21 липня 2025 року
м. Київ
Справа № 559/4559/24
Провадження № 61-7652ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця)
на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 травня 2025 року
у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення додаткових витрат на дітей і
1. У листопаді 2024 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 56 575,00 грн фактично понесених додаткових витрат на їхніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - діти) - та по 2 500,00 грн додаткових витрат на кожну дитину щомісячно.
2. 4 грудня 2024 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області постановив ухвалу, згідно з якою визнав справу малозначною, відкрив у ній провадження та вирішив її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
3. 26 лютого 2025 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із відповідача на користь скаржниці 56 575,00 грн фактично понесених додаткових витрат на їхніх дітей і по 1 000,00 грн додаткових витрат на кожну дитину щомісячно.
4. 20 травня 2025 року Рівненський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою змінив рішення суду першої інстанції: стягнув із відповідача на користь скаржниці 17 575,00 грн фактично понесених додаткових витрат на їхніх дітей і по 500,00 грн додаткових витрат на кожну дитину щомісячно.
5. 19 червня 2025 року скаржниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
7. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
8. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
9. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
10. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
11. Спір стосується стягнення додаткових витрат на дітей. Суд першої інстанції визнав справу малозначною. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що справа має для неї виняткове значення. Мотивувала тим, що, будучи одинокою матір'ю, самостійно виховує трьох дітей, які є на її постійному утриманні. Кожна дитина має особливі потреби: старший син є дитиною з інвалідністю, хворіє на цукровий діабет І типу з діабетичною полінейропатією важкої форми, а двоє менших займаються у футбольній академії, отримали багато спортивних відзнак як кращі гравці турнірів, тому потребують подальшого розвитку в цій сфері. Крім того, скаржниця позбавлена можливості заробляти достатньо, оскільки зайнята постійним доглядом за синами.
11.1. Скаржниця не надала жодних доказів на підтвердження її доводів, зокрема, про стан здоров'я одного із синів, про витрати на футбольну академію для інших, як і про недостатній рівень заробітку. Крім того, суперечливим є аргумент щодо перебування дітей саме на постійному утриманні скаржниці за наявності судового наказу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області про стягнення з відповідача на користь скаржниці аліментів на дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 липня 2023 року, до досягнення дітьми повноліття. З огляду на вказане немає підстав вважати, що справа для скаржниці має виняткове значення.
11.2. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржниця не мотивувала. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
12. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
13. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
14. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
15. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
16. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
17. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
18. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку оскаржити не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.
Керуючись статтями 19, 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко