ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2025Справа № 910/13521/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до товариства з обмеженою відповідальністю «Еконерегоефективність» згідно з повідомленням про застосування оперативно-господарської санкції від 10.10.2023 № ТОВВИХ-23-14279,
Представники:
від позивача Шалденко Є.М.
від відповідача Колток О.М.
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до товариства з обмеженою відповідальністю «Еконерегоефективність» згідно з повідомленням про застосування оперативно-господарської санкції від 10.10.2023 № ТОВВИХ-23-14279.
Відповідно до наведених у позові обставин, 26.09.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» отримало повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про утримання 9639216,00 грн пені та 3182760,00 грн штрафу з вартості товару, що підлягає оплаті за договором від 22.07.2022 № 4600006388 (далі - Договір), і таке утримання, на думку позивача, знаходиться поза межами нормативно-правової дії. Обґрунтовуючи неправомірність утримання відповідачем коштів позивач посилається на неправомірне визначення відповідачем періоду прострочення виконання ним обов'язку поставки товару відповідно до Договору.
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 22.11.2024 залишив позовну заяву без руху та встановив товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подачі письмової заяви з визначенням способу (способів) захисту прав та інтересів.
Позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій виклав позовні вимоги у тій же редакції (скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану до товариства з обмеженою відповідальністю «Еконерегоефективність» згідно з повідомленням про застосування оперативно-господарської санкції від 10.10.2023 № ТОВВИХ-23-14279).
Оскільки позивач не визначив спосіб (способи) захисту прав та інтересів, тобто не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд своєю ухвалою від 09.12.2024 повернув товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» позовну заяву і додані до неї документи.
Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та передав справу (позовну заяву) для розгляду до суду першої інстанції.
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 26.02.2025 відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Відповідач відхилив позов. Відповідач вважає позивача таким, що прострочив виконання Договору, і, оскільки позивач відмовився добровільно сплати пеню та штраф за порушення зобов'язання, він (відповідач) правомірно відповідно до умов Договору (п. 7.13) утримав їх суми з вартості товару, що підлягала оплаті. Також відповідач вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
22 липня 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємств «Екоенергоефективність» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної систем України» (покупець) уклали договір № 4600006388 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (муфти аварійні) код згідно ЄЗС ДК-021:2015 - 44160000-9 (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Загальна ціна договору становить 45468000,00 грн (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору покупець зобов'язаний оплатити ціну переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 Договору.
Постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 5.8 Договору датою поставки товарів за цим договором є дата прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.28 цього Договору та передачі покупцю в повному обсязі наступних документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару): рахунка-фактури; товарно-транспортної накладної (далі - ТТН); інших необхідних документів, які зазначені в технічній специфікації товару у додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору та їх електронні копії.
Згідно з п. 5.28 Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється шляхом підписання акту приймання товарів за кількістю та якістю.
Пунктом 7.4 Договору визначено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% ціни товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% ціни товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до п. 7.13 Договору зобов'язання постачальника, встановлені договором, забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно:
- покупець має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, з сум, які підлягають виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника;
- покупець має право відмовитись від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником на підставі п. 4 ч. 1 ст. 236 Господарського кодексу України у разі невиконання та/або неналежного виконання постачальником зобов'язань за цим договором. Покупець самостійно приймає рішення про застосування такого виду оперативно-господарських санкцій та повідомляє постачальника впродовж 7 (семи) робочих днів з дати прийняття відповідного рішення із зазначенням дати, з якої починається їх застосування, шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу постачальника, вказану в розділі 16, та/або електронну адресу постачальника, вказану в п.14.11 цього договору.
У специфікації сторони погодили перелік товару, його кількість, вартість, строки та місце поставки. Визначили строк поставки товару - 210 днів з дати укладення договору.
19 травня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою додаток 2 до договору виклали у новій редакції.
Отже, передбачене п. 7.13 Договору право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору постачальником, може бути реалізовано через механізм зменшення покупцем вартості виплати за товар на суму таких санкцій та збитків.
Договір, що укладений між сторонами, є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу (ЦК) України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Вартість товару є ціною договору та є тим матеріально-правовим результатом, який переслідує постачальник при укладенні договору. А тому відновлення порушеного права продавця за договором щодо не одержання визначеної договором ціни полягає у задоволенні його матеріальних (грошових) вимог, в рамках розгляду яких підлягає встановленню і правомірність дій покупця щодо несплати коштів, у тому числі і правомірність утримання коштів як суми нарахованих штрафних санкцій та збитків.
Вимога про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої за Договором, є вимогою про встановлення правомірності утримання таких коштів. Утримання коштів полягає в їх несплаті, тобто у бездіяльності, що є пасивною формою поведінки особи, пов'язаною з невиконанням нею дій, які вона повинна була й могла вчинити відповідно до покладених на неї обов'язків. Водночас, як зазначено вище, обставини щодо правомірності їх утримання підлягають встановленню при розгляді вимоги про порушення обов'язку зі сплати вартості товару, і самостійний їх розгляд не призводить до досягнення того матеріально-правового результату, який переслідував постачальник при укладенні договору - отримання вартості товару.
А тому обраний позивачем спосіб захисту не призводить до відновлення права позивача, яке має вартісне вираження (отримання повної ціни товару), та є неефективним.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 ГПК України, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
На підставі викладеного, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еконерегоефективність».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 24.07.2025.
Суддя С. А. Ковтун