовно вказаних суб'єктів у частині їх засновників. Тобто врегулювання вказаних відносин на законодавчому рівні не змінилось, крім таких суб'єктів цивільних відносин, як благодійні організації.
Водночас слід зазначити, що Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» оперує такими поняттями, як «власники квартир» та «співвласники», у Законі України «Про кооперацію» використовуються такі поняття як «член», «членство».
З огляду на викладене, суб'єкт державної реєстрації повинен враховувати особливості правового статусу таких юридичних осіб як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та різні види кооперативів, які регулюються відповідними законами, що оперують такими поняттями, як «власники квартир», «співвласники», «член», «членство». Внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру як не передбачалось раніше, так і не передбачається зараз.
Отже, чинним законодавством не передбачено внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про перелік учасників (членів) садівничого товариства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача - Садівничого товариства «Заліське», ідентифікаційний код 23566951, виконати свій обов'язок в натурі - внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про перелік учасників (членів) садівничого товариства, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновником є фізична особа, за списком, що наданий позивачем, оскільки такого обов'язку товариства не передбачено ані законом, ані статутом товариства.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на висновки суду, що покладені в основу рішення про відсутність підстав для задоволення позову та зважаючи на предмет та підстави позову, встановлення судом належності списку членів товариства-відповідача і правильності їх персональних даних, що надані позивачем та включені ним до формулювання позовної вимоги, не входить до предмету доказування в цій справі та не встановлюється судом.
Інші доводи та докази сторін оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Розподіл судових витрат.
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх. № 2781/23 від 27.10.2023) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Садівничого товариства "Заліське" (07433, Київська область, Броварський район, село Богданівка, вулиця Центральна, будинок 2/1, код ЄДРПОУ 23566951) про зобов'язання внести відомості про перелік учасників товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача покладаються на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 23.07.2025.
Суддя С.О. Саванчук