вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2439/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/2439/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМОБОРУДОВАНИЕ"
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМОБОРУДОВАНИЕ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 14.05.2025 за вих. №б/н до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 10.244,15 грн, з яких: 6.844,00 грн заборгованості, 616, 52 грн трьох процентів річних, 2.783,63 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2439/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024.
Ухвалою від 16.05.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу надати до господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 18,16 грн.
Через підсистему "Електронний суд" 20.05.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення від 20.05.2025 за вих. №б/н, до яких останній додає платіжну інструкцію від 19.05.2025 №2529 на суму 18,16 грн та просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства 3 обмеженою відповідальністю "Агропромоборудование" заборгованість за видатковою накладною №110 від 28.05.2021 року у сумі 6.844 гривні 00 коп., 3% річних 616 гривні 52 коп., втрати від інфляції у сумі 2.783 гривень 63 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2.422 грн 40 коп.
Ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через підсистему «Електронний суд» від відповідача 02.06.2025 надійшов відзив.
Через відділ документального забезпечення та через підсистему «Електронний суд» від позивача 04.06.2025 надійшли додаткові пояснення.
Через підсистему «Електронний суд» від позивача 06.06.2025 надійшла відповідь на відзив.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що пунктом 7.4 договору передбачено штрафні санкції за порушення строків оплати, але сторони встановили нульову ставку процентів річних від простроченої суми, що відповідає принципу свободи договору. Договір містить лише відсилання до статті 231 ГКУ без конкретизації розміру санкцій, тому застосування 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ сторони можуть самостійно визначати розмір процентів, і вони погодили 0%, що є законним.
Відповідач також зазначає: стосовно 6.844,00 грн заборгованості, що підприємством частково сплачено та враховуючи викладене, просить суд відмовити в позові повністю.
Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача (відповідь на відзив)
Позивач зазначає, що заява відповідача від 02.06.2025 не є відзивом на позов у розумінні ст. 175 ГПК України. У заяві відповідач посилається на п. 7.4 договору, проте не вказує його номер і не додає копію.
Продукція на суму 10.266,00 грн була поставлена на підставі усного договору купівлі-продажу, факт отримання підтверджується видатковою накладною №109 від 28.05.2021. Відповідач не заперечує отримання товару, але сплатив лише 3.422,00 грн платіжним дорученням від 22.06.2021, заборгованість становить 6.844,00 грн.
Відповідач не спростував суму боргу і не навів контрозрахунок річних та інфляційних втрат. Згідно зі ст. 625 ЦК боржник, що прострочив грошове зобов'язання, зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо інше не встановлено договором чи законом. Враховуючи це, вимоги про стягнення боргу у 6.844,00 грн, 3% річних у 616,52 грн та 2.861,00 грн інфляційних втрат, на думку позивача, є доведеними, не спростованими і такими, що підлягають задоволенню.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності / відсутності повної / часткової оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що за видатковою накладною № 109 від 28.05.2021 на суму 10.266,00 грн позивач (далі - позивач, постачальник) передав, а відповідач (далі - відповідач, покупець) прийняв товар (пускач магнітний (контактор) ПМЛ 7101 380в 250А).
Товар було отримано за довіреністю №10-0000092 від 27.05.2021.
Для оплати за товар відповідачу було надано рахунок на оплату №104 від 25.05.2021 на суму 10.266,00 грн.
За фактом продажу товару у порядку, встановленому ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було складено податкову накладну №101 від 28.05.2021, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копіями податкової накладної та квитанції №9159895448.
Відповідачем було сплачено за отриманий товар частково у розмірі 3.422,00 грн платіжним дорученням № 9518 від 22.06.2021, що підтверджується банківською випискою від 22.06.2022.
Доказів оплати товару у розмірі 6.844,00 грн (залишку заборгованості) матеріали справи не містять.
Позивачем 01.09.2022 було направлено відповідачу претензію за №01/09-22 про оплату боргу за низкою видаткових накладних, зокрема і за спірною видатковою накладною за №109 від 28.05.2021 на загальну суму 10.266,00 грн. Претензія була направлена листом з описом вкладення за №4900097492439.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:
- три проценти річних за період прострочення з 29.05.2021 до 28.05.2024 на суму 616,52 грн;
- інфляційні втрати за період прострочення з червня 2021 року до травень 2024 року на суму 2.783,63 грн.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 6.844,00 грн заборгованості, 616, 52 грн трьох процентів річних, 2.783,63 грн інфляційних втрат.
Право вимоги вказаної заборгованості позивач набув в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.
Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.
Проаналізувавши наявні у справі докази, а саме видаткову накладну № 109 від 28.05.2021 на суму 10.266,00 грн, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на суму 10.266,00 грн (підтверджується видатковою накладною № 109 від 28.05.2021).
Видаткова накладна № 109 від 28.05.2021 підписана представниками обох сторін.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару на суму 10.266,00 грн визнається підтвердженим.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати є таким, що настав одразу після прийняття товару, що прямо врегульовано спеціальною нормою Цивільного кодексу України (ст. 692).
Таким чином, строк оплати товару є таким, що настав 27.05.2021 (дата поставки товару).
Відповідачем було сплачено за отриманий товар частково у розмірі 3.422,00 грн платіжним дорученням № 9518 від 22.06.2021, що підтверджується банківською випискою від 22.06.2022.
Доказів оплати товару у розмірі 6.844,00 грн (залишку заборгованості) матеріали справи не містять.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 6.844,00 грн є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 29.05.2021 до 28.05.2024 на суму 616,52 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок відсотків річних, здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з червня 2021 року до травня 2024 року на суму 2.783,63 грн.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання на суму 6.844,00 грн (на яку в розрахунку ціни позову позивач нараховує інфляційні втрати) виникло з 23 червня 2021 року (з урахуванням часткової оплати боргу відповідачем 22.06.2021), отже, упродовж червня 2021 року заборгованість існувала лише 8 календарних днів, що не перевищує половини календарного місяця.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем інфляційних втрат за червень 2021 року є безпідставним і суперечить викладеній вище правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19.
Отже, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат за період з липня 2021 року по травень 2025 року, суд встановив, що розмір інфляційних втрат за ним складає 2.764,42 грн.
В частині вимог про стягнення 19,21 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідач контррозрахунку не надав, однак позовні вимоги не визнає та зазначає, що пунктом 7.4 договору передбачено штрафні санкції за порушення строків оплати, але сторони встановили нульову ставку процентів річних від простроченої суми, що відповідає принципу свободи договору. Договір містить лише відсилання до статті 231 ГКУ без конкретизації розміру санкцій, тому застосування 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ, сторони можуть самостійно визначати розмір процентів, і вони погодили 0%, що є законним.
Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також 3% річних і інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що продукція на загальну суму 10.266,00 грн була передана позивачем відповідачу на підставі усного договору купівлі-продажу, факт укладення якого підтверджується наданою позивачем видатковою накладною №109 від 28.05.2021. Відповідач факт отримання товару не заперечує, що узгоджується з наявними у справі доказами та частковою оплатою у сумі 3.422,00 грн, яка була здійснена відповідачем 22.06.2021. Розмір непогашеної заборгованості становить 6.844,00 грн.
Відповідач у посилається на пункт 7.4 договору, проте не зазначає номер такого договору, не додає його копію, що позбавляє суд можливості належним чином оцінити його зміст і правові наслідки.
Крім того, відповідач не заперечує фактичних обставин щодо отримання товару, не надає розрахунку контррозрахунку суми боргу, не спростовує розрахунку позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, а також не подає контраргументів щодо обґрунтованості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.417,80 грн, оскільки 99,81% позовних вимог позивача задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМОБОРУДОВАНИЕ" (49061, м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, буд. 5-А, кв. 32; ідентифікаційна код 23942532) 6.844,00 грн (шість тисяч вісімсот сорок чотири грн 00 к.) основної заборгованості, 616,52 грн (шістсот шістнадцять грн 52 к.) трьох процентів річних, 2.764,42 грн (дві тисячі сімсот шістдесят чотири грн 42 к.) інфляційних втрат, 2.417,80 грн (дві тисячі чотириста сімнадцять грн 80 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 19,21 грн інфляційних втрат) відмовити.
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк