ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/940/25
№ провадження 1-кп/646/872/2025
24 липня 2025 року місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:
прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140001225 від 14 листопада 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, громадянина України, із неповною загальною середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» із 05:30 години 24 лютого 2025 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.
Подальшими указами Президента України про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан у країні продовжувався.
Відповідно до Указу Президента України № 469/2024 від 23 липня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 години 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» з 24 лютого 2022 року на території України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб.
Подальшими указами Президента України про продовження строку проведення загальної мобілізації проведення загальної мобілізації в Україні продовжувалося.
Відповідно до Указу Президента України № 470/2024 від 23 липня 2024 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено з 12 серпня 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
У період часу з 11.10.2024 о 09:00 години до 13.10.2024 о 09:07 години ОСОБА_4 перебував у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, в ході чого оператор відділення військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 додатково ознайомив ОСОБА_4 з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та Указом Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», роз'яснено про кримінальну відповідальність за неявку у вказаний час у повістці та вручено під особистий підпис бойову повістку, у якій зазначено номер команди ( НОМЕР_1 ) та дата прибуття, а саме: «14.10.2024 на 12:00 годину». Жодних заяв чи скарг щодо проблем зі здоров'ям або підстав, які можуть стати причиною для ухилення від призову за мобілізацією з боку ОСОБА_4 не надходило.
В той же час, після 09:07 години 13.10.2024 та у подальшому, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним і придатним до військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не маючи права на відстрочку, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , про причини свого неприбуття працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив, чим проігнорував бойову повістку та ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене статтею 336 Кримінального кодексу України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Судом було роз'яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення і з'ясовано, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винуватим і чи бажає давати показання.
Обвинувачений пояснив суду, що чітко розуміє, що його обвинувачено за статтею 336 Кримінального кодексу України, його дії кваліфікуються як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, визнає фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно часу, місця, способу вчинення та буде давати показання.
На виконання вимог статті 349 Кримінального процесуального кодексу України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження.
Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та просив не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурор просив суд обмежитись, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням документів, які визнані доказами у кримінальному провадженні та документів, що характеризують особу ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти такого порядку дослідження обставин справи та підтвердження їх доказами.
Захисник підтримала думку свого підзахисного.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, фактичні обставини справи не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого, прокурора, захисника, які уважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння кримінальних правопорушень, а також, форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінальних правопорушень, їх наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності, уважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням документів, що визнані доказами у кримінальному провадженні та документів, що характеризують особу обвинуваченого.
Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинуваченні за статтею 336 Кримінального кодексу України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що дійсно отримував повістку та не з'явився до ТЦК та СП у визначену дату та час; зазначив, що щиро кається у скоєному.
Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого, у судовому засіданні досліджено такі документи, що визнані доказами у кримінальному провадженні, та документи, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою № 01-21/14954 від 22.11.2024 та довідкою № 01-21/16020 від 12.12.2024, складеними КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в поліклінічне відділення КНП ХОР «ОКПЛ № 3» (кол. КНП ХОР «ОПНД» м. Харків, вулиця Бажанова, 20) за амбулаторною допомогою не звертався, під медичним наглядом у лікаря-психіатра не перебуває.
Як убачається з відповіді КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 11581 від 15.11.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на диспансерному (профілактичному) обліку у КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває.
Згідно з відповіддю КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» № 6533 від 15.11.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» не звертався.
Згідно з довідкою № 24320386866543478792, отриманою на вимогу старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався.
Із змісту відповіді Харківського обласного центру зайнятості № 1.1-3387/24 від 18.11.2024 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.01.2024 по дату складання відповіді - 14.11.2024 - на обліку як безробітний у філіях Харківського обласного центру зайнятості не перебував та не перебуває.
Згідно з відповіддю ВОМІРМП УПГПР ГУДМС України в Харківській області № 6388/7271 від 18.11.2024 ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 13.04.2000 Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.
Згідно з відповіддю Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 320/02 від 20.11.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради як внутрішньо-переміщена особа не перебуває.
Із змісту відповідей, які надано у висновку судово - психіатричного експерта № 51 від 21.01.2025 Харківської Філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», встановлено, що ОСОБА_4 на дату надання висновку страждав на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю та психостимуляторів. Відповідно до свого психічного стану міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував в стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На дату надання висновку, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребував.
Судом встановлено, що солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ; проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокол № 217 від 11 жовтня 2024 року; діагноз та постанова ВЛК: хронічний гайморит; органічний розлад особистості F 06.92. На підставі статті 45-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3, 4, 5, 6, 7, 9 ТДВ придатний до військової служби, що підтверджується довідкою № 1106 від 11.10.2024, складеною військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З військового квитка серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4 встановлено, що він 11.10.2024 на підставі Указу Президента України № 470/2024 від 23.07.2024 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією.
11.10.2024 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний придатним до військової служби.
11.10.2024 ОСОБА_4 було взято та військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 .
11.10.2024 ОСОБА_4 було знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 за мобілізацією.
Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Обвинувачений не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, доведена повністю, просив суд визнати обвинуваченого винним у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення та призначити ОСОБА_4 покарання, вид якого, відповідає визначеному санкцією статті 336 Кримінального кодексу України, у розмірі, ближчому до нижньої межі, визначеної у санкції статті.
Захисник у судовому засіданні зазначила, що обвинувачений визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, щиро кається; просила призначати покарання відповідно до приписів статті 65 Кримінального кодексу України.
ІІІ. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд уважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні, та які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд уважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.
Ураховуючи зібрані у справі докази та встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікувати його дії за:
- статтею 336 Кримінального кодексу України за ознаками ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
IV. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття ОСОБА_4 .
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, встановлені статтею 67 Кримінального кодексу України, відсутні.
V. Мотиви призначення покарання
Відповідно до частини другої статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При визначенні розміру покарання суд керується вимогами статей 65 - 67, 70 Кримінального кодексу України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що характеризують злочин (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Ураховуючи межі судового розгляду, визначені статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого, у тому числі, в частині обставин, що обтяжують покарання.
У відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є нетяжким злочином.
Суд ураховує, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває; до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; щиро розкаявся у скоєному.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, способу вчинення кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, а також, інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання за статтею 336 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком, ближчим до найнижчої межі, що встановлена санкцією статті.
На переконання суду, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, захист незалежності та територіальної цілісності України набуває особливого значення та повинний бути забезпечений всіма можливими засобами; наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців, вплине на їх бойовий дух та мотивацію, не сприятиме дотримання меті покарання, сприятиме ухиленню інших осіб від призову на військову службу під час мобілізації, та, в свою чергу, вплине на якість оборони України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Встановлені обставини справи сукупно свідчать про нехтування обвинуваченим встановленими законом правилами, визначеними обов'язками, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і винуватого.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду та викладені у Постанові від 15 листопада 2023 року у справі №641/1067/23.
VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.
Підстави для застосування заходів кримінально - правового характеру щодо юридичної особи відсутні.
В ході досудового розслідування перекладач не залучався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
Керуючись статтями 128, 129, 368, 374 та 395 Кримінального процесуального кодексу України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140001225 від 14 листопада 2024 року, залишити у справі № 646/940/25, провадження № 1-кп/646/872/2025.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому та його захиснику їх право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок складено, підписано та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 24 липня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1