Справа № 639/4278/25
Провадження № 2/639/1574/25
24 липня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Шелеховської О.Л.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/4278/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути на її користь з відповідача суму боргу за договором позики від 28.04.2021, місцем виконання якого є: АДРЕСА_1 , у розмірі 30000,00 доларів США та штраф у розмірі 30000,00 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 28.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримала від позивача 30000,00 доларів США строком повернення суми боргу не пізніше 24.08.2024 у АДРЕСА_2 . Свої зобов'язання за договором позики відповідач не виконала, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
20.06.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання (а.с.7).
24.07.2025 суд постановив ухвалу про прийняття відмови позивача ОСОБА_1 від позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафу у розмірі 30000,00 доларів США, та закриття провадження у справі № 639/4278/25 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 30000,00 доларів США за договором позики від 28.04.2021.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, сторони у підготовче засідання не з'явилися, відповідач відзив на позовну заяву не подавала.
24.06.2025 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу без її участі, оскільки не має можливості прибути до суду, підтримала позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, до заяви позивач долучила оригінал договору позики від 28.04.2021, який долучений судом до матеріалів справи.
Відповідач ОСОБА_2 08.07.2025 подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, оскільки не має можливості прибути до суду, визнала позовні вимоги в частині стягнення суми боргу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неявка сторін у підготовче засідання не є перешкодою для розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що 28.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, підписаний сторонами, відповідно до умов якого позикодавець - ОСОБА_1 передала у власність позичальника - ОСОБА_2 , а позичальник прийняв у власність суму у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) доларів США зі строком повного погашення боргу не пізніше 28.04.2024. Позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю ще до підписання договору. Договір повинно бути виконано в АДРЕСА_1 . Підтвердженням виконання позичальником своїх зобов'язань за договором - є розписка, складена позикодавцем, що підтверджується оригіналом договору позики. Договір вважається виконаним позичальником лише після отримання ним від позикодавця відповідної розписки (а.с.13).
Згідно з вимогами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, договором позики за нормами матеріального закону підтверджується передання грошей за договором позики та отримання їх позичальником. Законодавцем визначено, що підчас розгляду справи категорії про стягнення боргу за договором позики, підлягає доказуванню факт укладення такого договору та факт невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики.
У статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 295/7309/21.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені грошовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527-545 ЦК України).
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За договором позики від 28.04.2021 боргове зобов'язання виражене в іноземній валюті - доларах США, та визначений порядок повернення позичених коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Суд встановив, що відповідач умови договору позики не виконала, доказів про повернення відповідачем позивачу у визначений договором строк позичених грошових коштів, відповідно до умов договору, матеріали справи не містять, та відповідач визнала позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, отже позивач має право вимагати від відповідача повернення суми позики.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.02.2022 у справі № 766/10628/17, правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, яка відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у валюті зобов'язання, а саме у розмірі 30000,00 доларів США, оскільки грошовий еквівалент суми позики у національній валюті, що підлягає поверненню, не визначений.
Позивач є особою з інвалідністю другої групи (а.с.3), та звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 9 ч. 1 ч. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Враховуючи ціну позову - 30000,00 доларів США, що станом на день подання позову - 18.06.2025 еквівалентно 1 245 765,00 грн, сума судового збору за цим позовом становить 1 відсоток ціни позову - 12457,65 грн.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнала позовні вимоги, а позивач звільнена від сплати судового збору, суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України, та стягує з відповідача в дохід держави 50% судового збору, що становить 6228,83 грн; та інші 50% судового збору, що становить 6228,83 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 4, 6, 7, 12, 13, 76-82, 89, 128, 131, 141, 142, 197, 198, 200, 223, 247, 258, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 28.04.2021 у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 50% судового збору у розмірі 6228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) грн 83 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_4 .
Повне рішення складено 24.07.2025.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО