Єдиний унікальний номер 725/5089/25
Номер провадження 2/725/1607/25
22.07.2025 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючого судді - Нестеренко Є. В.
за участю:
секретаря судового засідання - Чобан В. В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Чернівецького районного суду міста Чернівців в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення, -
Позивач звернувся з позовом до суду про визначення місця проживання дитини посилаючись на те, що він із відповідачкою перебував у зареєстрованих шлюбних відносинах. Під час перебування у шлюбних відносинах у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Спільне життя з відповідачкою не склалося, шлюбні відносини припинили своє існування. Спільне господарство сторони не ведуть. Відповідачка проживає окремо, вихованням сина не займається і не бажає займатись. Син проживає з позивачем, він одноосібно займається його вихованням та утриманням.
У зв'язку із вищевикладеним позивач просить суд визначити місце проживання дитини разом із батьком та встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 17.06.2025 року, судом постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
У підготовче судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
До початку розгляду справи по суті позивач подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.
До початку розгляду справи по суті відповідачка подала клопотання, в якій просить провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі, на задоволенні позову не заперечує.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Згідно положень ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки після припинення шлюбних відносин спільна дитина сторін залишилася проживати разом із батьком, то суд вважає за можливе визначити місце проживання дитини з батьком.
Щодо вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина, необхідно позивачу для захисту прав та інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Обставини самостійного виховання та утримання батьком дитини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню. У суду не має підстав сумніватись в достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд вважає, що позивачем доведений факт самостійного виховання та утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, відповідно до ст. 89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності приходить до висновку що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 24, 112 СК України, ст. ст. 259, 264, 265, 274-279, 315, 319, 354-356 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити в повному обсязі.
Визначити місце проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Нестеренко Є. В.