Справа №345/2660/25
Провадження № 2/345/1293/2025
24.07.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.,
розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. 27.04.2021 року відповідачка взяла у позивача у позику кошти в сумі 5 000,00 грн., які зобов'язувалася повернути до 27.07.2021 року та сплатити за надання позики щомісячний процентний платіж 500,00 грн., що разом до часу повернення боргу становить 1500,00 грн., що стверджується наявним у позивача оригіналом розписки.
Крім того, з урахуванням вимог чинного законодавства, з 27.07.2021 року по 24.02.2022 року на дані правовідносини поширювалася дія статті 625 ЦК України. Тому 3% річних із суми позики 5 000,00 грн. за розпискою від 27.04.2021 року за вказаний період, що становить 213 днів, складає 87,53 грн.
Також 16.06.2021 року відповідачка ще добрала у позивача у позику кошти в сумі 200 доларів США, які зобов'язалася повернути до 16.09.2021 року та сплатити за надання позики щомісячні процентні платежі по 20 доларів США, що разом до часу повернення позики складає 60 доларів США, що стверджується наявним у позивача оригіналом розписки.
Крім того, з урахуванням вимог чинного законодавства, з 16.09.2021 року по 24.02.2022 року на дані правовідносини поширювалася дія статті 625 ЦК України. Тому 3% річних із суми позики 200 доларів США за розпискою від 16.06.2021 року за вказаний період, що становить 162 дні, складає 2,66 доларів США.
А також 27.08.2022 року відповідачка взяла у позивача у борг кошти в сумі 300 доларів США, які зобов'язалася повернути до 27.08.2023 року та сплатити за надання позики щомісячні процентні платежі по 30 доларів США, що стверджується наявним у позивача оригіналом розписки.
Позивач наголошує, що, зважаючи на те, що упродовж тривалого часу після неодноразових нагадувань відповідачу про боргові зобов'язання, відповідачка до цього часу не повернула позивачу жодних коштів, чим порушила умови вищевказаних договорів позики. Тому відповідачка винна позивачу 200 доларів США позикових коштів, 60 доларів США процентних платежів за надання позики, 3% річних у розмірі 2,66 доларів США, що разом складає суму 262,66 доларів США - за розпискою від 16.06.2021 року; 300 доларів США позикових коштів, 360 доларів США процентних платежів за надання позики, що разом складає 660 доларів США - за розпискою від 27.08.2022 року; 5000,00 грн. позикових коштів, 1500,00 грн. процентних платежів за надання позики та 3% річних у розмірі 87,53 грн., що разом складає суму 6587,53 грн. - за розпискою від 27.04.2021 року. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача вищевказані суми заборгованості за договорами позики, а також 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Позивач подав заяву про розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подала, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась у передбаченому законом порядку, в тому числі, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з позовом з додатками надсилались відповідачу на адресу її місця реєстрації. Проте, поштове відправлення повернулось без вручення.
За таких обставин, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволення із наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
У цивільному законодавстві передбачена презумпція відплатності договору (частина 5 статті 626 ЦК України). У частині першій статті 1048 ЦК України закріплено загальне правило про відплатність договору позики, за яким позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто у частині першій статті 1048 ЦК України передбачена презумпція відплатності договору позики, яка діє за умови, якщо безоплатність договору позики прямо не встановлена нормою закону або конкретним договором.
У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Судом встановлено, що 27.04.2021 року відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 позику в сумі 5 000,00 грн., про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 4). Крім того, 27.08.2022 року відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 позику в сумі 300 доларів США, про що теж свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 5). Також 16.06.2021 року відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 позику в сумі 200 доларів США, про що також свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 6).
В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-63 цс 13), зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Як вбачається зі змісту розписок, ОСОБА_2 зобов'язалася повернути борг згідно розписки від 27.04.2021 року - 27.07.2021 року, згідно розписки від 16.06.2021 року - 16.09.2021 року, а згідно розписки від 27.08.2022 року - 27.08.2023 року.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17 (провадження № 61-21724св18) зроблено висновок щодо застосування положень статті 545 ЦК України і вказано, що «у частині 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку».
Оригінали розписок, яка міститься в матеріалах справи, свідчить про те, відповідачкою борг згідно розписок не повернуто.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Таким чином, оскільки відповідачка не виконала свого обов'язку щодо повернення суми позики, вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 сум позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також згідно з частиною першою ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зі змісту розписки від 27.04.2021 року вбачається, що сторонами погоджено щомісячний платіж за користування позикою - 500,00 грн. Відповідно до розписки від 16.06.2021 року вбачається, що сторонами погоджено щомісячний платіж за користування позикою - 20 доларів США. Зі змісту розписки від 27.08.2022 року вбачається, що сторонами погоджено щомісячний платіж за користування позикою - 30 доларів США.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування позикою від 27.04.2021 року за період з 27.04.2021 року по 27.07.2021 року в розмірі 1500,00 (500,00х3 місяці) грн. є обґрунтованими. Також обґрунтованими є і вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування позикою від 16.06.2021 року за період з 16.06.2021 року по 16.09.2021 року в розмірі 60 доларів США (20,00 х 3 місяці) та процентів за користування позикою від 27.08.2022 року за період з 27.08.2022 року по 27.08.2023року в розмірі 360 доларів США (30,00 х 12 місяців).
Крім того, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
При цьому суд враховує, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки 3% річних за розпискою 27.04.2021 року нараховані за період з 27.07.2021 року до 24.02.2022 року (до введення воєнного стану), то вимоги позивача про стягнення 3% річних за вказаний період на підставі ст.625 ЦК України є обґрунтованими. Тому з відповідачки на користь позивача слід також стягнути 3% річних у розмірі 87,53 грн. (5 000,00 грн. * 213 днів * 3% /100 /365).
Також 3% річних за розпискою 16.06.2021 року нараховані за період з 16.09.2021 року до 24.02.2022 року (до введення воєнного стану), то вимоги позивача про стягнення 3% річних за вказаний період на підставі ст.625 ЦК України є обґрунтованими. Тому з відповідачки на користь позивача слід також стягнути 3% річних у розмірі 2,66 доларів США (200 доларів США * 162 дні * 3% /100 /365).
За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 5 000,00 грн. боргу, 1500,00 грн. процентних платежів за надання позики та 3% річних у розмірі 87,53 грн. - за розпискою від 27.04.2021 року, що разом складає суму 6587,53 грн., а також 200 доларів США боргу, 60,00 доларів США процентних платежів за надання позики, 3% річних у розмірі 2,66 доларів США - за розпискою від 16.06.2021 року, що разом складає суму 262,66 доларів США та 300,00 доларів США боргу, 360 доларів США процентних платежів - за розпискою від 27.08.2022 року, що разом складає суму 660 доларів США.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки слід також стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, ст.ст.536, 625, 1046,1047,1049, 1051 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,
Позов задоволити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 5000,00 грн. боргу, 1500,00 грн. процентних платежів за надання позики та 3% річних у розмірі 87,53 грн. - за розпискою від 27.04.2021 року, що разом складає суму 6587,53 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 200 доларів США боргу, 60,00 доларів США процентних платежів за надання позики, 3% річних у розмірі 2,66 доларів США - за розпискою від 16.06.2021 року, що разом складає суму 262,66 доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 300,00 доларів США боргу, 360 доларів США процентних платежів - за розпискою від 27.08.2022 року, що разом складає суму 660 доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 24.07.2025 року.
Суддя Володимир ОНУШКАНИЧ