Справа № 352/783/25
Провадження № 11-сс/4808/260/25
Категорія ст. 170 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
представника ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2025 року у кримінальному провадженні №12025091250000045 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2025 року накладено арешт на майно, який полягає у тимчасовому позбавленні права користування, розпорядження та відчуження:
- земельної ділянки площею 0,0107 га, яка знаходиться на прибережній захисній смузі вздовж річки Посічанка поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625884601:01:003:0801 в межах с. Посіч Івано-Франківського району Івано-Франківської області, яка перебуває у комунальній власності Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області;
- об'єкта нерухомості на території земельної ділянки, а саме: будинку із терасою розмірами 480 см на 678 см, який розміщений на фундаменті стовпчикового типу, бетонну душову, яка прилягає до лівої сторони будинку, бетонні сходи, за допомогою яких здійснюється захід на територію, елементи електроосвітлення, які розміщені на території ділянки, бетонну доріжку, яка веде до входу у будинок, імпровізовані стіл та стільці із дерев'яних пеньків у кількості 7 (сім) одиниць, кам'яний мангал округлої форми діаметром 89 см, розміщений на вимощеній плиткою ділянці, металеву конструкцію дровітні, цегляну конструкцію мангалу розмірами 184 см на 62 см, розміщену на бетонній монолітній плиті.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_8 , вважає ухвалу незаконною, через істотне порушення вимог КПК України та невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Серед доводів зазначає:
-арештоване майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
-до клопотання про арешт майна, прокурор не долучив жодних доказів, на яку саме земельну ділянку накладається арешт.
-слідчий суддя залишив поза увагою докази (договір купівлі-продажу №5 від 14.07.2023 року та видаткову накладну №24 від 14.07.2023 року), відповідно до яких майно, на яке накладено арешт є спорудою тимчасово переносною, каркасного типу, яка не належить до нерухомого майна.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотанні прокурора про арешт майна.
В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_9 підтримала апеляційну скаргу.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
Зазначених вимог Закону слідчий суддя дотримався та мотивував свої висновки.
При цьому слідчий суддя правильно встановив обставини справи, а саме, що у провадженні органів досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 12025091250000045 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.
Земельна ділянка, на яку накладено арешт, є землею запасу Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та визнана речовим доказом. Розташований на ній без відповідних дозволів будинок та інші об'єкти також визнано речовими доказами. На даний час проводяться експертизи щодо визначення статусу споруди та інші обставини, а тому з метою забезпечення кримінального провадження є потреба у накладенні арешту на зазначене майно.
Доводи апелянта, що будинок не є нерухомим майном, та разом із земельною ділянкою не відповідають критеріям ст.98 КПК України, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Перебування цих об'єктів у тому стані, який був на момент відкриття кримінального провадження, і є істотною умовою для встановлення всіх обставин кримінального провадження та надання правильної правової оцінки обставинам справи.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2025 року про накладення арешту на майно у кримінальному проваджнні №12025091250000045 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5