вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" липня 2025 р. Справа №910/1864/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Гордієнко В.А.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Саймон-2006"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 (повний текст складено 12.03.2025)
у справі №910/1864/24 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до 1. Приватного підприємства "Саймон-2006"
2. ОСОБА_1
3. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Красноріченський"
про стягнення 7 524 871,84 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Саймон-2006" (далі - ПП "Саймон-2006") та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 7 524 871,84 грн, з яких: 5 925 060,52 грн - заборгованість за кредитом, 1 599 811,34 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ПП "Саймон-2006" умов кредитного договору від 26.11.2021 №24854787-КД-1, а також неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за відповідним договором поруки від 26.11.2021 №24854787-ДП-1/1, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ПП "Саймон-2006".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 відкрито провадження у справі №910/1864/24 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.
На стадії підготовчого засідання судом задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Красноріченський" (далі - СВК "Красноріченський"), а також прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову, у якій позивач виклав прохальну частину позову в новій редакції, відповідно до якої просив стягнути солідарно з ПП "Саймон-2006", ОСОБА_1 та СВК "Красноріченський" заборгованості за кредитним договором від 26.11.2021 №24854787-КД-1, а також згідно з договором поруки від 26.11.2021 №24854787-ДП-1/1 у розмірі 7 524 871,84 грн, з яких: 5 925 060,50 грн - заборгованість за кредитом, 1 599 811,34 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.03.2025, позов задоволено.
Стягнуто з ПП "Саймон-2006", ОСОБА_1 , СВК "Красноріченський" як солідарних боржників на користь АТ КБ "Приватбанк" 5 925 060,50 грн заборгованості за кредитом, 1 599 811,34 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та судовий збір у розмірі 90 298,46 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які містять в матеріалах справи, дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 925 060,50 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 1 599 811,34 грн з відповідачів солідарно, є обґрунтованими і доведеними та відповідно такими, що підлягають повному задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Саймон-2006" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням вимог господарського процесуального законодавства України. При цьому, суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Також місцевий господарський суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.
Так, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, без встановлення всіх фактичних обставин, які виникли, існували та продовжують існувати на даний час щодо фактичних обставин неможливості виконання відповідачем-1 умов кредитного договору, за обставин, які в повній мірі не залежать від його волі, а також без забезпечення участі у судовому засіданні всіх учасників справи та їх представників, однобічно підійшов до вирішення спору та очевидно став на бік позивача, що призвело до неправильного вирішення господарського спору та ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Крім того, в прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24.
Також, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025 апеляційну скаргу ПП "Саймон-2006" у справі №910/1864/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
21.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відстрочено ПП "Саймон-2006" сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 169 309,62 грн до ухвалення постанови за наслідками її розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Саймон-2006" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1864/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 15.05.2025.
19.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1864/24.
У судовому засіданні 04.06.2025 оголошено перерву до 25.06.2025.
У судовому засіданні 25.06.2025 протокольною ухвалою залишено без розгляду клопотання скаржника про долучення доказів до матеріалів справи, а також оголошено перерву у судовому засіданні до 16.07.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
08.05.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги ПП "Саймон-2006" відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/1864/24 - залишити без змін.
Так, позивач зазначає, що з метою розгляду справи судом першої інстанції проведено 8 засідань, на жодне з яких ані відповідач-1 ані його представник не з'явились. При цьому, починаючи з першого підготовчого засідання відповідачем-1 постійно подавались клопотання про відкладення розгляду справи. Постійні спроби відповідача-1 відкласти і затягнути розгляд справи в Господарському суді міста Києва та подання апеляційної скарги з підстав начебто позбавлення його можливості бути присутнім на 8 судових засіданнях є нічим іншим, як зловживання своїми процесуальними правами з метою уникнення відповідальності за кредитним договором. У зв'язку з ненаданням відповідачем-1 відзиву у встановлений строк без поважних причин суд першої інстанції вирішив спір за наявними матеріалами справи.
Також, позивач звертає увагу на те, що з поданих апелянтом до суду апеляційної інстанції документів вбачається, що станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції відповідні докази вже існували та були наявні у відповідача-1. При цьому, апеляційна скарга не містить ані клопотань про поновлення строку на подання відповідних доказів, ані клопотань про їх долучення, ані жодних посилань щодо причин неможливості подання відповідних доказів у встановлений Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) строк. Саме тому, відповідні документи не можуть бути прийняті апеляційним судом та не можуть досліджуватись під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
На переконання позивача, посилання відповідача-1 на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як доказ не може братися судом до уваги як доказ настання форс-мажорних обставин для відповідача-1, адже форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Тобто у разі існування вищеперелічених обставин Торгово промислова палата за зверненням суб'єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин саме стосовно до цієї юридичної особи.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
19.05.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь відповідача на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору і просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Стосовно наданих скаржником до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою нових доказів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції з обґрунтуванням об'єктивності та поважності причин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції.
Відсутність вказаного клопотання сторони само по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.
Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідачем-1 відзив на позовну заяву подано 10.04.2025, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 11.03.2025.
Слід зазначити, що відповідач-1 не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави приймати до розгляду подані відповідачем-1 до суду апеляційної інстанції додаткові докази.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 16.07.2025 з'явилася представник позивача.
Відповідачі-2, 3 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідачі-2, 3 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/1864/24 розглядається за їх відсутності.
Слід зазначити, що 14.07.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування вищенаведеного клопотання відповідач-1 посилається на те, що його представник не має можливості прибути в судове засідання 16.07.2025 о 09 год 50 хв, оскільки в цей час прийматиме участь при розгляді Дарницьким районним судом міста Києва кримінальної справи №753/23742/21.
Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 повідомлений судом про час та місце проведення судового засідання завчасно.
Також, колегія суддів зазначає, що товариство не обмежене у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні.
Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача-1.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2025 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
26.11.2021 між АТ КБ "Приватбанк" (банк, кредитор) та ПП "Саймон-2006" (позичальник, боржник) укладено кредитний договір №24854787-КД-1 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит, визначений пунктом А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеному у третьому абзаці пункту 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору - 6 099 906,54 грн, в тому числі на наступні цілі: в розмірі 5 946 000,00 грн на поповнення обігових коштів, у розмірі 153 906,54 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.5, 2.2.13 цього договору; термін повернення кредиту - 01.02.2024 (пункти А.1, А.2 та А.3 кредитного договору).
Також, 26.11.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та ПП "Саймон-2006" укладено додаткову угоду №1, у пункті 2.1 якої сторони погодили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить, на дату укладання цієї додаткової угоди, розмір 14,31% річних.
Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору, останній вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Відповідно до пункту 6 додаткової угоди №1 від 26.11.2021, ця додаткова угода складена на українській мові та підписана з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" і є невід'ємною частиною договору.
Пунктом А.5 кредитного договору встановлено, що зобов'язання позичальника забезпечуються:
- договором застави транспортних засобів від 26.11.2021 №24854787-Д3-1/1;
- договором заставки сільськогосподарської техніки від 26.11.2021 №24854787-Д3-1/2;
- договором поруки від 26.11.2021 №24854787-ДП-1/1;
- договором поруки від 26.11.2021 №24854787-ДП-1/2;
26.11.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №24854787-ДП-1/1 (далі - договір поруки №1).
Також, 26.11.2021 між АТ КБ "Приватбанк" та СВК "Красноріченський" (поручитель) укладено договір поруки №24854787-ДП-1/2 (далі - договір поруки №2).
За змістом пунктів 1.2 договорів поруки №1 та №2 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Відповідно до пункті 5.2 договорів поруки №1 та №2, цей договір підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги", та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису його сторонами.
Факт підписання договорів поруки сторонами підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
На виконання умов кредитного договору, АТ КБ "Приватбанк" надало відповідачу-1 кредит у розмірі 6 099 906,54 грн. Однак боржник, у порушення умов кредитного договору, не повернув кредитні кошти у передбачений строк та не сплатив проценти за користування кредитом, що нараховані у порядку пунктів 2.1, 2.2 додаткової угоди №1 від 26.11.2021.
Таким чином, АТ КБ "Приватбанк" стверджує, що заборгованість боржника становить 5 925 060, 50 грн заборгованості за кредитом та 1 599 811,34 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, що підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителів, згідно з умовами кредитного договору та договорів поруки №1 та №2.
У зв'язку з невиконанням ПП "Саймон-2006" зобов'язань за кредитним договором, який забезпечений договорами поруки, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів облікованої заборгованості за кредитним договором.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 стаття 11 ЦК України).
За приписами частин 1, 3 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 стаття 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 стаття 639 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, до якого застосовуються норми параграфів 1 і 2 глави 71 ЦК України.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (частина 1 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки (частина 5 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги").
Згідно з частиною 6 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов'язана (частина 7 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги").
Належними доказами у справі підтверджено скріплення кредитного договору, додаткової угоди №1 від 26.11.2021, а також договорів поруки №1 та №2 кваліфікованими електронними цифровими підписами сторін, у порядку, що визначений вказаними вище нормами права. Кредитний договір та додаткова угода №1 від 26.11.2021, а також договір поруки №2 додатково скріплений електронними печатками сторін.
За приписами частини 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 ("Позика") цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору ( частина 2 статті 1054 ЦК України).
Тим самим у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Частиною 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Причиною виникнення спору між сторонами у цій справі є питання наявності або відсутності правових підстав щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитом і нарахованими процентами за користування кредитними коштами, які надавались відповідачу-1 у вигляді відновлюваної кредитної лінії.
Договір є обов'язковим для виконання для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).
Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом А.2 кредитного договору ліміт цього договору - 6 099 906,54 грн, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 5 946 000,00 грн на поповнення обігових коштів; у розмірі 153 906,54 грн на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбаченому пунктами 2.1.5, 2.2.13 цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що предмет спору стосується перерахованих кредитних коштів АТ КБ "Приватбанк" 17.02.2022 у розмірі 1 000 000,00 грн та 23.02.2022 у розмірі 4 946 000,00 грн, що підтверджується випискою з 26.11.2021 до 29.01.2024 по рахунку ПП "Саймон-2006" № НОМЕР_1 .
Отже, АТ КБ "Приватбанк" виконав прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором та видав відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 5 946 000,00 грн на поповнення обігових коштів, тобто в межах ліміту визначеного пунктом А.2 кредитного договору, а не у розмірі 6 099 906,54 грн як зазначає позивач у позові. Доказів надання відповідачу-1 кредиту на сплату страхових платежів у розмірі 153 906,54 грн матеріали справи не містять.
Відповідно до виписок з 26.11.2021 до 08.01.2025 по рахунку ПП "Саймон-2006" №20685053777733 та №29095020501478, наявних у матеріалах справи, вбачається, що 02.12.2022 відповідач-1 здійснив часткове погашення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 20 939,50 грн.
За змістом пункту А.2.1 кредитного договору ліміт кредитування на конкретну дату визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитися в користуванні позичальника.
Клієнт в період з лютого по листопад включно оформлює етапи фінансування (транш) з терміном дії до 12 місяців одним з наступних шляхів:
- надання до Банку попередньої письмової вимоги у довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання;
- самостійно в ПК "Приват24" для бізнесу.
Кожен з оформлених етапів фінансування клієнт зобов'язується погашати на наступних умовах:
- грудень 20 % від суми оформленого етапу фінансування;
- січень - 30 % від суми оформленого етапу фінансування;
- лютий - 50 % (повне обнулення етапу фінансування).
Погашення здійснюється по 1 числам кожного з вказаних місяців.
Пунктом А.2.2 кредитного договору визначено, що етап фінансування - це надання кредитних коштів позичальнику банком протягом дії цього договору в межах ліміту, зазначеного у пункті А.2 цього договору, який може надаватися Банком позичальнику необмежену кількість разів, на умовах зазначених у пунктах А.2.1, А.3 цього договору з урахуванням умови, що кінцевий термін повернення кредиту не може перевищувати 01.02.2024.
Відповідно до пункту А.3 кредитного договору - термін повернення кредиту 01.02.2024.
Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем-1 отриманого кредиту у повному розмірі.
Факт укладання кредитного договору та додаткової угоди №1 від 26.11.2021 до нього, перерахування АТ КБ "Приватбанк" грошових коштів на його виконання у розмірі 5 946 000,00 грн, часткове повернення кредитних грошових коштів, відповідачами не спростовано.
Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що сума заборгованості відповідача-1 по кредиту у розмірі 5 925 060,50 грн (5 946 000,00-20 939,50) є підтвердженою та обґрунтованою.
Також, у заяві про усунення недоліків позову АТ КБ "Приватбанк" зазначило, що проценти за користування кредитом нараховані ним, як у порядку пункту 2.1 додаткової угоди №1 від 26.11.2021, так і в порядку пункту 2.2 додаткової угоди №1 від 26.11.2021.
Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди №1 від 26.11.2021 за користування кредитом, на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить, на дату укладання цієї додаткової угоди, розмір 14,31% річних.
Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%;
Де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу, з урахуванням зміни зазначеного індексу, переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки.
Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну розміру базової процентної ставки банк за 15 календарних днів, повідомляє позичальника/поручителя/заставодавця та інших зобов'язаних за договором осіб, на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка "Viber"; OTP-паролю; поштового листа; телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в POS-терміналах; IVR-обдзвону; комунікації у ПК Приват24, в т.ч. його мобільній версії, комунікації в чаті з персональним менеджером "Чат Sender", а також за допомогою інших мобільних додатків банку та інших засобів комунікації.
Згідно з пунктом 2.2 додаткової угоди №1 від 26.11.2021, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів у розмірі, зазначеному в пунктах 2.3, 2.7 додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди + 5 % річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
За умовами пункту 2.4 додаткової угоди №1 від 26.11.2021 позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітними місяцем здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в пунктах 2.1-2.3 цієї додаткової угоди.
Таким чином, сторони погодили щомісячну сплату позичальником процентів за період користування кредитом, строк оплати яких настає 1-го числа кожного наступного місяця.
Виходячи з даних UIRD базова процентна ставка розрахована АТ КБ "Приватбанк", відповідно до умов пункту 2.1 додаткової угоди №1 від 26.11.2021, та становить:
- з 29.11.2021 до 02.03.2022 - 14,31% річних;
- з 03.03.2022 до 02.06.2022 - 14,04% річних;
- з 03.06.2022 до 30.09.2022 - 13,63% річних;
- з 01.10.2022 до 29.12.2022 - 17,70% річних;
- з 30.12.2022 до 31.03.2023 - 18,15% річних;
- з 01.04.2023 до 30.06.2023 - 19,00% річних;
- з 01.07.2023 до 30.09.2023 - 20,50% річних;
- з 01.10.2023 до 31.12.2023 - 21,48% річних;
- з 01.01.2024 до 25.01.2024 - 20,65% річних.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно, у даному випадку, застосовано змінюваний тип процентної ставки.
Колегія суддів, перевіривши проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом, що проведений у порядку пунктів 2.1, 2.2 додаткової угоди №1 від 26.11.2021 за період з 23.02.2022 до 25.01.2024, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом є арифметично вірним та становить 1 599 811,34 грн (з урахуванням часткового погашення, що вбачається з виписок по рахунку ПП "Саймон-2006" за період з 26.11.2021 до 08.01.2025, а також за період з 08.01.2025 до 10.03.2025 №20685053777733 та №29095020501478).
При перевірці здійсненого розрахунку, також з'ясовано, що позивач врахував пункт 4.8. кредитного договору, згідно з яким нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів. При цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховується виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
Відповідно до умов договору поруки від 26.11.2021 №24854787-ДП-1/1, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , а також умов договору поруки від 26.11.2021 №24854787-ДП-1/2, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та СВК "Красноріченський", відповідачі-2, 3 є поручителями перед кредитором за зобов'язаннями боржника - ПП "Саймон-2006" по спірному кредитному договору.
Згідно з пунктами 1.2 договорів поруки №1 та №2 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 стаття 554 ЦК України).
Таким чином, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо (частина 1 стаття 543 ЦК України).
Отже, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які містять в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 925 060,50 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 1 599 811,34 грн з відповідачів солідарно, є обґрунтованими і доведеними та відповідно такими, що підлягають повному задоволенню.
Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин не свідчить про поважність причин неналежного виконання зобов'язання та є необґрунтованими з огляду на частину 2 статті 218 ГК України, відповідно до якої, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Крім того, частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Зазначений сертифікат є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Водночас, у порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач-1 не надав відповідного документа.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що повідомлення ТТП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили та не є підставою для звільнення ПП "Саймон-2006" від належного виконання зобов'язання за кредитним договором від 26.11.2021 №24854787-КД-1.
Доводи відповідача-1 про те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без забезпечення участі у судовому засіданні всіх учасників справи та їх представників відхиляється колегією суддів, з огляду на те що відповідачі належним чином були повідомлені про місце дату та час розгляду цієї справи та не були позбавлені права забезпечити явку своїх представників. При цьому, судова колегія враховує заперечення відповідача, що з метою розгляду справи місцевим господарським судом проведено 8 засідань, на жодне з яких ані відповідач-1 ані його представник не з'явились. Крім того, починаючи з першого підготовчого засідання відповідачем-1 постійно подавались клопотання про відкладення розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна ПП "Саймон-2006" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відстрочено ПП "Саймон-2006" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови за наслідками розгляду спору.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ПП "Саймон-2006" та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Саймон-2006" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/1864/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Саймон-2006" (03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А; ідентифікаційний код 24854787) в дохід Державного бюджету України 169 309 (сто шістдесят дев'ять тисяч триста дев'ять) грн 62 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/1864/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 24.07.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов