21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 759/873/21
провадження № 51-4384км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 Кримінального кодексу України ( далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за частинами 2, 3 ст. 307 КК та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, застави, речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці та за невстановлених обставин, реалізуючи умисел на незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечний наркотичний засіб та психотропні речовини у розфасованому виді, частину з яких залишив зберігати за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), а решту поклав у кишені куртки з метою подальшого збуту шляхом розміщення «закладок» - схованок у Святошинському районі міста Києва, за що в подальшому мав отримати грошову винагороду.
28 жовтня 2020 року близько 12:00 ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: м. Київ вул. Петра Курінного, 2-А, був затриманий працівниками поліції в порядку, передбаченому ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які під час його особистого обшуку виявили та вилучили паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження, поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, поліетиленовий пакет з двома згортками фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору та поліетиленовий пакет з п'ятьма згортками фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-20/52729-МРВ від 26 листопада 2020 року порошкоподібна речовина у п'яти згортках фольги містить психотропну речовину амфетамін масою 0,795 г; порошкоподібна речовина у двох згортках фольги та прозорому пакеті містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 0,147 г; речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом масою в перерахунку на висушену речовину 0,41 г.
Крім того, 28 жовтня 2020 року у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 2-А на вул. Петра Курінного в м. Києві, реалізуючи умисел на незаконний збут психотропної речовини шляхом «закладки», залишив на землі під листям біля бетонного паркану згорток фольги, всередині якого знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, яка містить психотропну речовину амфетамін, для подальшого її отримання потенційним покупцем за грошову винагороду.
Цього ж дня в період з 14:25 по 14:30 під час огляду місця події за участю ОСОБА_7 на землі під листям біля бетонного паркану за адресою: м. Київ, вул. Петра Курінного, 2-А, було виявлено та вилучено згорток фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-20/52724-МРВ від 03 листопада 2020 року містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою в речовині 0,032 г.
Крім того, 28 жовтня 2020 року у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку № 2-А на вул. Петра Курінного в м. Києві, реалізуючи умисел на незаконний збут психотропної речовини шляхом «закладки», залишив на землі під листям біля бетонного паркану згорток фольги, всередині якого знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, яка містить психотропну речовину амфетамін, для подальшого її отримання потенційним покупцем за грошову винагороду.
Цього ж дня в період з 15:16 по 15:21 під час проведення огляду місця події за участю ОСОБА_7 на землі під листям біля бетонного паркану за адресою: м. Київ, вул. Петра Курінного, 2-А, було виявлено та вилучено згорток фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-20/52732-МРВ від 03 листопада 2020 року містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою в речовині 0,073 г.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК - незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу та психотропної речовини з метою збуту, вчинені повторно.
Крім того, 28 жовтня 2020 року в період з 15:46 по 16:37 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), було виявлено та вилучено: картонну коробку сірого кольору, всередині якої знаходилося 30 згортків фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору; поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною всередині; електронні ваги з нашаруваннями порошкоподібної речовини білого кольору; пристрій для паління з нашаруваннями речовини коричневого кольору; поліетиленові пакети з пазовими застібками, металева ложка з нашаруваннями речовини; металева банка з вмістом кристалоподібної речовини світлого кольору, 3 поліетиленові пакети з пазовою застібкою з кристалоподібною речовиною світлого кольору; поліетиленовий пакет чорного кольору з сухою речовиною рослинного походження та 3 поліетиленові пакети з пазовою застібкою з речовиною рослинного походження.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-20/52742-МРВ від 17 листопада 2020 року надані на дослідження кристалоподібні речовини білого та бежевого кольорів містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину PVP масами в речовинах 0,788 г, 26,827 г, 0,793 г та 0,192 г.
Надані на дослідження грудкоподібні речовини бежевого кольору містять у своєму складі психотропну речовину амфетамін загальною масою в речовинах (об'єкти 1-30) 2,111 г і масою в речовині (об'єкт 31) 0,192 г.
В нашаруваннях речовини коричневого кольору, яке виявлено на електронних вагах та на металевій ложці, виявлено психотропну речовину амфетамін масами в нашаруваннях 0,001 г та 0,0002 г.
Нашарування речовини темно-коричневого кольору, яке виявлено на трубці для куріння, містить особливо небезпечний наркотичний засіб екстракт канабісу масою в перерахунку на суху речовину 0,023 г.
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-20/52722-МРВ від 18 листопада 2020 року надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом масами в перерахунку на висушену речовину 4,93 г, 1,26 г, 0,89 г, 52,35 г, загальною масою 59,43 г.
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК - незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу та психотропної речовини з метою збуту, вчинені повторно, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах.
Київський апеляційний суд ухвалою від 19 червня 2024 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у цьому суді.
Свою позицію обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з районним судом про визнання недопустимим доказом протокол затримання ОСОБА_7 та висновок експерта від 26 листопада 2020 року (як похідного від слідчої дії) у зв'язку з порушенням ст. 236 КПК через відсутність відеозапису слідчої дії, адже, на його думку, чинним процесуальним законом не передбачено обов'язкової вимоги щодо фіксування такої процесуальної дії як затримання особи.
Наполягає, що апеляційним судом не надано належної оцінки протоколу огляду місця події від 28 листопада 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_7 самостійно розповідає про місця розташування «закладок» наркотичних засобів.
На думку прокурора, незабезпечення до суду понятих для їх допиту не впливає на законність процесуальних документів, складених за участі цих понятих, крім того, що сам ОСОБА_7 не заперечував про їх присутність під час слідчих дій, у зв'язку з цим, вважає, що визнання цих доказів недопустимими, є помилковим.
Підсумовуючи, запевняє, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів, викладених у апеляційній скарзі сторони обвинувачення, свого рішення не мотивував, що призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити, захисник ОСОБА_6 , обґрунтовуючи свою позицію, заперечив проти задоволення касаційної скарги, ухвалу суду апеляційної інстанції просив залишити без змін.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК).
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як регламентовано ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв'язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався та повторно дослідивши письмові докази за клопотанням сторони обвинувачення, оцінивши кожен доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, обґрунтовано погодився з районним судом, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими і достатніми доказами, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК (незаконне придбання та зберігання психотропної речовини та наркотичного засобу з метою збуту, вчинене повторно) та ч. 3 ст. 307 КК (незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу та психотропної речовини, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у особливо великих розмірах, з метою збуту), за обставин, вказаних в обвинувальному акті, вчинені ОСОБА_7 .
З матеріалів провадження слідує, що сторона обвинувачення на підтвердження вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 КК надала суду письмові докази: - рапорт оперуповноваженого ВКП Святошинського УП ГУНП у м. Києві 28 жовтня 2020 року; - протоколи: затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 28 жовтня 2020 року (під час якого здійснювався особистий обшук затриманого), - огляду місця події від 28 жовтня 2020 року (які проведено з 14:25 по 14:30 та з 15:15 по 15:21), - обшуку від 28 жовтня 2020 року (за місцем проживання ОСОБА_7 , який проводився з 15:46 по 16:37); - висновки експертів: - № СЕ-19/111-20/52724-МРВ та № СЕ-19/111-20/52732-МРВ від 03 листопада 2020 року, - № СЕ-19/111-20/52742-МВР від 17 листопада 2020 року, - № СЕ-19/111-20/52722-МВР від 18 листопада 2020 року, - №СЕ-19/111-20/52729-МРВ від 26 листопада 2020 року, зміст яких детально наведений в оскарженому рішенні.
Місцевий суд визнав дані особистого обшуку ОСОБА_7 , проведеного в ході його затримання 28 жовтня 2020 року, недопустимим доказом, з таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
Так судами звернуто увагу на те, що під час слідчої дії - затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, слідчий, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК, у присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснив особистий обшук затриманої особи ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено психотропні речовини (амфетамін і PVP) та наркотичний засіб (канабіс), що підтверджується висновками експертів.
В суді першої інстанції сторона захисту оспорювала законність проведених слідчих дій щодо ОСОБА_7 та даних, отриманих під час їх проведення.
В свою чергу, сторона обвинувачення не спростувала вказане твердження сторони захисту, зокрема не надала до суду для безпосереднього дослідження аудіо- та відеозапис слідчих дій за участі ОСОБА_7 (особистого обшуку, огляду місця події, обшуку житла останнього), хоча як вбачається з протоколів цих слідчих дій вказана фіксація здійснювалася. Окрім того, сторона обвинувачення не забезпечила явку до суду свідків - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були понятими під час слідчих дій, до судів попередніх інстанцій задля перевірки даних, відображених у протоколі.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд першої вживав усіх необхідних заходів для виклику свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Аргументи сторони обвинувачення про те, що незабезпечення до суду понятих для їх допиту не впливає на законність процесуальних документів, складених за їх участі, колегія суддів оцінює їх критично, адже за відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження законності проведення слідчих дій відповідно до кримінального процесуального закону, підстав стверджувати про протилежне в колегії суддів немає.
Твердження касатора про те, що судом не надано оцінки протоколу огляду місця події, відповідно до якого ОСОБА_7 самостійно розповідає про місця розташування «закладок» наркотичних засобів, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами провадження.
Так, в оскаржуваному рішенні апеляційний суд, погоджуючись, що дані цього протоколу є недопустимими, оскільки вони отримані під час огляду місця події, за своєю правовою природою є показаннями, які суд не сприймав безпосередньо, а тому суд правильно не поклав їх в основу вироку, вказавши, що самі по собі відомості в протоколах огляду місця події не доводять належність вилучених психотропних речовин ОСОБА_7 та факт їх незаконного придбання і зберігання з метою збуту обвинуваченим, враховуючи незабезпечення стороною обвинувачення явки свідків (понятих) для підтвердження даних, відображених у протоколах.
Крім іншого, апеляційний суд, погоджуючись з судом першої інстанції про визнання недопустимими доказами висновки експертиз, окремо звернув увагу на те, що під час особистого обшуку у ОСОБА_7 було вилучено, серед іншого, паперовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, 4 згортки фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору, 2 згортки фольги з кристалоподібною речовиною біло-мутного кольору.
В рапорті оперуповноваженого ВКП Святошинського УП ГУНП у м. Києві йдеться про вилучення у ОСОБА_7 2 поліетиленових пакетів, всередині яких знаходились згортки фольги в кількості 6 штук з порошкоподібною речовиною жовтого відтінку.
А вже експерту, який проводив дослідження, було надано паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження, поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, поліетиленовий пакет з 2 згортками фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору і поліетиленовий пакет з 5 згортками фольги з порошкоподібною речовиною білого кольору.
Тобто експерту було надано на дослідження загалом порошкоподібну речовину білого кольору у 7 згортках фольги, у той час як вилучалось 6 таких згортків, і речовими доказами також визнано психотропну речовину амфетамін у 5 згортках і психотропну речовину PVP у 2 згортках.
Таким чином, апеляційний суд підсумував, що наведене ставить під сумнів достовірність вказаних раніше доказів і усунути ці суперечності неможливо у зв'язку з відсутністю відеозапису та неприбуттям свідків. З чим погоджується і Верховний Суд.
На переконання колегії суддів, у касаційній скарзі прокурор, по суті, дав власну оцінку доказам на користь винуватості ОСОБА_7 , відмінну від оцінки суду першої інстанції, з якою погодився і суд апеляційної інстанції, однак не обґрунтував у чому полягали істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у разі доведення яких судове рішення щодо останнього підлягало би безумовному скасуванню.
Верховний Суд звертає увагу сторони обвинувачення, що пунктом 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод регламентовано право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у рішеннях по справах «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.
Крім того, колегія суддів наголошує, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, твердження прокурора про неправильну оцінку судом доказів обвинувачення колегія суддів уважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.
Доводи, викладені у касаційній скарзі сторони обвинувачення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та на них надано змістовні відповіді.
Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та погоджується з наведеними у ній висновками про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, Верховний Суд не встановив.
В касаційній скарзі прокурора містяться також інші аргументи щодо незаконності ухвали апеляційного суду, однак на думку колегії суддів вони не є безумовною підставою для скасування судового рішення та не вплинули на справедливість провадження у цілому.
Враховуючи викладене, колегія Суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3