16 липня 2025 року
м. Харків
справа № 646/1912/24
провадження № 22-ц/818/350/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 рокув складі судді Барабанової В.В.
У лютому 2024 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 24 грудня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір №26201000482426 про встановлення кредитного ліміту, відповідно до якого позивач здійснює кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта шляхом встановлення ліміту кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунку.
Згідно з кредитним договором, банк встановлює наступні умови кредитного обслуговування: кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операції (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок кредиту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта № НОМЕР_1 , що відкритий у банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (п. 1.1. кредитного договору).
Ліміт кредитної лінії на дату укладення договору становить 100 000,00 грн, що може бути змінений банком протягом дії договору в порядку, визначеному Універсальним договором банківського обслуговування клієнтів фізичних-осіб; максимальний ліміт кредитної лінії не може перевищувати 1 000 000,00 грн; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту; якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін, у встановленому Універсальним договором банківського обслуговування клієнтів фізичних-осіб порядку, не заявить про зупинення строку дії кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в кредитному договорі; продовження строку може здійснюватися необмежену кількість разів; процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість становить 48 % річних; процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість - 56 % річних; розмір процентної протягом пільгового періоду складає - 0,01 % річних; пільговий період до - 67 днів, реальна річна процентна ставка - 89,88 % річних.
Також, 24.12.2020 між банком та відповідачем укладено договір банківського рахунку та надання додаткових послуг № РКО-1165756/24122020/0187, відповідно до п. 1.1 цього договору банк здійснює обслуговування поточного рахунку, в тому числі операцій за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, відкритого на ім'я клієнта на підставі цього договору банківського рахунку. Крім цього, 24.12.2020 ОСОБА_1 надала розписку про отримання картки.
Однак, ОСОБА_1 обов'язки як позичальниця за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 23 січня 2024 року становить 183 383,77 грн та складається з наступного: залишок простроченого кредиту - 103 365,29 грн, залишок прострочених відсотків - 80018,48 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року в сумі 183 383,77 грн, яка складається з суми залишку простроченого кредиту 103 365,29 грн, суми прострочених відсотків 80 018,48 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором про встановлення кредитного ліміту № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року у розмірі 183 383,77 грн, яка складається з наступного: залишок простроченого кредиту - 103 365,29 грн, залишок прострочених відсотків - 80 018,48 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішення судовий збір помилково стягнуто на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», який не є учасником справи. Зазначила, що про розгляд даної справи в суді першої інстанції вона не знала, ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви не отримувала, що позбавило її права на справедливий судовий розгляд. Посилалася на те, що заочне рішення не містить розрахунок заборгованості, розміру відсотків, а також відомостей про їх перевірку судом. При зверненні до суду кредитор зобов'язаний використовувати заходи досудового врегулювання спору та направляти відповідну вимогу позичальнику. Якщо кредитор не направив таку вимогу, то суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог через те. що подача позову про стягнення боргу є передчасною. Посилалася на те, що у період дії воєнного часу фінансовим установам заборонено збільшувати процентну ставку за користування кредитом у разі прострочення внесення платежів. Зазначила, що банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки, яка підлягає відніманню від загальної суми заборгованості.
03 січня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав заочне рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначив, що банк фактично виконав зобов'язання з надсилання відповідачу примірника позовної заяви з додатками на відому банку адресу, докази чого були надані до суду першої інстанції. Зазначив, що судом першої інстанції було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи. При вирішенні питання про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 була надана можливість представити суду докази, які б спростовували позовні вимоги банку і могли суттєво вплинути на результат вирішення спору. Однак, відповідач жодного доказу на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції не надала. Це і стало підставою для залишення її заяви без задоволення. Банк на підтвердження обставини здійснення кредитування рахунку відповідача, надав до суду відповідні докази, а саме розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку відповідача. Позивач разом з позовом надав до суду відповідні докази, які підтверджують надсилання вимоги відповідачу, а саме копію тексту вимоги, де банк зазначав про необхідність усунення порушення зобов'язання позичальницею, та повернення боргу, а також щодо несприятливих наслідків, зокрема звернення до суду з позовом, у разі невиконання зобов'язання повернути заборгованість. Після початку обліку за рахунком ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, почав діяти пільговий період, і процентна ставка нараховувалась у розмірі 0.01% річних протягом 67 днів існування заборгованості. Оскільки протягом даного строку, заборгованість не була погашена та набула статусу простроченої, дія пільгового періоду закінчилась і Банк продовжив нарахування процентів за ставкою 48% річних. Отже, нарахування процентів здійснювалось у відповідності до умов кредитного договору, які були погоджені з відповідачем і проти яких вона не заперечувала. Безпідставного збільшення процентів, як вказує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, банком не здійснювалось. Нарахування процентів за базовою процентною ставкою стало наслідком непогашення заборгованості протягом дії пільгового періоду відповідачем. В той же час, процентна ставка на прострочену заборгованість у розмірі 56% річних взагалі не застосовувалась банком протягом строку кредитування на виконання вимог пункту 6 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про споживче кредитування». Комісії за даним кредитним договором не нараховуються.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, заочне рішення суду - скасувати.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь кредитора.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 грудня 2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір №26201000482426 про встановлення кредитного ліміту, відповідно до умов якого банк здійснює кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в банку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, шляхом встановлення ліміту кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів клієнта на рахунку. кредитне обслуговування рахунку здійснюється на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії на дату укладення цього договору становить 1 000 000,00 грн; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту, продовження строку дії кредитного ліміту може здійснюватися необмежену кількість разів, якщо така умова передбачена в кредитному договорі, на той же строк і не тих же умовах. У разі небажання клієнта продовжувати термін дії кредитного ліміту на новий строк клієнт має звернутися до відділення банку із відповідною письмовою заявою не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення чергового строку дії кредитного ліміту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 48% річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних. Пільговий період до 67 днів. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає 0,01% річних. Реальна річна ставка за кредитом становить 58,89%, загальна вартість кредиту становить 1 480 428,89 грн. Сторони домовились, що розмір доступного ліміту кредитної лінії може бути меншим за максимальний ліміт та може змінюватись.
Відповідно до пункту 2.3 цього договору заборгованість за цим договором погашається клієнтом шляхом зарахування обов'язкового платежу на рахунок з 6 числа місяця, наступного за місяцем в якому був використаний кредит до 5 числа місяця, що йде через один місяць після місяця в якому був використаний кредит. Розмір обов'язкового платежу становить 2,0% від суми фактичної заборгованості за цим договором та суми нарахованих відсотків і комісій за користування кредитом станом на останній банківський день місяця, за який сплачується обов'язковий платіж (а.с.8).
Аналогічна інформація міститься в паспорті споживчого кредиту (а.с.76)
Також, 24 грудня 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку та надання додаткових послуг № РКО-1165756/24122020/0187, відповідно до п. 1.1 цього договору банк здійснює обслуговування поточного рахунку, в тому числі операцій за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, відкритого на ім'я клієнта на підставі цього договору банківського рахунку (а.с.9).
24 грудня 2020 року ОСОБА_1 надала розписку про отримання картки № 4211…0790, терміном дії до 31 жовтня 2022 року (а.с.10).
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами банком до позовної заяви долучено виписку по особовому рахунку за період з 24 грудня 2020 року по 23 січня 2024 року (а.с.14-65,68-74).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року в розмірі 183 383,77 грн, з яких залишок простроченого кредиту в розмірі 103 365,29 грн, залишок прострочених відсотків - 80 018,48 грн (а.с.66).
27 червня 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся з досудовою вимогою до ОСОБА_1 щодо виконання договірних зобов'язань (а.с.104,105).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що її не було належним чином повідомлено про розгляд справи.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2024 року відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами позовного провадження без виклику сторін, призначено судове засідання на 03 квітня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не отримувала з суду першої інстанції повідомлення про розгляд справи, оскільки повідомлення, яке направлялося на адресу відповідачки повернулося до суду 05 квітня 2024 року із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.165-166), що не свідчить про відмову відповідачки від одержання повідомлення чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачка у справі не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції.
За таких умов, запереченням відповідача проти позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, буде надана оцінка апеляційним судом.
При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін, вони підписані сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.
Однак, отримавши від банку кошти в кредит в розмірі 103 365,29 грн, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.
ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по особовому рахунку, тому і підлягає стягненню з неї на користь банку в заявленому банком розмірі.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредит за договором № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 103 365,29 грн.
Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступного.
Так, сторони в кредитному договорі № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року погодили, що за користування кредитними коштами процентна ставка в розмірі 48% річних, пільговий період до 67 днів, розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає 0,01% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованість за нарахованими відсотками.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося до 23 січня 2024 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за відсотками за період з 24 грудня 2020 року по 23 січня 2024 року становить 80 018,48 грн.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Матеріали справи свідчать про те, що 27 червня 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» звернувся з досудовою вимогою до ОСОБА_1 щодо виконання договірних зобов'язань протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги.
Враховуючи те, що позивач скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту, тобто змінив строк кредитування, тому заборгованість за відсотками за кредитним договором № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року підлягає розрахунку станом на 28 липня 2023 року, тобто на 31 календарний день з дати відправлення позичальниці повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту.
Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 755/15628/14-ц (провадження № 61-16837св24).
Отже, виходячи з того, що строк кредитування за кредитним договором № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року закінчився 27 липня 2023 року, тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків передбачених умовами договору.
За таких обставин, оскільки строк кредитування за вказаним кредитним договором закінчено 27 липня 2023 року, у позивача було відсутнє право нараховувати відсотки за користування кредитом починаючи з 28 липня 2023 року, тому вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих з 28 липня 2023 року, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Після цих дат права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» підлягає заборгованість за відсотками за період з 24 грудня 2020 року по 27 липня 2023 року в розмірі 58 271,89 грн.
Посилання ОСОБА_1 на те, що при зверненні до суду кредитор зобов'язаний використовувати заходи досудового врегулювання спору та направляти відповідну вимогу позичальнику. Якщо кредитор не направив таку вимогу, то суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог через те. що подача позову про стягнення боргу є передчасною, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначено, що якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина 4 статті 16 зазначеного Закону встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що 27 червня 2023 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» надіслав позичальниці вимогу про усунення порушень (а.с.104,105), тобто виконав вимоги частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим набув права вимоги дострокового стягнення щодо усієї заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.
Доводи ОСОБА_1 про те, що у період дії воєнного часу фінансовим установам заборонено збільшувати процентну ставку за користування кредитом у разі прострочення внесення платежів; що банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки та комісії за надання кредиту на умовах програм з розстрочки, яка підлягає відніманню від загальної суми заборгованості, колегія суддів також відхиляє, оскільки з виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом проводилось кредитором у відповідності до умов кредитного договору, комісія за умовами кредитного договору не передбачена та кредитором не нараховувалася.
За таких обставин заочне рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково на 88,1%, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2134,13 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро».
Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково на 11,9%, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 432,39 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 .
Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1701,74 грн (2134,13 грн - 432,39 грн).
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2024 року - змінити в частині суми стягнення.
Позов Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 26201000482426 від 24 грудня 2020 року в сумі 161 637,18 грн, яка складається з суми залишку простроченого кредиту 103 365,29 грн, суми прострочених відсотків 58 271,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» судові витрати в розмірі 1701,74 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований