Суддя Зайцева М. С.
Справа № 644/10/25
Провадження № 2-о/644/66/25
24.07.2025
24 липня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Зайцевої М.С.,
за участі секретаря судового засідання - Селіхової А.В.,
представника заявника - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересованих осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув під час участі у бойових діях ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована тим, що з 2012 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому кожен із них не перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказана квартира належить їй та батькам на підставі спільної сумісної власності. ОСОБА_5 був мобілізований до Збройних Сил України і прийняв присягу 11.05.2024 року. Відповідно до сповіщення командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року її, як дружину, сповістили про те, що її чоловік, молодший лейтенант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання бойових завдань, смерть пов'язана із захистом Батьківщини. Факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2012 року підтверджується наступним: показаннями свідків; фактом реєстрації ОСОБА_5 як фізичної особи - підприємця за адресою: АДРЕСА_1 ; укладенням ОСОБА_5 декларації № 0001-4РМ2-75А0 про вибір лікаря, що надає первинну медичну допомогу із зазначенням адреси фактичного проживання - АДРЕСА_1 , та довіреної особи для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом - ОСОБА_2 ; фактом укладення ОСОБА_5 договору з ТОВ "Воля-кабель" про надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 від 27.01.2016 року; фактом оплати з банківської карти ОСОБА_5 витрат на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 ; фактом неодноразових перерахувань коштів з банківської карти ОСОБА_5 на банківську карту ОСОБА_2 та листування між ними через месенджери з побутових питань; тим фактом, що у сповіщенні командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року заявниця ОСОБА_2 зазначена як дружина, а ОСОБА_5 - як чоловік, вказана поштова адреса заявниці: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_2 . Це означає, що ОСОБА_5 надав до своєї особової у військовій частині саме такі відомості про свій сімейний стан та повідомив, хто є його дружиною і за якою адресою вона мешкає; фактом оплати заявницею витрат на поховання (замовником зазначений брат померлого ОСОБА_3 , оскільки поховання здійснено у м. Ніжин Чернігівської області за адресою проживання батьків, проте оплату здійснено з банківської карти заявниці). Метою встановлення даного факту є отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Листом від 29.11.2024 року вона повідомила ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що готується для подання до суду заява про встановлення факту проживання однією сім'єю з її цивільним чоловіком ОСОБА_5 , просила цю обставину врахувати при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_5 , оскільки таку заяву будуть подавати батьки загиблого.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.01.2025 року відкрито провадження у даній справи, призначено справу до розгляду.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 року задоволені клопотання представника заявника про витребування доказів, виклик та допит свідків по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 11.06.2025 року залучено до участі у цивільній справі заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, який загинув під час участі у бойових діях, в якості заінтересованої особи - Міністерство оборони України.
Заявниця ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, копію ухвали від 11.06.2025 року разом із заявою та додатками до неї отримали через електронний кабінет в системі «Електронний суд» та засобами поштового зв'язку 16.06.2025 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, пояснення (заперечення) не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками загиблого ОСОБА_5 , кожний окремо підтримали заяву ОСОБА_2 , просили її задовольнити.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч.3 ст.211 ЦПК України).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Лисичанськ Луганської області, був зареєстрований у АДРЕСА_2 , відповідно до копії паспорта останнього.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 07.11.2024 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 1005.
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 15.05.2024 року солдат ОСОБА_5 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 10.05.2024 року.
Згідно сповіщення командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року молодший лейтенант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Синьківка, Куп'янського району, Харківської області.
Заявниця ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала про те, що з 2012 року проживала разом з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, у квартирі АДРЕСА_3 , що належить їй та батькам на праві спільної сумісної власності. Вони з ОСОБА_5 мали спільний бюджет, вели спільне господарство, тобто мали усі ознаки подружнього життя.
У відкритому судовому засіданні 04.03.2025 року допитані наступні свідки.
Свідок ОСОБА_6 вказав, що знайомий із заявницею у справі, з якою разом навчалися, остання мала стосунки з ОСОБА_7 з 2013 року, вони неодноразово зустрічались разом, відмічали свята. Підтвердив факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що вважав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 чоловіком та дружиною, оскільки вони усе робили разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
Свідок ОСОБА_9 , який є другом сім'ї ОСОБА_10 , вказав, що заявницю знає з юнацтва, знайомий з матір'ю та сестрою ОСОБА_11 , з ОСОБА_7 познайомився у 2012 році, останній проживав разом із заявницею, вони вели спільний побут. Коли він перебував у гостях в квартирі АДРЕСА_3 , особисто бачив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_7 живуть разом в окремій кімнаті як подружжя, все робили разом.
Свідок ОСОБА_13 , яка є матір'ю заявниці у справі, показала, що з 2012 року її донька разом з ОСОБА_7 проживали у їх спільній квартирі. ОСОБА_12 та ОСОБА_7 мали добрі, теплі стосунки, займали одну з кімнат у квартирі АДРЕСА_3 , де перебували в тому числі особисті речі ОСОБА_7 . Її донька та ОСОБА_7 приймали участь у сплаті комунальних послуг, побутових витратах, готували їжу разом, ОСОБА_7 купував продукти, разом з ОСОБА_14 придбали меблі у квартиру. Вона сприймала ОСОБА_7 як чоловіка своєї доньки, батьки ОСОБА_7 приїздили до них у гості, вони спілкувалися. Також, їй відомо, що ОСОБА_7 зробив її доньці пропозицію одружитися.
Свідок ОСОБА_15 , яка сестрою заявниці, вказала, що ОСОБА_12 з ОСОБА_7 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка більше десяти років за місцем проживання батьків у квартирі АДРЕСА_3 . Вони були сімейною парою без реєстрації шлюбу. Вказала, що в зазначеній квартирі ОСОБА_12 та ОСОБА_7 займали окрему кімнату, приймали участь у побутових витратах. Зазначила, що ОСОБА_7 зробив пропозицію одружитися її сестрі, вона бачила каблучку.
Свідок ОСОБА_16 підтвердила факт проживання заявниці з ОСОБА_7 однією сім'єю з 2011-2012 року у квартирі батьків ОСОБА_11 , зазначила про теплі стосунки між ними, наявність окремої кімнати у квартирі АДРЕСА_3 , де проживали ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , особисті речі якого там зберігались.
Свідок ОСОБА_17 вказала, що ОСОБА_8 знає з народження, ОСОБА_7 - більше десяти років, вони жили як чоловік та жінка в квартирі батьків заявниці, вони мали спільний бюджет, відпочивали разом, спільно купляли меблі, мали спільний побут та бюджет.
Факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується зібраними у справі письмовими доказами, що досліджені в судовому засіданні, а саме:
-Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_5 як фізична особа - підприємець зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Декларацією № 0001-4РМ2-75А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 12.10.2022 року, укладеною ОСОБА_5 із зазначенням адреси фактичного проживання - АДРЕСА_1 , та довіреної особи для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом - ОСОБА_2 ;
-Договором № 2531942 від 27.01.2016 року, укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ "Воля-кабель" про надання послуг за адресою: АДРЕСА_1 від 27.01.2016 р;
-Квитанціями про оплату з банківської карти ОСОБА_5 витрат на житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 ;
-Платіжними інструкціями у період 2022 - 2024 року щодо перерахувань коштів з банківської карти ОСОБА_5 на банківську карту ОСОБА_2 ;
-Листуванням між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 через месенджери з побутових питань;
-Сповіщенням командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2024 року, відповідно до якого заявниця ОСОБА_2 зазначена як дружина, а ОСОБА_5 - як чоловік, вказана поштова адреса заявниці: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_2 .
-Квитанцією № 30 від 07.11.2024 року та платіжною інструкцією, якими підтверджується факт оплати заявницею витрат на поховання ОСОБА_5 ..
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч.1 ст.294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Згідно з ч.2 ст.294 ЦПК України, з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду у справі 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі N 287/167/18-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі N 290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Також Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції.
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно п. 3 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки.
Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-XII, дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " від 20.12.1991р. № 2011-XII, у випадках, зазначених у п. п. 1 - 3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII виходить, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 1 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.
Частиною 6 та 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Абзацом 1 пункту 2 абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - «Постанова») передбачено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
У постанові Верховного Суду по справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) від 20 березня 2023 року, суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, чеки, квитанції, свідоцтва про право власності, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
У постанові Верховного Суду по справі № 664/1206/19 (провадження № 61-6394св21) від 26 липня 2022 року, суд дійшов до висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки. Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Верховний Суд у постанові по справі № 531/295/19 від 08 грудня 2021 року, суд дійшов до висновку вказавши наступне: для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного членів сім'ї та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 01.01.2012р., доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо).
Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У Постанові від 30.05.2024 року у справі № 990/49/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що (далі - по тексту) як обов'язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, надані заявницею на підтвердження факту проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у н.п. Синьківка, Куп'янського району, Харківської області під час виконання бойового завдання, та жінки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов'язків, у період з березня 2012 року, письмові докази та показання свідків підтверджують вказаний факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , виникнення між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Враховуючи, що встановлення факту спільного проживання разом однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, про який просить заявниця, породжує юридичні наслідки, його підтвердження необхідне для отримання нею як членом сім'ї загиблого військовослужбовця грошової допомоги, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 247, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу- задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув під час участі у бойових діях ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: