24 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/454/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу позивача, за вх. №1168 п/1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.25 (суддя Безрук Т. М.) у справі № 917/454/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КТК", с. Супрунівка,
до Комунального підприємства "Декоративні культури" Полтавської міської ради, м. Полтава,
про стягнення 277 661,24 грн
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.25 у справі №917/454/25 відмовлено у позові.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, апелянт звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що господарським судом першої інстанції невірно визначено правову природу договору, у зв'язку з чим суд неналежним чином проаналізував умови договору та не застосував необхідні норми матеріального права, пославшись лише на не підписанням Замовником актів наданих послуг. Позивачем подано необхідний та достатній обсяг доказів на підтвердження реальності факту здійснення господарської операції, а саме: копії видаткових накладних про закупку піску у третьої особи, заяву свідка - вантажника ТОВ "КТК", фото з місць розвантаження піску, статті у Інтернет виданні «Полтавщина», які суд першої інстанції залишив поза увагою. Також, вказує на те, що після підписання договору, позивач почав виконання взятих на себе зобов'язань та здійснив поставку піску на дитячі майданчики м. Полтави, договір в період з 19.07.2023 по 20.09.2023 був чинний та підлягав виконанню сторонами.
Також, апелянт посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, від 06.02.2024 у справі №921/515/20 та від 02.06.2023 у справі №914/2355/23.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, за вх. №1168 п/1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.25 у справі №917/454/25; встановлено учасникам справи строк до 13.06.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи; ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано матеріали справи №917/454/25 з Господарського суду Полтавської області.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
На адресу суду апеляційної інстанції з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/454/25.
Відповідачем було надано відзив, в якому він просив залишити оскаржене рішення суду без змін, а означену скаргу без задоволення через її необґрунтованість. В обґрунтування поданого відзиву, відповідач зазначає на те, що господарський суд першої інстанції вірно визначив правову природу договору як договору про надання послуг, а оцінка позовних вимог була проведена з урахуванням норм, що регулюють такі правовідносини; Додаткова угода №2 підтверджує відсутність заборгованості відповідача, оскільки п. 1.3 вказує про відсутність претензій сторін одна до одної на момент розірвання договору; суд першої інстанції дослідив надані позивачем докази та обґрунтував їх відхилення у оскаржуваному рішенні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
19.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КТК" (далі - Виконавець, позивач, ТОВ "КТК") та Комунальним підприємством "Декоративні культури" Полтавської міської ради (далі - Замовник, відповідач, КП "Декоративні культури") було укладено договір про закупівлю № 50к від 19.07.2023, відповідно до умов п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується у 2023 році надати Замовникові Послуги згідно коду ДК 021:2015 (CPV 2008) - 14210000-6 Гравій, пісок, щебінь та наповнювачі, а саме - Завезення піску на території загального користування (далі - послуги), що зазначені в Додатках 1 та 2, які додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного договору послуги.
За змістом п. 1.3. договору надання послуг здійснюється окремими партіями за попереднім замовленням або усній вказівці Замовника, автомобільним транспортом Виконавця до місця запропонованого Замовником. За домовленістю Сторін поставка може здійснюватися в оперативному режимі у вихідні і святкові дні, а також у зручний для Замовника час.
Вартість договору становить 999 999,99 грн, у тому числі ПДВ 166 666,66 грн. (п.3.1. договору).
За умовами п. 3.5 договору сума договору включає вартість пакування (якщо таке передбачається при здійсненні постачання предмету закупівлі його складових частин або окремих частин), їх завантаження, доставки і розвантаження.
Оплата за послуги Виконавцем, проводиться за фактом надання Замовнику таких послуг протягом 10 банківських днів, з дня прийняття Замовником наданих послуг, що підтверджується відповідними актами наданих послуг (п.4.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору, усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків, актів на розрахунковий рахунок Виконавця.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за усним замовленням відповідача згідно з умовами договору за період з 19.07.2023 по 10.08.2023 позивач поставив пісок до дитячих пісочниць в різних районах міста на загальну суму 230 097,70 грн. в кількості 115,05 м. куб.
На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів позовної заяви надано: виставлений відповідачу рахунок-фактуру № 419 від 11.08.2023 на завезення піску на території загального користування на суму 230 097,70 грн, акт виконаних робіт з переліком адрес та акт виконаних робіт № 419 від 11.08.2023 на суму 230 097,70 грн., видаткові накладні датовані липнем-серпнем 2023 року на закупку 162 м3 піску білого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Яциново-Слобідський кар'єр піску", нотаріально посвідчену заяву свідка - вантажника ТОВ "КТК" ОСОБА_1.
Додатковою угодою № 2 від 20.09.2023 року до договору сторони узгодили достроково розірвати договір про закупівлю № 50к від 19.07.2023 року (п. 1.1.1 Додаткової угоди № 2); викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції: "3.1. Вартість цього договору становить 00,00 грн, у т.ч. ПДВ 00,00 грн" (п. 1.1.2 Додаткової угоди № 2); викласти п. 10.1 Договору в наступній редакції: " 10.1. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 20.09.2023 року (включно), в частині гарантійних вимог - до повного виконання зобов'язань сторонами" (п. 1.1.3 Додаткової угоди № 2).
Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даної Додаткової угоди (п.1.3. Додаткової угоди №2).
Позивач у позові зазначає, що завезення піску здійснювалося до підписання вказаної угоди.
З листом від 30.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача рахунок на оплату № 419 від 11.08.2023 та акти виконаних робіт з переліком адрес, та просив підписати акти та оплатити рахунок.
КП "Декоративні культури" у листі № 639 від 28.12.2023 року повідомило, що за Додатковою угодою № 2 від 19.07.2023 сторони розірвали договір та визначили вартість договору в сумі 0,00 грн.
02.05.2024 року ТОВ "КТК" на адресу КП "Декоративні культури" направило претензію з вимогою оплатити здійснену поставку піску на суму 230 097,70 грн, яка отримана відповідачем 14.05.2024 року.
Втім, відповідач оплати боргу не здійснив.
Враховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати завезеного піску та із посиланням ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 230 097,70 грн основного боргу за договором закупівлі № 50к від 19.07.2023, 10 326,03 грн - 3% річних, 37 237,51 грн інфляційних втрат.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду і з даним позовом.
Як зазначалося вище, було відмовлено у позові у справі.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Предметом позову в даній справі є вимога Виконавця про стягнення з Замовника основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати завезеного піску.
Беручи до уваги правову природу укладеного між сторонами договору про закупівлю № 50к від 19.07.2023, враховуючи права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують ці правовідносини та регулюються загальними нормами права про послуги.
У ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як зазначено вище, у п. 3.1 договору сторони погодили вартість договору в сумі 999 999,99 грн, у тому числі ПДВ 166 666,66 грн.
Додатковою угодою № 2 від 20.09.2023 року до договору сторони виклали п. 3.1 договору в наступній редакції: " 3.1. Вартість цього договору становить 00,00 грн, у т.ч. ПДВ 00,00 грн" та достроково розірвали договір про закупівлю № 50к від 19.07.2023 року (п. 1.1.1, 1.1.2 Додаткової угоди № 2).
У п.6.2.3 договору вказано, що замовник має право зменшувати обсяг закупівлі послуг та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Пункт 4.1 договору визначає, що оплата за послуги Виконавцем проводиться за фактом надання Замовнику таких послуг протягом 10 (десяти) банківських днів, з дня прийняття Замовником наданих послуг, що підтверджується відповідними актами наданих послуг.
Матеріали справи містять акт виконаних робіт з переліком адрес та акт виконаних робіт № 419 від 11.08.2023 про завезення піску на території загального користування на суму 230 097,70 грн.
Разом з цим, акт виконаних робіт з переліком адрес та акт виконаних робіт № 419 від 11.08.2023 підписані лише позивачем, втім відповідачем вказані акти не підписані.
Згідно з частиною 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Також, матеріали справи містять Калькуляцію вартості завезення піску на території загального користування, яка, також складена та підписана позивачем одноособово. Відповідач вказану калькуляцію не підписав.
Окрім того, у п. 1.3. договору визначено, що надання послуг здійснюється окремими партіями за попереднім замовленням або усній вказівці Замовника, автомобільним транспортом Виконавця до місця запропонованого Замовником.
У п. 5.3 договору сторони погодили, що зобов'язання виконавця щодо виконання послуг вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання всіх послуг, передбачених у Додатку №1 та Додатку №2 до договору, Замовнику за адресами, визначеними у заявці Замовника.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач замовляв вказані послуги, зокрема, позивачем не надано заявок на попереднє замовлення на надання послуг.
Посилання позивача на те, що відповідачем в усній формі було повідомлено його про надання послуг, не доводять факту замовлення ним вказаних послуг.
За матеріалами справи, відповідач не визнає факту замовлення ним вказаних послуг та не підтверджує їх замовлення у вказаному позивачем обсязі.
Окрім того, апелянт вказує на те, що після підписання договору, позивач почав виконання взятих на себе зобов'язань та здійснив поставку піску на дитячі майданчики м. Полтави, договір в період з 19.07.2023 по 20.09.2023 був чинний та підлягав виконанню сторонами.
Втім, вказані твердження не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки наданий позивачем Акт виконаних робіт з зазначенням адрес виконання взагалі не містить дати його складання, що унеможливлює встановити дату здійснення господарської операції та підписаний лише позивачем.
Також, Акт виконаних робіт з переліком адрес та рахунок позивач надіслав відповідачу з листом від 31.11.2023 (а.с.29); Акт виконаних робіт № 419 від 11.08.2023 позивач надіслав відповідачу з претензією від 30.04.2024 (а.с.31).
Таким чином, вказані акти були направлені відповідачу вже після укладення між сторонами Додаткової угоди № 2 від 20.09.2023, в якій сторони узгодили вартість договору - 0,00 грн.
Окрім того, судова колегія зауважує, що у п.1.3. Додаткової угоди №2 від 20.09.2023, сторони підтвердили, що не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даної Додаткової угоди.
Інших належних доказів прийняття послуг відповідачем, матеріали даної справи не містять.
Додані позивачем фотографії не є належними доказами виконання позивачем зобов'язань, прийняття відповідачем зобов'язань, узгодження обсягу послуг відповідачем, оскільки вони не містять дати та місяця їх складання, не містять підписів уповноважених осіб сторін.
Так само додані до позову статті з інтернет-ресурсів не є належними доказами надання послуг та прийняття їх відповідачем у цій справі з огляду на положення ст. 73 ГПК України та положення договору (зокрема, п.1.3, п.4.1).
Окрім того, додані копії видаткових накладних про закупівлю піску у ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Яциново-слобідський кар'єр піску", також, не є належними доказами, оскільки підтверджують договірні відносини позивача з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Яциново-слобідський кар'єр піску", а не факт надання послуг саме відповідачу.
Щодо доданої позивачем нотаріально посвідченої заяви свідка - вантажника ТОВ "КТК" ОСОБА_1 , судова колегія зазначає на таке.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
За змістом ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються у відповідних документах.
Положеннями ст. 88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
До предмету доказування в даній справі входить факт надання послуг позивачем та докази невиконання зобов'язань за договором.
Оскільки факт надання послуг за договором може встановлюватись виключно відповідними первинними документами, іншими письмовими доказами, форма та зміст яких погоджена сторонами у договорі чи визначена чинним законодавством, такі обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків, не підтверджених первинними документами, з огляду на що, в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції вказаний доказ не приймається.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, від 06.02.2024 у справі №921/515/20 та від 02.06.2023 у справі №914/2355/23, не приймаються судовою колегією, оскільки вони не є подібними до правовідносин у справі №917/454/25, беручи до уваги предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Окрім того, апелянт просив стягнути з відповідача 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Судова колегія зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Беручи до уваги відмову у позові, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, не має.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку сплатити 230 097,70 грн за рахунками та актами виконаних робіт, і як наслідок не доведено наявності у відповідача суми боргу перед позивачем.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 326,03 грн - 3% річних та 37 237,51 грн інфляційних втрат, також, не підлягають до задоволенню, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в задоволенні якої було відмовлено.
Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України"; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу позивача, за вх. №1168 п/1, на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі № 917/454/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 у справі №917/454/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов