вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про розгляд заяви про відвід судді
24.07.2025м. ДніпроСправа № 904/1246/25
за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Криворізька міська рада, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення неустойки в розмірі 168 494,10 грн.
Суддя Назаренко Н.Г.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 168 494,10 грн.
Ухвалою від 24.03.2025 суд звернувся до Виконавчого комітету Криворізької міської ради із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (зазначена в позові адреса: АДРЕСА_1 ) (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).
27.03.2025 від Виконавчого комітету Криворізької міської ради надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 01.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
08.04.2025 від позивача надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Залучено в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Криворізьку міську раду.
24.04.2025 від третьої особи через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення по справі.
09.05.2025 від відповідача надійшли заява про поновлення та визнання строку подачі відзиву не порушеним та не пропущеним, а також відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, провадження у справі закрити.
Крім того, відповідач просить закрити провадження на підставі п.1ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку із поданням позову з порушенням правил юрисдикції господарських судів, оскільки відповідач не є власником нежитлового приміщення, яке розташоване на першому поверсі будинку №14, а є співвласником багатоквартирного будинку №4 як фізична особа.
Крім того, 09.05.2025 від відповідача надійшла заява про визнання строку позовної давності пропущеним.
16.05.2025 через систему "Електронний суд", 20.05.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив.
23.05.2025 від третьої особи через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою від 27.05.2025 зобов'язано позивача до 09.06.2025 надати:
- письмові пояснення щодо того чи враховано в розмір орендної плати суму ПДВ,
- письмові пояснення щодо отримання від відповідача ключа від спірного приміщення 12.12.2013 (як це зазначено в листі позивача про розірвання договору від 12.12.2013).
02.06.2025 засобами електронного зв'язку та 04.06.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшло клопотання про продовження розгляду справи, в якому він просив надати на підготовку письмової правової позиції (заперечення) більше часу, продовжити строк розгляду справи на 15 днів; винести ухвалу письмово та встановити новий строк для надання заперечення на додаткові пояснення.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем отримано відповідь на відзив 23.05.2025, строк на подання заперечень спливає 02.06.2025.
Крім того, відповідач вказав, що позивач надіслав відповідачу додаткові пояснення, які він отримав 27.05.2025, та на які має надати свої заперечення, враховуючи 10-денний термін, 06.06.2025.
У зв'язку з викладеним, відповідач просив надати строк на підготовку правової позиції.
Крім того, 02.06.2025 засобами електронного зв'язку та 04.06.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 904/1246/25, в якому просив надати матеріали судової справи для ознайомлення в дистанційному режимі шляхом надсилання сканкопії всіх матеріалів судової справи на електронну адресу lena127535@ukr.net, а також надати в дистанційному режимі шляхом надсилання журналів всіх судових засідань по справі на електронну адресу lena127535@ukr.net.
Також 04.06.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшли наступні документи:
- клопотання про поновлення строку, в якому він просить поновити строк на подання заперечення та визнати таким, що не пропущено,
- заперечення на відповідь на відзив.
Суд ухвалою від 05.06.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача в частині надсилання сканкопії всіх матеріалів судової справи та журналів всіх судових засідань по справі на його електронну адресу.
Суд відмовив відповідачу в його клопотанні щодо надсилання всіх матеріалів справи на його електронну пошту, оскільки надсилання сканованих матеріалів судової справи на електронну адресу сторін не передбачене чинним Господарським процесуальним кодексом України та роз'яснив відповідачу порядок ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду, доступ до якого не обмежений, відповідно до Інструкції ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження).
При цьому, суд звернув увагу відповідача на альтернативний спосіб ознайомлення з матеріалами справи, передбачений діючим законодавством, зазначивши, що відповідач має право ознайомитись з матеріалами справи дистанційно в особистому кабінеті в системі "Електронний суд" шляхом реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та подання відповідної заяви.
Щодо надсилання відповідачу журналів судових засідань по справі на його електронну адресу, суд звернув увагу на те, що ухвалою від 09.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників. Отже, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи судові засідання не призначаються, протоколи судових засідань не ведуться і в справі № 904/1246/25 відсутні.
09.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 таа заява про визнання строку не порушеним, в якій він просить поновити та визнати строк подачі заперечення на додаткові пояснення позивача не порушеним та не пропущеним, а також прийняти заперечення від 06.06.2025 та додані до нього докази до розгляду.
09.06.2025 від відповідача через електронну пошту суду та 10.06.2025 засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача КП "Парковка та реклама".
Крім того, відповідач своєю заявою просить залучити до розгляду судової справи № 904/1246/25 в якості позивача члена територіальної громади громадянку республіки ОСОБА_1 з окремими вимогами та тим самим предметом позову.
Також відповідач просить витребувати від позивача Положення затверджене Криворізькою міською радою про УКВМ на період з листопада 2005 по червень 2015.
11.06.2025 від позивача засобами поштового зв'язку надійшли пояснення на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025.
17.06.2025 від позивача через систему "Електронний суд" та 19.06.2025 засобами поштового зв'язку надійшли пояснення у справі.
25.06.2025 від Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит, згідно якого ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 витребувані матеріали справи № 904/1246/25 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги від ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1246/25.
У зв'язку з цим, ухвалою від 25.06.2025 провадження у справі зупинено до розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у даній справі та до повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою від 04.07.2025 Центральним апеляційним господарським судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі №904/1246/25 (щодо зобов'язання суду забезпечити можливість дистанційного ознайомлення з матеріалами справи).
17.07.2025 від відповідача надійшли заперечення на дії головуючого по справі та заява про відвід головуючого по справі №904/1246/25 датовані 16.06.2025.
Заява про відвід обґрунтована тим, що відповідачу відмовлено в задоволенні клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в дистанційному режимі шляхом направлення на його електронну адресу всіх матеріалів справи.
Також в цій заяві відповідач зазначила, що судом при винесенні ухвали не враховано Інструкцію ДСА.
Крім того, відповідач по справі ОСОБА_1 зазначила, що заява позивачем подана до суду у паперовому вигляді, не через ЄСІТС. На думку відповідача, відмовою в ознайомлені з матеріалами справи ОСОБА_1 суддя таким чином намагається приховати порушення позивача п.6.ст.6 ГПК України. Це є зловживанням або недбалим ставленням судді. Проте суддя без достатніх правових підстав відмовила у забезпеченні права на ознайомлення з матеріалами справи дистанційно, чим фактично перешкодив реалізації мого права на захист, гарантованого ст. 222 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
18.07.2025 справа №904/1246/25 повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області.
Зважаючи на те, що відвід надійшов до Господарського суду Дніпропетровської області 17.07.2025 в період знаходження судді у відпустці (14.07.2025-18.07.2025), заява про відвід розглянута судом у перший робочий день 21.07.2025.
Приймаючи до уваги положення ст. 39 ГПК України, враховуючи, що справа слухається в спрощеному порядку без виклику сторін та призначення судових засідань, зважаючи на висновки суду про необґрунтованість заявленого відводу, з метою уникнення виникнення у відповідача сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Назаренко Н.Г під час розгляду справи № 904/1246/25 в цілому та заяви про відвід, зокрема, матеріали справи передано уповноваженій особі суду для вирішення питання щодо визнання складу суду для розгляду заяви про відвід судді Назаренко Н.Г. від розгляду справи № 904/1246/25, який визначається у порядку ст. 32 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025, справу № 904/1246/25 передано судді Ніколенку М.О. для розгляду заяви про відвід.
23.07.2025 суддею Ніколенко М.О. винесено ухвалу, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відвід судді Назаренко Н.Г. у справі № 904/1246/25.
24.07.2025 справу передано судді Назаренко Н.Г. для подальшого розгляду.
23.07.2025 засобами поштового зв'язку від відповідача- ОСОБА_1 надійшла друга заява про відвід судді Назаренко Н.Г. від справи № 904/1246/25, датована 16.07.2025.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У частині 3 статті 2 ГПК України зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний суд неодноразово вказував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Суд вказує, що заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами не є підставами для відводу.
Частиною 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2016 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п. 50).
Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статей 126, 129 Конституції України).
Разом з тим, відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з другої заяви про відвід, ОСОБА_1 посилається на те, що « 09.04.2025 року суддею Господарського суду винесено ухвалу про відкриття провадження. Де в ухвалі суддя зауважила на те, що «Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України, Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремі підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.»
Суддя повністю викривила суть пункту 6 статті 6. Треба не в добровільному, а в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. До яких відноситься відповідач.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Відповідач по справі ОСОБА_2 вважає, що заява позивачем подана до суду у паперовому вигяді не через ЄСІТС. Відмовою в ознайомлені з матеріалами справи ОСОБА_1 суддя таким чином намагається порушення позивача п.6 ст. 6 ГПК України. Це є зловживанням або недбалим ставленням судді. Проте суддя без достатніх правових підстав відмовила у забезпеченні права на ознайомлення з матеріалами справи дистанційно, чим фактично перешкодив (ла) реалізації мого права на захист, гарантованого ст. 222 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такі дії судді створюють обгрунтовані сумніви в його неупередженості та свідчать про порушення процесуальних прав відповідача -учасника справи, що є підставою для відводу відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України».
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в ухвалі суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 09.04.2025 процитовано абзац перший частини шостої статті 6 ГПК України в редакції Закону № 3424-IX від 19.10.2023, а саме: «Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.»
Слід також зазначити, що, обидві заяви ОСОБА_1 про відвід судді Назаренко Н.Г. датовані 16.07.2025, а підстави другої заяви про відвід фактично ідентичні з першою. При чому перша направлена до суду 15.07.2025, а друга - 21.07.2025.
Відповідно до приписів ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, втому числі, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено імперативний припис щодо добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами, недопустимості зловживання процесуальними правами.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
При цьому, наведений у частині 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу (Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 916/128/24).
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20.
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави) (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
У контексті ГПК України, "відводи" та "зловживання процесуальними правами" є взаємопов'язаними поняттями. Відвід - це право учасника процесу вимагати усунення судді, експерта, перекладача або секретаря судового засідання від участі у розгляді справи у випадках, коли є обґрунтовані сумніви щодо їх неупередженості. Зловживання процесуальними правами, своєю чергою, може полягати у надмірному та необґрунтованому використанні права на відвід, що спрямоване на затягування розгляду справи або перешкоджання правосуддю, що є порушенням принципу добросовісності та може призвести до негативних наслідків для зловживаючого.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що звернення з завідомо безпідставними скаргами/заявами, систематичне недотримання встановленого законом порядку подання скарг/заяв, їх форми та змісту, враховуючи статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, може бути розцінено як зловживання процесуальними правами. (Постанова КГС ВС від 04.03.2025 у справі № 908/3468/13).
Сама по собі реалізація відповідачем у даному випадку наданого йому Конституцією України та нормами ГПК України права на касаційне оскарження не є зловживанням процесуальними правами. Натомість таке зловживання матиме місце у разі, якщо такі дії не направлені на захист прав та/або законних інтересів сторони, є такими, що суперечать завданню господарського судочинства, визначеному ст. 2 ГПК України.( Постанова КГС ВС від 14.11.2024 у справі № 910/17582/23).
Враховуючи викладене, суд визнає подання повторної заяви ОСОБА_1 від 16.07.2025 про відвід судді Назаренко Н.Г. безпідставним та зловживанням процесуальними правами, спрямованим на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що є наслідком залишення поданої заяви без розгляду (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 35, 39, 43, 116, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про відвід судді Назаренко Н.Г. залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 24.07.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Назаренко