Справа № 953/2035/25 Головуючий І-ї інстанції - Кіндер В.А.
Провадження № 33/818/834/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.124 КУпАП
16 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Лісіна В.М.,
потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Лісіна В.М. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2025 року о 12 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.3.2 Правил дорожнього руху, був не уважний, на перехресті вул. Чорноглазівська та вул. Шевченка у м. Харкові, не надав переваги у русі автомобілю карети швидкої медичної допомоги Volkswagen crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на забороняючий (червоний) сигнал світлофору з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, а зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та захисник Лісін В.М. просять постанову судді скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1. ч.1 ст.247 КУпАП, копії матеріалів направити до УПП в Харківській області ДПП для вирішення питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилаються на те, що у день події, що мала місце 25.01.2025 року, ОСОБА_1 рухався на зелений сигнал світлофору, при цьому, не міг та і не повинен був передбачити, що інший учасник дорожнього руху виїде на перехрестя на червоний сигнал світлофору, оскільки відповідно до п.1.4 ПДРУ, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила.
Вказують, що в умовах, що склалися 25.01.2025 року, ОСОБА_1 не міг бачити, як автомобіль ШМД наближається до перехрестя, оскільки оглядовість зліва по ходу його руху була обмежена автомобілями, які стояли у лівій і середній смугах руху, з яких дозволений поворот ліворуч, і чекали увімкнення зеленої стрілки у додатковій секції світлофору.
Вважають, що у даному випадку у ОСОБА_1 була відсутня технічна можливість уникнути ДТП, в тому числі шляхом виконання п.3.2 ПДР. Зазначене підтверджується і висновком експерта за результатами інженерно-транспортної експертизи, який був складений на підставі дослідження експертом відеозапису, схеми місця ДТП та пояснень учасників події, однак, суд першої інстанції безпідставно не взяв вказаний висновок до уваги.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційних скарг, пояснення потерпілих, які проти їх задоволення заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 25 січня 2025 року о 12 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_1 , був не уважний, на перехресті вул. Чорноглазівська та вул. Шевченка у м. Харкові, не надав переваги у русі автомобілю карети швидкої медичної допомоги Volkswagen crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на забороняючий (червоний) сигнал світлофору з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, а зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.3.2 ПДР та здійснив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №249155 від 17.02.2025 року.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем швидкої невідкладної допомоги, намагався проїхати перехрестя вул. Чорноглазівська та вул. Шевченка на червоний сигнал світлофора з увімкненим проблисковим маячком синього кольору. Вказаним відеозаписом не зафіксовано зупинку автомобіля швидкої допомоги перед виїздом на перехрестя, однак, вбачається, що перед виїздом на перехрестя, на якому відсутні будь-які транспортні засоби, ОСОБА_2 зменшив швидкість автомобіля швидкої допомоги, про що свідчать увімкнені вогні стоп-сигналів авто. Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що транспортний засіб МЧС, який рухався по вул. Шевченка на зелений сигнал світлофора з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, намагався пропустити та надати перевагу у русі автомобілю екстреної швидкої медичної допомоги, оскільки зменшив швидкість до повної зупинки безпосередньо перед виїздом на перехрестя.
- схемою місця ДТП, що мала місце 25.01.2025 року, підписаною її учасниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власноруч та без зауважень, в якій зафіксована обстановка на місці дорожньо-транспортної пригоди, розташування автомобілів на місці ДТП, напрямки руху транспортних засобів, а також місце зіткнення автомобілів;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких він 25.01.2025 року близько 12 год. 50 хв. їхав на своєму автоFord Fusion, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Шевченка в напрямку Харківської набережної. На перехресті перед мостом Чигирина рухався прямо на зелене світло світлофора в крайній правій смузі (всього - три смуги його напрямку руху). У крайній лівій та середній смузі руху стояли авто з увімкненими лівими вказівниками поворотників і очікували можливості повернути ліворуч, пропускаючи авто, які їхали наліво. Звуку сирени він не чув, зліва перешкоду не бачив. Несподівано зліва вискочила машина ШМД, яка рухалась не знижуючи швидкості перед перехрестям, тому він не встиг зупинитися при гальмуванні і зіткнувся зі швидкою.
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , за змістом яких 25.01.2025 року близько 13 год 05 хв. він, виконуючи невідкладний виклик №2370 (шпиталізація військових до Центрального військового шпиталю), керував автомобілем Volkswagen crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Фейєрбахав сторону вул. Черноглазівської. Їхав з увімкненим проблисковим маячком та сигналом. Наближаючись до перехрестя вул. Шевченка та вул. Черноглазівської зупинився та переконався, що не заважає іншим учасникам руху, і що вони надають перевагу в русі його авто. Розпочавши рух, автомобіль Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв зіткнення і завдав механічних пошкоджень моєму автомобіль ШМД, чим порушив ПДР.
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких вона 25.01.2025 року знаходилась на перехресті вул. Шевченка та Чигирина, коли сталося ДТП за участю МШД №6710 та Ford Fusion, державний номерний знак НОМЕР_1 . Машина швидкої допомоги рухалась з боку вул. Чигирина з блимаючим маячком та сиреною.
Таким чином, аналізуючи схему місця ДТП, пояснення її учасників, характер та локалізацію зазначених пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд дійшов висновку про порушення вимог п.3.2 ПДР водієм ОСОБА_1 , який рухався на забороняючий (червоний) сигнал світлофору з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, а зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чому суд першої інстанції надав правильної та мотивованої оцінки.
Щодо доводів ОСОБА_1 та його захисника, що причиною виникнення ДТП, на їх думку, стало порушення правил дорожнього руху потерпілим, апеляційний суд звертає увагу на те, що за змістом ст. ст.279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин та щодо тих осіб, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, тобто в межах висунутого обвинувачення.
Таким чином, посилання апелянта про наявність також порушень ПДР з боку іншого учасника ДТП не є слушними, так як така оцінка з боку суду неможлива з огляду на вимоги ст.279,280 КУпАП. Якщо в подальшому такі порушення щодо іншого учасника ДТП будуть встановлені, то це може впливати лише на об'єм відшкодування завданої шкоди. Крім того, сторона захисту не позбавлена можливості щодо звернення до компетентного органу про перевірку з метою встановлення порушення ПДР з боку потерпілого.
Відповідно до висновку експерта від 20.03.2025 року №17, на який звертають увагу апелянти, причиною настання дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п.15; 2.3. підпункт д та п.3.1 Правил дорожнього руху, тобто водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем швидкої допомоги з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, здійснив виїзд на перехрестя на забороняючий (червоний) сигнал світлофору не забезпечивши безпеку дорожнього руху.
Експерт дійшов такого висновку в результаті дослідження відеозапису WhatsApp Video 2025-01-28 at 11.40.41 (1), з якого не встановив зупинку автомобіля швидкої допомоги перед виїздом на перехрестя та не переконався, що не заважає іншим учасникам руху і вони надають перевагу в русі автомобілю швидкої медичної допомоги.
Окрім того, водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення керованого ним автомобіля із автомобілем швидкої допомоги з моменту виникнення небезпеки, тобто появи в полі зору ОСОБА_1 автомобіля Volkswagen crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 . (а.с. 21-26)
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги вище зазначений висновок експерта по результатам інженерно-транспортної експертизи та, водночас, звертає увагу, що результати експертизи розглядаються судом поряд з іншими доказами у справі. Висновок експерта не має переваги перед іншими доказами і оцінюється у сукупності з ними.
Відповідно до п.1.4, п.1.5 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила; дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пункт 3.1 ПДР України надає водіям оперативних транспортних засобів при виконанні невідкладного службового завдання право відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальників), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно пункту 3.2 ПДР у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжувальних них транспортних засобів).
У розумінні пункту 3.2 ПДР спеціальні світлові сигнальні пристрої на оперативних транспортних засобах вмикаються у разі виконання водіями таких транспортних засобів невідкладних службових завдань, у результаті яких можуть виникнути ситуації, що вимагають відхилення від вимог розмітки, знаків або правил проїзду перехресть, у таких ситуаціях водії оперативних транспортних засобів зобов'язані переконатися в безпечності виконуваного ними маневру.
Розділ 16 ПДР регулює проїзд перехрестя.
Отже, водію оперативного транспортного засобу при виконанні невідкладного службового завдання в силу положень пункту 3.1 ПДР надано право відступати від вимог розділу 16 (проїзд перехрестя) за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху; відповідно, на водіїв інших транспортних засобів, для яких наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом створює перешкоду для руху, положеннями пункту 3.2ПДР покладається обов'язок дати дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу.
Зважаючи на викладене, та з огляду на матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме дані відеозапису події ДТП, схему місяця ДТП, письмові пояснення учасників та свідків ДТП, суд приходить до висновку, що автомобіль швидкої допомоги рухався із увімкненим спеціальним звуковим сигналом, який ОСОБА_1 , враховуючи вимоги п. 2.3. «б» ПДР України, повинен був чути, та безпечно для себе та інших учасників руху реагувати на нього. Окрім того, згідно відеозапису події, в той час, коли автомобіль МЧС надав перевагу у русі автомобіля швидкої допомоги під керуванням ОСОБА_2 , автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок необачності водія, рухався не змінюючи швидкості руху, не реагуючи на спеціальний звуковий сигнал та увімкнені світлові маячки.
Таким чином, аналіз відеозапису події ДТП свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.3.2 ПДР України та допустив зіткнення автомобілів.
Вищевказані докази у розумінні ст. 251 КУпАП є належними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою та повністю доводять порушення ПДР ОСОБА_1 , в той час як висновки експерта не узгоджується з іншими доказами, дослідженими судом, та не мають переваги перед ними та не спростовують їх доказове значення для висновку про винуватість останнього.
Аналогічного висновку під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дійшов і суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, посилання апелянтів про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, предбаченого ст.124 КУпАП, є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 3.2 Правил дорожнього руху України, винуватості останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП та в межах санкції ст.124 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та захисника Лісіна В.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик