вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2157/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Лещенко А.О.;
від відповідача: Букур М.Є.;
розглянувши матеріали справи №904/2157/25
за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортколір"
про стягнення пені,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 01.05.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортколір" (далі - відповідач) про стягнення 136.000,00 грн пені.
Також позивач просить розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, судові витрати стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2157/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025.
Ухвалою від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 28.05.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 27.05.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить відкласти судовий розгляд справи на іншу дату та час.
Ухвалою від 28.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі до 11.06.2025.
Ухвалою від 11.06.2025 відкладено підготовче засідання у справі до 25.06.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 23.06.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить відкласти судовий розгляд справи на пізніші дату та час у зв'язку з необхідністю представника відповідача викласти письмові пояснення щодо обставин справи та неможливістю прибути в судовий розгляд через зайнятість в іншому судовому розгляді, призначеному раніше.
Через підсистему "Електронний суд" 24.06.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить поновити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву; врахувати обставини та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву; відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі та здійснити судовий розгляд за обов'язкової участі представника відповідача задля додаткової аргументації щодо заявленого відзиву.
Ухвалою від 25.06.2025 в задоволенні клопотання відповідача від 24.06.2025 про поновлення процесуального стоку для подачі відзиву відмовлено; продовжено відповідачу строк для подачі відзиву; прийнято до розгляду відзив відповідача від 24.06.2025; продовжено строк підготовчого провадження та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
В судове засідання 09.07.2025 відповідач не з'явився.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкладено засідання по суті розгляду справи до 24.07.2025.
В судовому засіданні 24.07.2025 представник позивача надав пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначає, що відповідач ухиляється у добровільному порядку та у передбачені законодавством строки сплатити пеню, нараховану на підставі рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.06.2024 №70/74-р/к, яким дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортколір" визнано порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю.
За зазначені порушення на відповідача накладено штраф в загальному розмірі 136.000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону 2210-III особа, на яку накладено штраф за рішенням Відділення, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 12.11.2024 по 30.04.2025, що з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 136.000,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач помилково вважає, що рішення №70/74-р/к від 06.06.2024 було вручене відповідачу 09.09.2024 шляхом публікації в газеті «Урядовий кур'єр». Такий спосіб повідомлення суперечить вимогам законодавства, яке передбачає, що рішення Антимонопольного комітету підлягає врученню особисто, рекомендованим листом або іншим належним способом. Відповідачу було направлено лист за зареєстрованою адресою, однак він був повернутий з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відсутність відповідача за вказаною адресою.
Позивач не вжив жодних додаткових заходів для повторного направлення рішення, у тому числі не скористався електронною поштою, зазначеною в ЄДР, або іншими комунікаційними каналами. Таким чином, повідомлення відповідача про рішення є неналежним, а публікація в газеті була передчасною та безпідставною.
Згідно із законом, пеня нараховується після закінчення двох місяців з моменту вручення рішення. Оскільки фактичного вручення не відбулося, обчислення пені є передчасним. Публікація в офіційному друкованому органі не прирівнюється до вручення рішення або отримання його копії. В матеріалах справи відсутні докази фактичного ознайомлення відповідача з текстом рішення. Нормативного обґрунтування автоматичного настання факту вручення після публікації також не існує.
Позивач не довів, що відповідач свідомо ухилявся від сплати штрафу або умисно не виконував рішення. Не було вжито жодних дій з досудового врегулювання, не направлялися претензії чи нагадування про сплату. Це суперечить принципам добросовісності та справедливості у господарських правовідносинах. Пеня в розмірі 136.000,00 грн, що дорівнює сумі штрафу, є надмірною та виконує каральну, а не компенсаційну функцію, що суперечить статті 233 ГК України та правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.
Посилання позивача на відсутність обов'язку досудового врегулювання є безпідставним, оскільки ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» прямо передбачає право звернення до суду лише у разі несплати пені у добровільному порядку. Враховуючи відсутність належного повідомлення про рішення, відповідач не мав можливості реалізувати це право. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені відповідач вважає передчасними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: правомірності прийняття рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.06.2024 №70/74-р/к, строку сплати штрафу, наявність прострочення сплати штрафу, підстав нарахування пені.
Суд встановив, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.06.2024 №70/74-р/к у справі № 7/01-13-23 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» встановлено таке:
- пунктом 1 резолютивної частини рішення визнано, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОНАФТОВИЙ ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМФОРТКОЛІР» (вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених УПРАВЛІННЯМ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ПОЛТАВСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ на закупівлю: «Код ДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт «Будівництво будівлі харчоблоку та пральні Комунального закладу «Полтавський спеціалізований навчально- виховний комплекс № 26 «Перші кроки» Полтавської міської ради Полтавської області» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2018-04-13-001576-а);
- пунктом 2 резолютивної частини рішення за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМФОРТКОЛІР» штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень;
- пунктом 4 резолютивної частини рішення визнано, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОНАФТОВИЙ ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМФОРТКОЛІР» вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених УПРАВЛІННЯМКАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ПОЛТАВСЬКОГО МІСЬКВИКОНКОМУ на закупівлю: «КодДК 021:2015:45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт «Реконструкція з добудовою Полтавського дошкільного навчального закладу (ясла - садок комбінованого типу № 6«Чебурашка» Полтавської міської ради Полтавської області по вул. Миру, 8» (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2018-04-13-001915-а);
- пунктом 6 резолютивної частини рішення за порушення, вказане в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМФОРТКОЛІР» штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Відповідно до статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання може бути оскаржене до господарського суду (арк. 8-25, том 1).
Копію Рішення № 70/74-р/к було направлено відділенням супровідним листом №70-02/1366е від 06.06.2024 на адресу ТОВ «КОМФОРТКОЛІР», що була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на дату складання листа, а саме: вул. Дніпровська, буд. 334А/1С, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, про що свідчить копія реєстру згрупованих рекомендованих відправлень №0600928129389 та копія конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Як зазначає відповідач, кореспонденція (рішення) відповідачу була направлена за зареєстрованою адресою, однак вона була повернута з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про відсутність відповідача за вказаною адресою.
Вказані доводи суд відхиляє, оскільки перелік причин неможливості вручення рішення, наведений у ч. 1 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції», не є вичерпним.
Також суд відзначає, що юридична особа зобов'язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у cправі №910/15120/20).
Відповідач поважності причин неотримання кореспонденції не довів.
Інформація про прийняте рішення оприлюднене в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України “Урядовий кур'єр» від 30.08.2024№ 176 (7836) (арк. 30 (на звороті), том 1).
Таким чином, рішення вважається таким, що вручене відповідачу 09.09.2024.
Отже, строк сплати штрафу, накладеного рішенням закінчився 11.11.2024.
Добровільно відповідач штраф не сплатив.
А тому суд відхиляє посилання відповідача на те, що статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено право звернення до суду лише у разі несплати пені у добровільному порядку.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
На підставі частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач нарахував та просить стягнути з відповідача та пеню у розмірі 136.000,00 грн (за період з 12.11.2024 по 30.04.2025 розмір пені складає 346.800,00 грн, однак, враховуючи обмеження розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені склав 136.000,00 грн.).
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення в доход Державного бюджету України 136.000,00 грн пені.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно з частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За приписами частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Враховуючи положення частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", строк сплати штрафу за вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням на Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортколір" закінчився 11.11.2024.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідач не оскаржив рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.06.2024 №70/74-р/к у справі № 7/01-13-23 до господарського суду.
Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону 2210-III протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Станом на день подання позовної заяви відділення не отримувало від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону 2210-III за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Згідно частини сьомої статті 56 Закону 2210-III передбачено, що у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 56 Закону 2210-III у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу (частина восьма статті 56); наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом (ч.9 ст. 56).
З метою примусового виконання Рішення № 70/74-р/к головою відділення було видано наказ від 25.11.2024 №70/100-юр про примусове виконання рішення щодо стягнення з ТОВ «КОМФОРТКОЛІР» штрафу накладеного Рішення № 70/74-р/к у розмірі 136.000,00 грн.
Станом на день подання позовної заяви Відділення не отримувало від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 70/74-р/к, а також відділення не отримувало від Відповідача документів, що підтверджують сплату пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 70/74-р/к.
Тобто, штраф станом на дату подання позовної заяви не сплачено.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 136.000,00 грн за період з 12.11.2024 по 30.04.2025.
При цьому позивач зазначає, що пеня за цей період становить 346.800,00 грн, однак, враховуючи частину 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявлена сума пені складає 136.000,00 грн.
Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарького кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18 та від 31.10.2019 у справі №904/3778/18.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Як зазначалось вище, відповідач не скористався правом на оскарження рішення №54/79-р/к.
За розрахунком суду, враховуючи періоди до стягнення з 12.11.2024 по 30.04.2025, загальна сума пені за 170 днів становить 346.800,00 грн (170*2.040 (розмір пені за 1 день прострочення (136.000*1,5%=2.040)), однак з урахуванням встановлених статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обмежень, має становити 136.000,00 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17.
Разом з тим суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як то накладення штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу, є Закон України "Про захист економічної конкуренції". Вказаний закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Даний закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий Закон не регулює цивільно-правові відносини. У постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №917/530/21 зазначено, що у спорах про стягнення пені у зв'язку з невиконанням рішень органів АМК існує стала судова практика, викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, згідно з якою у застосуванні приписів статті 56 Закону № 2210 (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи № 910/20661/16, від 22.01.2019 №915/304/18.
Накладений відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено переривання строку для нарахування пені у зв'язку з оскарженням такого рішення до суду.
Як зазначалось вище, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.
Виходячи з аналізу частини першої та четвертої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Комітету на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду та не зупиняє і не перериває визначений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк для сплати штрафу.
Положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв'язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 "Про захист економічної конкуренції" передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присічним і відновленню не підлягає, а Закон України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/408/18.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Станом на день розгляду справи судом пеня не сплачена, доказів на підтвердження її оплати відповідачем не надано.
Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 136.000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).
Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортколір" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКА, будинок 334А/1С; ідентифікаційний код 40656416) в дохід Державного бюджету України 136.000,00 грн (сто тридцять шість грн 00 к.) пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортколір" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКА, будинок 334А/1С; ідентифікаційний код 40656416) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, Харківська область, місто Харків, МАЙДАН СВОБОДИ, будинок 5, ДЕРЖПРОМ, 6 ПІД'ЇЗД, 1 ПОВЕРХ, кімната 35; ідентифікаційний код 22630473) 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 24.07.2025.
Суддя С.А. Дупляк