вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2206/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "ЮНІВЕРС"
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 70 000,00 грн. - основного боргу, 5 373,70 грн. - 3 % річних, 18 642,47 грн. - індексу інфляції. мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору поставки №547-2 від 12.08.2022.
Господарський суд Дніпропетровської області 09.05.2025 відкрив провадження у справі №904/2206/25 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
26.05.2025 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач підтверджує, що ним не сплачено борг у розмірі 70 000,00 грн. Прострочення виконання зобов'язання за Договором відбулось за незалежних від Відповідача причин. На день укладення Договору поставки № 547-2 від 12 серпня 2022 та станом на поточну дату при поданні даного Відзиву, приватизація Відповідача не завершена, рішення АМКУ відсутнє, зарахування акцій не відбулось, наказу ФДМУ про завершення приватизації немає і, як наслідок, Відповідач знаходиться досі у стані приватизації, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Оскільки спеціального умислу в простроченні заборгованості немає, то вина Відповідача відсутня, у зв'язку з цим він заперечує проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат. Також Відповідач заперечує проти задоволення вимог щодо відшкодування витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Позивач не надав суду та Відповідачеві будь-яких документів, на підтвердження отримання ним правової допомоги (договорів, актів і т.п.), в тому числі здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, що позбавляє його можливості спростовувати неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Вимога Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу в сумі 30 000 грн. є необґрунтованою, неспіврозмірною складності справи та абсурдною.
Позивач відповідь на відзив не надав.
07.07.2025, через систему Електронний суд, Позивач подав клопотання про долучення доказів: Договір про надання правових юридичних послуг, завдання № 3 до Договору про надання правових юридичних послуг акт здачі-приймання надання послуг.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
12.08.2022 ТОВ "Торгівельна фірма "ЮНІВЕРС" (Позивач, Постачальник) з АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Відповідач, Покупець) уклали Договір поставки № 547-2 (далі Договір), за п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини до двигунів техніки НІТАSНІ (надалі - Товар) (код 34310000-3 відповідно до ДК 021:2015), а Покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.
Відповідно до умов Договору:
7.1 Загальна сума Договору складає 140 000,00грн., у тому числі ПДВ - 0,00 грн., що відповідає загальній сумі Специфікації.
7.2. Ціна за одиницю Товару визначена у Специфікації. Ціна Товару визначається в національній валюті України - гривні.
8.1. Оплата Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, що зазначений в цьому договорі.
8.2. Оплата Товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії Товару на підставі рахунку Постачальника, шо виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від Покупця, та решта 50% протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання відповідної видаткової накладної. Постачальник зобов'язаний повернути сплачені за Товар кошти у випадку невиконання умов Договору щодо строків поставки Товару.
8.3. Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
14.1. Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 30.12.2022 р.
Позивач виставив Відповідачеві рахунок на оплату № 15 від 15.08.2022 на суму 140 000,00 грн.
Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 140 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7 від 22.09.2022, підписаною Позивачем, експрес-накладною Нової Пошти та підтверджено Відповідачем у відзиві.
Відповідач поставлений товар оплатив частково, у зв'язку з чим, за останнім обліковується борг у розмірі 70 000,00 грн.
24.03.2025 Позивач направив Відповідачеві претензію № 24/03 від 24.03.2025 про стягнення коштів за поставлений товар за Договором поставки № 547-2 від 12.08.2022, в якій запропонував Відповідачеві оплатити борг за вказаним Договором у п'ятиденний строк з дня отримання даної претензії.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
З посиланням на ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача Позивач нарахував 18 642,47 грн. - індексу інфляції за період з жовтня 2022 року по березень 2025 року, та 5 373,70 грн. - 3% річних за період з 12.10.2022 по 02.05.2025.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт поставки Позивачем товару Відповідачеві, настання/ненастання строку оплати, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач підтвердив існування основного боргу в розмірі 70 000,00 грн., в іншій частині заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Так, 12.08.2022, Позивач з Відповідачем уклали Договір поставки № 547-2, за п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини до двигунів техніки НІТАSНІ (надалі - Товар) (код 34310000-3 відповідно до ДК 021:2015), а Покупець зобов'язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього Договору.
Позивач виставив Відповідачеві рахунок на оплату № 15 від 15.08.2022 на суму 140 000,00 грн.
Відповідно до п.8.2. Договору оплата Товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії Товару на підставі рахунку Постачальника, шо виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від Покупця, та решта 50% протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання відповідної видаткової накладної. Постачальник зобов'язаний повернути сплачені за Товар кошти у випадку невиконання умов Договору щодо строків поставки Товару.
22.08.2022 Відповідач вніс передоплату в розмірі 70 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 218901 від 22.08.2022.
Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 140 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7 від 22.09.2022 та не заперечуються Відповідачем.
Оскільки Відповідач оплатив поставлений товар не у повному обсязі, у Відповідача виник борг перед Позивачем у розмірі 70 000,00 грн.
Враховуючи, що строк оплати товару настав, суд вважає, що позовна вимога про стягнення 70 000,00 грн. - основного боргу підлягає задоволенню.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції проведено правильно, а нарахування 3% річних проведено неправильно.
За перерахунком суду, 3 % річних за період з 12.10.2022 по 02.05.2025 становить 5 367,95 грн.
Щодо заперечень Відповідача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання Відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 70 000,00 грн. - основного боргу, 18 642,47 грн. - індексу інфляції, 5 367,95 грн. - 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Позивач у позовній заяві повідомив про орієнтовні витрати на правничу допомогу.
В подальшому, Позивач подав заяву про розподіл судових витрат пов'язаних з розглядом справи та просить стягнути з Відповідача 10 000,00 грн. витрати на правничу допомогу.
На підтвердження надання правничої допомоги Позивач до заяви додав копії: Договору про надання правових (юридичних) послуг № ПД-13/03 від 13.03.2025, завдання № 3 від 13.03.2025, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № З/ПД-13/03 від 05.05.2025 також до матеріалів справи додано копії: ордеру серії АР № 1237792 від 01.05.2025.
13.03.2025 ТОВ "Торгівельна фірма "ЮНІВЕРС" (Замовник) та адвокат Ромасько Є.В. (Виконавець) уклали Договір № ПД-13/03 про надання правових (юридичних) послуг (далі Договір № ПД-13/03), за п. 1.1. якого Виконавець приймає зобов'язання падати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні послуги Виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору.
Відповідно до умов Договору № ПД-13/03:
1.2. Вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг узгоджуються Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
3.1. Порядок здачі-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим Договором визначаються Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
4.1. Вартість правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначається Сторонами в спільно підписаних Завданнях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Сума Договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії нього Договору.
8.1. Даний Договір набирає законної сили з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025 року включно. Якщо жодна зі Сторін, у відповідності до п.8.2 Договору, не заявила про дострокове розірвання цього Договору, його дія автоматично продовжується на один календарний рік.
13.03.2025 Замовником та Виконавцем підписано завдання № 3 на надання правових (юридичних) послуг, відповідно до якого найменування та перелік правових послуг, що надаються Замовнику:
1.1. Судове врегулювання спору між Клієнтом та ЛТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (код за ЄДРІІОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "Об'єднана гірничо- хімічна компанія" (код за СДРПОУ 39389830) щодо стягнення суми боргу в сумі 70 000.00 грн. та неустойки за рахунком №547-2 від 12.08.2022р.
1.2 Адвокату надається право представляти інтереси Клієнта в / у: будь-яких судових установах, органах держказначейства України, органах державної виконавчої служби / приватних виконавців.
2.1. Загальна вартість послуг, вказаних в п. 1.1 Завдання №3, є фіксованою та складає: 10 000,00 грн.
2.3. Загальна вартість послуг, вказаних в п.2.1-2.2 Завдання №2, сплачується Замовником у безготівковій формі на рахунок Виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після виставлення рахунку. Вартість послуг зміні не підлягає.
2.4. Акт приймання-здачі наданих послуг Сторони складають в день підготовки позовної заяви Виконавцем та перед направленням її до суду. Сторони визначили, шо в день підписання Акту приймання-здачі наданих послуг, ці послуги є такими, що надані Виконавцем в повному обсязі.
05.05.2025 ТОВ "Торгівельна фірма "ЮНІВЕРС" (Замовник) та адвокат Ромасько Є.В. (Адвокат) підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № З/ПД-13/03 від 05.05.2025.
Відповідно до зазначеного Акту Виконавець виконав наступні роботи:
Надання правової допомоги згідно з п. 1.1 Завдання № 3 від 13.03.2025 р. до Договору № ПД-13/03 від 13.03.2025 загальна вартість робіт 10 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини Позивача з Адвокатом стосовно надання правової допомоги і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг Відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката.
Стосовно другої площини питання, що розглядається, то згідно з положенням ГПК України, стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою Відповідачем наданих Позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг Позивачем не має беззаперечного статусу.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
З урахуванням викладеного, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності (справа не є складною), суд вважає, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, решта витрат не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "ЮНІВЕРС" (49035, м. Дніпро, вул. Давидова, буд. 169, код 43326719) 70 000,00 грн. - основного боргу, 18 642,47 грн. - інфляційного збільшення, 5 367,95 грн. - 3 % річних, 5000,00 грн. - витрат на правничу допомогу, 2422,25 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати ухвалу та наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков