вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.07.2025м. ДніпроСправа № 910/4208/25
За позовом Північного офісу Держаудитслужби
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ"
про стягнення коштів
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Північний офіс Держаудитслужби звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Тенегія" про стягнення 77 762,88 грн, з яких 69 680,00 грн грошових коштів, сплачених за непоставлений товар, 3 205,28 грн пені та 4 877,60 грн штрафу та судових витрат.
Господарський суд Дніпропетровської області 09.05.2025 відкрив провадження у справі №910/4208/25 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом запропоновано Відповідачеві протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивачу, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи (документ доставлено до електронного кабінету 09.05.2025 о 13:39), що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідач обізнаний про вирішення спору.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 09.05.2025, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
25.12.2024 сторони уклали Договір поставки № 480/2024 (далі Договір), за п. 1.1. Постачальник (Відповідач) зобов'язується постачати Покупцю партіями нафтопродукти, а саме Дизпаливо, ДК 021:2015 - 09130000-9 - Нафта і дистиляти, в подальшому іменовані Товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору асортимент та кількість Товару (об'єм товарної партії) погоджуються Сторонами у видаткових накладних на Товар.
Товар згідно даного Договору постачається Постачальником Покупцю партіями. Під партією Товару розуміється кількість та асортимент Товару, визначений в окремій видатковій накладній на Товар (п.1.3 Договору).
У п. 1.4 Договору погоджено, що відпуск нафтопродуктів буде відбуватися на автозаправних станціях (АЗС), які належать Продавцю на праві власності чи оренди і знаходяться за адресами наведеними у Додатку 2 до Договору.
Загальна сума Договору становить суму вартості Товару, поставленого протягом терміну дії даного Договору, а саме: 69 680,00 грн., у т.ч. ПДВ: 11613,33 грн. (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.7 Договору Постачальник зобов'язується фактично видати Покупцю Товар лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне.
Після погодження Сторонами асортименту, кількості та ціни Товару (товарної парти) шляхом підписання відповідної видаткової накладної на Товар, Постачальник передає Покупцю за Актом-приймання передачі карток на пальне встановленої форми, відповідного номіналу (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и). Картка на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії заламінованого плівкою, пластиковому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) Товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 3.8 Договору видача (передача) Товару Покупцю здійснюється на автозаправних станціях (АЗС) Користувача (ів) АЗС, перелік яких узгоджується сторонами у Додатку №2 до цього договору. Перелік АЗС може змінюватися Постачальником в односторонньому порядку. Повідомлення про такі зміни можуть надсилатися Покупцю засобами електронного або факсимільного зв'язку, а також шляхом розміщення інформації на веб-сайті Постачальника.
Відповідно до п. 3.9 Договору видача (передача) Товарів Покупцю проводиться по-частково, та лише за умови їх фактичної наявності на АЗС Постачальника на момент проведення операції з видачі (передачі) Товарів.
Покупець зобов'язується протягом 3 (трьох) місяців зберігати чеки касовою апарату (РРО), отримані після проведення операції отоварення картки на пальне.
У п. 4.10 Договору передбачено, що при здійсненні оплати за Товар, посилання в платіжному документі на номер та дату даного Договору є обов'язковим.
Відповідно до п. 5.1 Договору приймання товару здійснюється в момент завантаження у наданий Покупцем транспорт.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі порушення Продавцем строків передачі (відпуску) Палива (бланків-дозволів) згідно з умовами цього Договору Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Палива (бланків-дозволів), з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України (п. 7.1 Договору).
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором, в частині оплати товару, Позивач надав платіжну інструкцію № 2837 від 26.12.2024.
Позивач отримав від Відповідача скретч-картки на 1340 літрів дизпалива, що підтверджується видатковою накладною №0001/0002965 від 25.12.2024 на суму 69680,00 грн.
Однак, за даними Позивача, на відповідних АЗС паливо не відпускається.
У Позивача залишаються неотоварені скретч-картки на пальне загальною кількістю 1340 літрів на загальну суму 69 680,00 грн., номіналом по 20 л.
У зв'язку з вищезазначеним, Позивач направив Відповідачеві листа від 03.02.2025 №262616-14/824-2025 з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 69 680,00 грн., у зв'язку з неможливістю отоварити картки.
За даними Позивача, Відповідач не поставив оплачений Позивачем товар, у зв'язку із чим у Відповідача виник борг у розмірі 69 680,00 грн.
На прострочений борг Відповідача, Позивач, з посиланням на п. 7.4 Договору, нарахував 3 205,28 грн пені та 4 877,60 грн штрафу.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, факт непоставки Відповідачем товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Позивач наполягає, що Відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару (палива) на загальну суму 69 680,00 грн. (67 cкретч-карток номіналом 20 літрів по 52 грн/л), оскільки на погоджених сторонами АЗС відсутнє пальне.
Доказів поставки товару (пального) в обумовлений сторонами строки, або можливості у Позивача одержати товар протягом спірного строку на відповідних АЗС Відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.
03.02.2025 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №262616-14/824-2025 про повернення коштів сплачених за Договором.
Беручи до уваги надані докази (Договір, рахунок, видаткова накладна, платіжна інструкція, вимога повернути кошти), відсутність заперечень Відповідача щодо непоставки товару та наявної заборгованості, суд вважає, що Позивач вжив необхідних заходів для належного виконання умов Договору, у зв'язку з чим строк поставки товару настав, товар не поставлено, тому Позивач має право на повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, сума основного боргу обґрунтована, а позовні вимоги в цій частині такі, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування пені, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Так, Позивач нарахував пеню за період з 03.02.2025 по 20.03.2025 за порушення негрошового зобов'язання (порушення Відповідачем строків передачі (відпуску) Палива (бланків-дозволів), однак, після направлення Позивачем вимоги про сплату грошових коштів, у Відповідача виникло грошове зобов'язання - повернути Позивачеві (Покупцеві) суму попередньої оплати (сплатити грошові кошти).
Відповідно до п. 7.4 Договору у разі порушення Продавцем строків передачі (відпуску) Палива (бланків-дозволів) згідно з умовами цього Договору Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Палива (бланків-дозволів), з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Тобто, зазначеним пунктом Договору визначено відповідальність саме за порушення строків передачі товару (порушення строку поставки). У свою чергу, Договором не передбачають визначення розміру штрафних санкцій у випадку прострочення повернення передоплати. Відтак, Позивач мав право нараховувати пеню протягом дії Договору, а не після відмови Позивачем від Договору, вимогою про повернення передплати.
З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з Відповідача 3 205,28 грн пені відсутні.
Позивач на підставі п. 7.4 Договору нарахував Відповідачеві штраф у розмірі 4 877,60 грн.
Суд враховує, що відповідно до п. 1.4 Договору, відпуск нафтопродуктів буде відбуватися на автозаправних станціях (АЗС), які належать Продавцю на праві власності чи оренди і знаходяться за адресами наведеними у Додатку 2 до Договору.
Відповідно до абз. 2 п. 3.9 Договору видача (передача) Товарів Покупцю підтверджується фактом отоварення картки на пальне (тобто повернення Постачальнику картки на пальне в обмін на виданий (переданий) ним Товар), що підтверджується чеком касового апарату (РРО).
Відповідно до 5.1 Договору приймання Товару здійснюється в момент завантаження у наданий Покупцем транспорт.
Умовами Договору не встановлено конкретний строк поставки партій товару на підставі карток, фактично умови постачання за талонами на АЗС Постачальника. Долучені Позивачем до матеріалів справи скретч-карти на одержання товару на АЗС Постачальника терміну дії довірчого документу не містять.
Водночас, Договір укладено сторонами 25.12.29024, у той же день Відповідач передав Позивачеві cкретч-картки, що давало право Позивачеві одержати пальне на АЗС Відповідача.
Згідно з вимогою № 262616-14/824-2025 від 03.02.2025 станом на 31.01.2025 Позивач не міг одержати дизпаливо в обмін на cкретч-картки на пальне у зв'язку з припиненням діяльності АЗС, які розташовані в Києві. Відповідач не спростував ці твердження Позивача.
Відповідно, Позивач правомірно нарахував штраф на підставі п. 7.4 Договору за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з поставки пального, оскільки з 25.12.2024 до 31.01.2025 пройшло більше тридцяти календарних днів.
Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що розрахунок штрафу проведено правильно.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 69 680,00 грн. - основного боргу, 4 877,60 грн. - штрафу. решта вимог не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (51400, м. Павлоград, вул. Соборна, 99, код 44604267) на користь Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код 40479560) 69 680,00 грн. - заборгованості, 4 877 грн. 60 коп. - штрафу, 2 903 грн. 19 коп. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков