ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2025Справа № 910/4887/24
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оус Дістрибюшн»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Дімед»
прозобов'язання вчинити дії та стягнення 200 000, 00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Калашнік Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Барабаш О.В.;
від відповідача: Олійник В.В.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/4887/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оус Дістрибюшн» (далі також - позивач, ТОВ «Оус Дістрибюшн») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімед» (далі також - відповідач, ТОВ «Дімед»), в якому позивач просить суд, з метою захисту майнових авторських прав на програмне забезпечення, яке засвідчено свідоцтвом № 116869:
- заборонити ТОВ «Дімед» надавати доступ до Програмного забезпечення «TD Control» для універсальних стендів з перевірки компонентів дизельних паливних систем - форсунок, насосів, рейлів, регуляторів тиску і датчиків тиску» в мережі Інтернет або в будь-який інший спосіб;
- стягнути з ТОВ «Дімед» компенсацію (разового грошового стягнення) на користь ТОВ « ОУС Дістрібюшн» у розмірі 200 000 (двісті тисяч гривень).
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.07.2025.
09.07.2025 позивачем подано додаткові письмові пояснення у справі щодо нарахування суми компенсації 200 000,00 грн.
Крім того, 10.07.2025 позивачем заявлено клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке мотивоване наміром надати висновок експерта.
Керуючись положеннями ст. 207 ГПК України суд прийняв до розгляду заяви позивача від 09.07.2025 та заслухав думку сторін стосовно них.
Безпосередньо в судовому засіданні 10.07.2025 встановлено, що позивач вперше повідомив про намір подати висновок експерта у позовній заяві від 22.04.2024.
Більше того, долучений до клопотання про відкладення від 09.07.2025 лист експерта про надання додаткових матеріалів датований 22.01.2024. Проте, позивач не надав жодних доказів вчинення ним необхідних дій для проведення замовленої ним експертизи впродовж розгляду судом справи.
З огляду на строки розгляду справи та з метою забезпечення рівності й змагальності учасників процесу, суд вирішив відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відкладення та вважає за необхідне розглянути справу по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2025 наполягав на задоволенні заявленого позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Також, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами.
Після проведення дебатів суд оголосив перерву для ухвалення рішення.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОУС Дістрибюшн» є власником майнових прав на комп'ютерну програму - Програмне забезпечення «TD Control» для універсальних стендів з перевірки компонентів дизельних паливних систем - форсунок, насосів, рейлів, регуляторів тиску і датчиків тиску» згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 116869 ( далі також - Програмне забезпечення), на підставі договору про відчуження № 01/23 від 09 березня 2023 року який укладено з Ульянченком Дмитром Олександровичем ( далі також - Автор).
Позивачу стало відомо про використання Програмного забезпечення ТОВ «Прайм Техсервіс». Представником позивача було направлено адвокатський запит до ТОВ «Прайм Техсервіс» про надання інформації стосовно використання Програмного забезпечення та правових підстав такого використання.
У відповідь на адвокатський запит, ТОВ «Прайм Техсервіс» було надано інформацію про те, що дане Програмне забезпечення було завантажено з веб-сторінки www.dimed.com.ua, що належить ТОВ « ДІМЕД».
Належність веб-сторінки відповідачу-2 позивач підтверджує інформацією, отриманою за допомогою сервісу Whois [мережевий протокол, який дозволяє звернутися до бази даних офіційного реєстратору доменних імен та, з використанням доменного імені, дізнатися кому належить даний домен та іншу інформацію] власником та реєстрантом доменної адреси www.dimed.com.ua є ТОВ « Дімед».
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що він не укладав жодних угод з відповідачем на використання Програмного забезпечення. На думку позивача, програмне забезпечення, яке розміщено на веб-сторінці www.dimed.com.ua, (належить ТОВ «ДІМЕД») та використовується ТОВ «Прайм Техсервіс» є відтворенням Програмного забезпечення позивача.
Відповідач відзив на позов не надав, викладених в позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 435 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України), первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
У статті 5 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб'єктів авторського права. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами майнових авторських прав можуть бути також інші фізичні або юридичні особи, до яких перейшли майнові права на твір на підставі правочину або закону.
Використання твору здійснюється виключно з дозволу суб'єкта авторського права або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання твору без такого дозволу, встановлених законом (стаття 443 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Пункт 16 частини першої статті 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить до об'єктів авторського права комп'ютерні програми.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).
Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 435 ЦК України суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.
Відповідно до статті 442 ЦК України твір, оприлюдненням твору вважається будь-яка дія, що вперше робить твір доступним для необмеженого кола осіб.
Як вбачається з тверджень позивача, йому належать права інтелектуальної власності на Програмне забезпечення «TD Control» для універсальних стендів з перевірки компонентів дизельних паливних систем - форсунок, насосів, рейлів, регуляторів тиску і датчиків тиску» згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 .
Позивач наголошує, що ТОВ «Дімед» на своїй веб-сторінці www.dimed.com.ua без дозволу позивача розміщує спірне Програмне забезпечення, чим порушує права інтелектуальної власності позивача на комп'ютерні програми.
Згідно з відповіддю ТОВ «Прайм Техсервіс» від 12.12.2023 на адвокатський запит Адвокатського об'єднання «Ай Пі Юрікс», Товариство використовує програмне забезпечення для роботи, яке було завантажене з веб-сторінки за адресами: https:// dimed.com.ua/d1; https:// dimed.com.ua/d2.
З вказаної відповіді не вбачається за можливе встановити, яке саме програмне забезпечення скачало ТОВ «Прайм Техсервіс». Не ідентифіковано, що з веб-сторінки відповідача було скачано те саме програмне забезпечення, авторські права на яке належать позивачу.
Позивач не надав фіксації факту огляду веб-сторінки відповідача в частині розміщення файлів для скачування, які б містили спірне Програмне забезпечення та не надано файл-екземляр програмного забезпечення (який розміщено до скачування відповідачем), який можливо було б порівняти з об'єктом авторського права.
Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, суди повинні виходити з того, що за закріпленим у процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об'єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.
Отже, з наданих позивачем доказів неможливо встановити, яке саме програмне забезпечення було розміщене на веб-сторінці відповідача станом на дату виявлення позивачем порушення. Надані позивачем докази не доводять, що ТОВ «Дімед» на своїй веб-сторінці розміщувало належне ТОВ «ОУС Дістрибюшн» програмне забезпечення «TD Control» для універсальних стендів з перевірки компонентів дизельних паливних систем - форсунок, насосів, рейлів, регуляторів тиску і датчиків тиску».
Доводи позивача про порушення відповідачем його авторських прав є необґрунтованими та не доведеними належними й допустимими доказами. Позов задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову в задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оус Дістрибюшн» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко