ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2025Справа № 910/5438/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТБУД ІНВЕСТ" (03150, місто Київ, вул. Ділова, будинок 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12) про стягнення 612 986,30 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
30.04.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТБУД ІНВЕСТ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення заборгованості за Договором підряду №06-09/24-СП від 06.09.2024 у розмірі 612 986,30 грн з яких: 600 000,00 грн. сума неповернутої попередньої оплати (авансу), 12 000,00 грн - пеня в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення, 986,30 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами та була передана 01.05.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТБУД ІНВЕСТ" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.05.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 та 12.05.2025 у справі № 910/5438/25 шляхом зазначення у вступній частині належну адресу відповідача, а саме: « 04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12».
27.05.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає наступне:
- перерахована сума в грошових коштів в розмірі 600 000,00 грн. не є авансом в розумінні п. 2.4. Договору оскільки відповідач не звернутися до позивача з пропозицією перерахувати аванс та з урахуванням того, що відповідач обов'язково повинен був би надати позивачу перелік матеріалів та інших ресурсів, які відповідачем будуть закуплені для виконання робіт, із зазначенням їх цін та обсягів для погодження не тільки із Підрядником, та і з Замовником будівництва;
- відповідач жодного разу, за весь період виконання робіт за Договором не звертався до Позивача з проханням сплатити аванс за правилами та на умовах, передбачених п. 2.4. Договору. Матеріали справи не містять жодного доказу такого звернення і обґрунтування такого звернення, а також погодження звернення як з боку Підрядника, так і з боку кінцевого Замовника будівельних робіт;
- у платіжній інструкції не зазначено, що, наприклад - Авансовий платіж за виконання будівельних робіт згідно п. 2.4. Договору підряду № 06- 09/24-СП від 06.09.2024р;
- відповідачем було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином. На виконання своїх зобов'язань за Договором, Відповідач залучив субпідрядні організації, які повністю виконали свої обов'язки.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
06.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РОСТБУД ІНВЕСТ" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (Субпідрядник) укладено договір № 06-09/24-СП на виконання робіт на об'єкті: «Будівництво споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття школи І-ІІІ ступенів №186 міста Києва за адресою: вул. Сеченова, 8 у Голосіївському районі м. Києва» (надалі - Договір), на умовах якого та в порядку, визначених цим Договором, Субпідрядник за завданням Підрядника приймає на себе зобов'язання на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, виконати і здати у встановлений цим Договором строк будівельні роботи «із улаштування котловану із вивозом будівельного сміття на територію полігону твердих побутових відходів у с. Підгірці, Обухівського району, Київської області» (далі по тексту - Роботи) на об'єкті: «Будівництво споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття школи І-ІІІ ступенів №186 міста Києва за адресою: вул. Сеченова, 8 у Голосіївському районі м. Києва» (далі - Об'єкт) відповідно до проектної документації, а Підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт) в межах червоних ліній, прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього Договору(п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2 та 1.4 Договору передбачено, що склад та обсяг робіт, що є предметом Договору, визначаються даним Договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п.53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (зі змінами та доповненнями) (далі - Загальні умови).
Відповідно до п. 2.1 - 2.2 Договору, договірна ціна робіт визначається на основі протоколу узгодження Договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору, і зазначений в Додатку №1 до Договору.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Субпідрядника після підписання Сторонами Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3), складеної на підставі підписаних Сторонами Актів прийняття виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) при наявності бюджетного фінансування. Усі виплати здійснюються після отримання Підрядником відповідних бюджетних призначень від Генпідрядника.
Підрядник може здійснювати Субпідряднику попередню оплату (аванс). Для отримання авансу Субпідрядник надає Підряднику перелік матеріалів та інших ресурсів, які ним будуть закуплені для виконання робіт, із зазначенням їх цін та обсягів для погодження. Субпідрядник зобов'язується використати отриману попередню оплату (аванс) виключно для придбання і постачання матеріалів, які погоджені Замовником будівництва. Аванс може надаватися частинами по мірі надходження бюджетного фінансування відповідного призначення. Субпідрядник зобов'язується відпрацювати одержаний аванс (виконати роботи) протягом двох місяців з моменту одержання авансу, але в будь якому випадку протягом поточного бюджетного періоду не пізніше 20 грудня того року, в якому був отриманий аванс. Підтвердженням належного використання попередньої оплати (авансу) Субпідрядником є надання Підряднику належно оформлених Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (ф. КБ-3), в яких вартість матеріалів, конструкцій, виробів та інших ресурсів складають не менше суми наданої попередньої оплати (авансу). У разі невикористання попередньої оплати (авансу) протягом двох місяців з дня його отримання, Субпідрядник зобов'язаний повернути Підряднику суму невикористаної попередньої оплати (авансу) протягом п'яти банківських днів з дня пред'явлення вимоги Підрядником з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення повернення цієї суми (п. 2.4 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору, Субпідрядник розпочинає виконання робіт та закінчує їх в строки, передбачені Додатком №2 до Договору - Календарним графіком виконання робіт. Деталізовані строки виконання робіт можуть відображатися у протоколах виробничих нарад, які проходять за участі представників Підрядника та Субпідрядника. За недотримання строків будівельних робіт, визначених протоколами виробничих парад, Підрядник може застосовувати до Субпідрядника штрафні санкції, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору, Підрядник зокрема зобов'язаний прийняти виконані Субпідрядником роботи в разі відсутності зауважень до їх складу, обсягу та якості, відповідно до умов Договору та оплатити їх.
Субпідрядник зокрема зобов'язаний передати Підряднику в порядку, передбаченому законодавством та Договором, виконані роботи; передати Підряднику в установленому порядку повний комплект виконавчої документації (в 2-х екземплярах) та результати виконаних Робіт відповідно до чинного законодавства України (п. 4.4 Договору).
Пунктом 7.1-7.2 Договору встановлено, що після закінчення виконання робіт (етапу) Субпідрядник оформляє Акт приймання - передачі виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, передбаченою ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
Акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) складаються Субпідрядником і надаються Підряднику до 20 числа поточного місяця в електронному та друкованому вигляді.
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та Акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) підписуються Підрядником після прийняття Замовником будівництва робіт, виконаних Субпідрядником (п. 7.6 Договору).
Згідно п. 10.4 Договору, у випадку невиконання Субпідрядником зобов'язання щодо повернення суми невикористаної попередньої оплати (авансу) у строк, встановлений п.2.4. цього Договору, Субпідрядник зобов'язаний сплатити на користь Підрядника пеню в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення виконання даного зобов'язання та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами.
Розділом 11 Договору сторони погодили, що строком Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до Договору. Договір набуває чинності з моменту його укладання, у частині зобов'язань щодо виконання Робіт діє до 31.12.2024 р., у інших частинах до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору (п. 11.1 Договору).
Зміни і доповнення у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою, складеною і підписаною уповноваженими представниками обох сторін і завірені печатками Сторін у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу та є невід'ємними частинами Договору (п. 11.2. Договору).
Даний Договір може бути розірвано достроково в порядку та на підставах, передбачених цим Договором та чинним законодавством України (п. 11.3 Договору).
Додатком №1 до Договору «ПРОТОКОЛ погодження договірної ціни» сторонами досягнуто згоди про те, що договірна ціна на виконання робіт із розробки котловану та вивозу будівельного сміття на полігон твердих відходів №5 (с. Підгірні, Обухівського району, Київської області) із наданням підтверджуючих документів складає 229,95 грн (двісті двадцять дев'ять гривень 95 копійок) за 1 м3 будівельного сміття без ПДВ.
Цей Протокол є підставою для взаємних розрахунків між Підрядником та Субпідрядником.
Відповідно до додатку № 2 Календарний графік (план) виконання робіт сторони погодили, що роботи мають бути виконані до третьої декади вересня.
На виконання умов Договору Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 504 564,80 грн за відповідними платежами №1 від 14.10.2024 на суму 475 322,99 грн, №2 від 24.10.2024 на суму 429 241,81 грн, №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн.
На виконання умов Договору між сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ - 3) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн, а також підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату подання цього позову відповідачем не надані акти виконаних робіт на суму авансового платежу №3 від 19.11.2024 у розмірі 600 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією якою вимагав протягом 5 (п'яти) банківських днів у строк до 28.03.2025 повернути суму наданого авансу (передоплати) у розмірі 600 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Ростбуд Інвест».
Вищезазначена претензія отримана Відповідачем 30.03.2025 р. та залишена без виконання та відповіді з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача 612 986,30 грн з яких: 600 000,00 грн. сума неповернутої попередньої оплати (авансу), 12 000,00 грн - пені в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення та 986,30 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором надання послуг та підряду.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем складено та підписано без зауважень довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ - 3) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн, а також підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн.
У той же час позивачем перераховано відповідачу на виконання умов Договору грошові кошти у загальному розмірі 1 504 564,80 грн за відповідними платежами №1 від 14.10.2024 на суму 475 322,99 грн, №2 від 24.10.2024 на суму 429 241,81 грн, №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Таким чином матеріалами справи підтверджено виконання робіт за Договором на загальну суму 904564,80 грн.
У свої запереченнях викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує:
- перерахована сума в грошових коштів в розмірі 600000 грн. не є авансом в розумінні п. 2.4. Договору оскільки відповідач не звернутися до позивача з пропозицією перерахувати аванс та з урахуванням того, що відповідач обов'язково повинен був би надати позивачу перелік матеріалів та інших ресурсів, які відповідачем будуть закуплені для виконання робіт, із зазначенням їх цін та обсягів для погодження не тільки із Підрядником, та і з Замовником будівництва;
- відповідач жодного разу, за весь період виконання робіт за Договором не звертався до Позивача з проханням сплатити аванс за правилами та на умовах, передбачених п. 2.4. Договору. Матеріали справи не містять жодного доказу такого звернення і обґрунтування такого звернення, а також погодження звернення як з боку Підрядника, так і з боку кінцевого Замовника будівельних робіт;
- у платіжній інструкції не зазначено, що, наприклад - Авансовий платіж за виконання будівельних робіт згідно п. 2.4. Договору підряду № 06- 09/24-СП від 06.09.2024р;
- відповідачем було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином. На виконання своїх зобов'язань за Договором, Відповідач залучив субпідрядні організації, які повністю виконали свої обов'язки.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ч.3, 4 ст.653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 вересня 2022 року зі справи №913/703/20 на запитання: чи може бути застосована ст.1212 ЦК як підстава повернення замовником авансу за договором підряду? зазначив наступне:
« 93. Ухвалюючи оспорювані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмова замовника від Договору відповідно до ч.2 ст.849 ЦК вказаної статті є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог ст.1212 ЦК. Враховуючи зазначене, суди вважали обґрунтованою вимогу Департаменту про стягнення з ТОВ "Промислово-будівельний Альянс" безпідставно набутого майна (грошових коштів) у сумі 7 079 496,60 грн.
94. Верховний Суд вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим, зважаючи на таке.
95. Перш за все, як було зазначено вище, підстави для розірвання спірного Договору, передбачені ст.849 ЦК, відсутні. Строк дії Договору закінчився 31.08.2020 відповідно до п.13.6 Договору в редакції додаткової угоди від 19.12.2019 №3.
96. Згідно з статтями 598, 599 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
97. Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
98. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, зазначила:
"6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".
99. Відповідно, зобов'язання сторін, передбачені спірним Договором, зокрема фінансові, не були припинені.
100. Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
101. Частинами 2, 3 ст.1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
102. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
103. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).
104. Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
105. Відповідно до ст.1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
106. Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
107. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.
108. При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
109. Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору в силу його п.13.6, фінансові зобов'язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими (обов'язок генпідрядника повернути невикористану суму авансу, обов'язок замовника оплатити виконані роботи).
110. ТОВ "Проектно-будівельний Альянс" отримало відповідний аванс на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак положення ст.1212 ЦК до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума авансу підлягає поверненню в силу положень ЦК, що регулюють відносини підряду, та самого Договору.
111. Подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 (п.6.9).
112. У зв'язку з наведеним об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 24.11.2021 у справі №910/17235/20, через неподібність спірних відносин. У справі №910/17235/20 вирішувався спір про повернення суми авансу у зв'язку із достроковим розірванням договору, тоді як у справі, що переглядається, дострокового розірвання Договору не відбулося, а суди попередніх інстанцій безпідставно застосували як ст.849 ЦК, так і ст.1212 ЦК».
Частиною 2 статті 849 ЦК України передбачено, що в разі якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача під час дії договору (до 31.12.2024) із заявами про прострочення виконання підрядником свого зобов'язання.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Доводи відповідача з посилання на письмові докази: рахунки на оплату, платіжні інструкції, товарно-транспортні накладні, договори стосовно того, що аванс ним використано та роботи виконано на суму 600 000,00 суд відхиляє, оскільки Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".
В матеріалах справи відсутні належні докази (підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати"), які підтверджували виконання відповідачем робіт за Договором на суму 600 000,00 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 зазначив, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.
Суд зауважує, що не зазначення позивачем у платіжних інструкціях словосполучення «аванс» при перерахуванні коштів до підписання актів виконаних робіт не означає, що переказ не є передоплатою.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 600 000,00 грн. суми неповернутої попередньої оплати підлягають до задоволення.
Окрім того позивач просив стягнути з відповідача 12 000,00 грн - пені в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення та 986,30 грн. - 3% річних за кожен день користування цими коштами.
Пунктом 10.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання Субпідрядником зобов'язання щодо повернення суми невикористаної попередньої оплати (авансу) у строк, встановлений п.2.4. цього Договору, Субпідрядник зобов'язаний сплатити на користь Підрядника пеню в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення виконання даного зобов'язання та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами.
Відповідно до п. 2.4 Договору, підрядник може здійснювати Субпідряднику попередню оплату (аванс). Для отримання авансу Субпідрядник надає Підряднику перелік матеріалів та інших ресурсів, які ним будуть закуплені для виконання робіт, із зазначенням їх цін та обсягів для погодження. Субпідрядник зобов'язується використати отриману попередню оплату (аванс) виключно для придбання і постачання матеріалів, які погоджені Замовником будівництва. Аванс може надаватися частинами по мірі надходження бюджетного фінансування відповідного призначення. Субпідрядник зобов'язується відпрацювати одержаний аванс (виконати роботи) протягом двох місяців з моменту одержання авансу, але в будь якому випадку протягом поточного бюджетного періоду не пізніше 20 грудня того року, в якому був отриманий аванс. Підтвердженням належного використання попередньої оплати (авансу) Субпідрядником є надання Підряднику належно оформлених Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (ф. КБ-3), в яких вартість матеріалів, конструкцій, виробів та інших ресурсів складають не менше суми наданої попередньої оплати (авансу). У разі невикористання попередньої оплати (авансу) протягом двох місяців з дня його отримання, Субпідрядник зобов'язаний повернути Підряднику суму невикористаної попередньої оплати (авансу) протягом п'яти банківських днів з дня пред'явлення вимоги Підрядником з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення повернення цієї суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п 2.4 Договору сторони передбачили, що Субпідрядник зобов'язується відпрацювати одержаний аванс (виконати роботи) протягом двох місяців з моменту одержання авансу, але в будь якому випадку протягом поточного бюджетного періоду не пізніше 20 грудня того року, в якому був отриманий аванс.
Платіж №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн. був перерахований у 2024 році та мав бути повернутий пізніше 20 грудня 2024.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Суд перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його таким, що підлягає задоволенню, а відтак сума, яка підлягає до стягненню становить 986,30 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що розмір останньої перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв'язку з чим за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня у розмірі 10191,78 грн. В іншій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Частиною першою ст. 77 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 7355,83 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9194,79 грн (відповідно до платіжної інструкції №137 від 25.04.2025), тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1838,96 грн.
Поміж тим в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (04050, місто Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 12, код ЄДРПОУ 44820806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТБУД ІНВЕСТ" (03150, місто Київ, вул. Ділова, будинок 6, код ЄДРПОУ 42060968) основну заборгованість у розмірі 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 10191 (десять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 7334 (сім тисяч триста тридцять чотири) грн. 13 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ