ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2025Справа № 910/14861/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України
про стягнення 1 315 158 321,86 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Прокопів Н.М., довіреність № 261-Д від 30.12.2024;
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 1 315 158 321,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2308/02/21 від 15.09.2021, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2023.
13.10.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
16.10.2023 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
23.10.2023 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 23.10.2023 представники сторін з'явились.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 20.11.2023.
23.10.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.
14.11.2023 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
16.11.2023 представником позивача відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
17.11.2023 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі в частині та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
У судове засідання 20.11.2023 представники сторін з'явились
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України, підготовче засідання відкладено на 18.12.2023.
21.11.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
23.11.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
11.12.2023 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.11.2023 представником позивача подано клопотання про продовження строку на подання відповіді на пояснення третьої особи.
04.12.2023 представником відповідача подано клопотання про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
05.12.2023 представником третьої особи подано письмові пояснення.
18.12.2023 представником позивача подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України.
У судове засідання 18.12.2023 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився
За результатами судового засідання судом постановлено ухвали про продовження позивачу строку до 25.12.2023 для подання відповіді на пояснення третьої особи та про відкладення підготовчого судового засідання до 22.01.2024, які занесено до протоколу судового засідання.
25.12.2023 представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи.
28.12.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
19.01.2024 представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
У судове засідання 22.01.2024 представник відповідача з'явився, інші учасники справи не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 26.02.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
21.02.2024 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції..
У судове засідання 26.02.2024 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 25.03.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 25.03.2024.
19.03.2024 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
25.03.2024 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 25.03.2024 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 зупинено провадження у справі №910/14861/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22.
28.05.2024 представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 поновлено провадження у справі № 910/14861/23, підготовче засідання у справі №910/14861/23 призначено на 01.07.2024.
28.06.2024 представником позивача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У судове засідання 01.07.2024 представники учасників справи не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 підготовче засідання відкладено на 05.08.2024.
30.07.2024 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
31.07.2024 представником відповідача подано письмові пояснення.
У судове засідання 05.08.2024 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 23.09.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
05.08.2024 представником позивача подано заяву про зміну предмету позову.
18.09.2024 представником відповідача подано заперечення на заяву позивача про зміну предмету позову.
19.09.2024 представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 23.09.2024 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 14.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 14.10.2024 представник відповідача з'явився, інші представники учасників справи не з'явились.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Дослідивши подану позивачем заяву про зміну предмету позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає предмет позову з її урахуванням.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 11.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
04.11.2024 представником відповідача подано контррозрахунок.
У судове засідання 11.11.2024 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 09.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.
09.12.2024 представником позивача подано позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 09.12.2024 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 03.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
Судове засідання 03.02.2025 не відбулось.
03.02.2025 представником позивача подано письмові пояснення, у яких позивач зазначив, що предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 696 731,98 грн. за період лютий 2023 року - липень 2023 року та інфляційні втрати в розмірі 21 428 407,78 грн. за період лютий 2023 року - липень 2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 призначено підготовче засідання на 03.03.2025.
У судове засідання 03.03.2025 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2025.
У судове засідання 31.03.2025 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
18.04.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.
18.04.2025 представником відповідача подано письмові пояснення.
У судове засідання 21.04.2025 представники учасників справи не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 розгляд справи відкладено на 19.05.2025.
У судове засідання 19.05.2025 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 16.06.2025 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
20.06.2025 представником відповідача подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
23.06.2025 представником позивача подано письмові пояснення.
У судове засідання 23.06.2025 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.07.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
11.07.2025 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 14.07.2025 представник відповідача з'явився, представник позивача та третьої особи не з'явились.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, враховуючи подане представником позивача клопотання про розгляд справи за відсутності представника та оскільки неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.07.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатенерготрейд» (далі - постачальник універсальних послуг, позивач) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2308/02/21 (далі - Договір) за умовами якого постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та положенням.
Відповідно до п. 4 Договору загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього Договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення (п. 5 Договору).
Згідно з п. 6 Договору до 15-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2- 5 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
За умовами п. 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 3-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 9-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 15-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж - до 21-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 14-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, у розмірі, що визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього Договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий, такий платіж здійснюється наступного робочого дня після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно з п. 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
Відповідно до п. 9 Договору до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.
Факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
Постачальник надсилає не пізніше 12-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника (п. 10 Договору).
Пунктом 13 Договору визначено, що замовник зобов'язаний, зокрема здійснювати оплату послуг виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, що за період з лютий-липень 2023 року постачальник надав замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Однак, як зазначає позивач, з урахуванням поданих заяв про зменшення розміру позовних вимог, а також останньої заяви від 03.02.2025, якою позивачем визначено остаточний предмет спору, відповідач у порушення умов Договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином та надані протягом лютого-липня 2023 року, послуги оплатив з простроченням, у зв'язку із чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 19 696 731,98 грн. за період лютий 2023 року - липень 2023 року та інфляційні втрати у розмірі 21 428 407,78 грн. за період лютий 2023 року - липень 2023 року.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги. Також відповідач зазначає, що позивачем здійснено невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у відповідача відсутні зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем згідно Договору, які виникали у відповідача у останній день календарного місяця, у який сторонами підписувались акти приймання-передачі. Відповідач також зазначає. що позивачем невірно визначено базу нарахування у графі «заборгованість». Також відповідач зазначає, що при здійснення обрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
За умовами п. 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до Акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти приймання-передачі послуг від 28.02.2023 на суму 472 479 163,88 грн., від 31.03.2023 на суму 509 571 014,62 грн., від 30.04.2023 на суму 486 940 942,37 грн., від 31.05.2023 на суму 380 531 867,42 грн., від 30.06.2023 на суму 254 869 458,67 грн. та від 31.07.2023 на суму 278 013 543,72 грн.
Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій, Актів зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання за Договором в частині здійснення розрахунків у визначені Договором строки.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги.
Підпунктом 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
Відповідно до вимог пункту 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (далі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Доказів в підтвердження купівлі позивачем електричної енергії у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення за спірний період, до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів наявності у позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за електричну енергію закупленої за результатами проведення електронних аукціонів.
Отже, в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23.
Натомість заперечення щодо того, що база для нарахування 3% річних та інфляційних втрат перевищує фактичну вартість послуг із забезпечення доступності електричної енергії, судом відхиляються, оскільки зі здійсненого позивачем обрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем здійснювались нарахування у відповідності до умов пунктів 5-7 Договору, що відповідачем не спростовано.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини щодо прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та порядок його виконання у відповідності до п. 6 Договору, заперечення відповідача щодо того, що позивачем здійснено невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у відповідача відсутні зобов'язання щодо здійснення оплат за першим-п'ятим платежем згідно Договору, судом відхиляються, як такі, що не відповідають як обставинам справи, так і правовідносинам, що склались між сторонами.
Щодо посилань відповідача на те, що при здійснення обрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, суд зазначає наступне.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, де предметом касаційного оскарження була постанова апеляційного суду, зокрема в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 70 078, 08 грн інфляційних втрат за період з 15.12.2018 по 30.01.2019, Верховний Суд виснував, що на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що при з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання; дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи, оплата вартості отриманих відповідачем послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за лютий-липень 2023 року здійснена з порушенням графіку платежів, визначеного у п. 7 Договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Так, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, де предметом спору було стягнення коштів, Верховний Суд зазначив, що у розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністру України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, позивачем не враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), та не враховано в розрахунку всі періоди, в які мала місце дефляція.
Також, при розрахунку суми 3% річних, позивачем не враховано правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 та від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20 стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у відповідний період часу, в зв'язку з чим помилково включено день фактичної сплати заборгованості до періоду нарахування 3% річних.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням вищевикладеного та наданого відповідачем контррозрахунку, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 19 169 217,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 288 673,78 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає таке.
Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання."
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За обставинами справи №902/417/18 у п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.
Проте, у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а у справі №902/417/18 відсотки були визначені договором у розмірі 40%.
Таким чином у справі, що розглядається, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, судом не встановлено та не доведено відповідачем. До того ж загальний розмір 3% річних, заявлених до стягнення, не перевищує розміру основного боргу.
Також, Велика Палата Верховного Суду не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат. При цьому, законом не передбачено права суду на зменшення інфляційних втрат.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини та судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволенням позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, буд. 4-Б; ідентифікаційний код: 42129720) 3% річних у розмірі 19 169 217 (дев'ятнадцять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч двісті сімнадцять) грн. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 288 673 (п'ять мільйонів двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 366 868 (триста шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 37 коп.
3. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 250 008,73 грн. покласти на позивача.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.07.2025
Суддя О.А. Грєхова