Справа № 404/5295/25
Номер провадження 2-о/404/120/25
16 червня 2025 року місто Кропивницький
Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:
головуючого судді Варакіної Н.Б.
за участю секретаря Щербини А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (с. Безводня, Кіровоградська область, 27655), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), Міністерство оборони України (просп. Повітряних сил України, 6, м. Київ-168, 03168) про встановлення факту,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування вимог посилається на те, що проживала з ОСОБА_6 з 2005 року як дружина та чоловік, але шлюб не зареєстрували. Від сумісного проживання у них народилась донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 був мобілізований до лав ЗСУ та 29.04.2025 зник без вісті у м. Вовчанськ, Харківської області, про що вона була повідомлена сповіщенням на її ім'я ОСОБА_7 МТЦК 02.05.2025.
Заінтересованою особою, Міністерством оборони України, через систему «Електронний суд» подано пояснення, які вони просили врахувати під час ухвалення судового рішення.
Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 05.062025 відкрито окреме провадження у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що проживала з ОСОБА_6 як чоловік та жінка, народили та виростили доньку, чоловік приймав участь у її вихованні та утриманні їх родини. З початку спільного проживання в'їхали та проживали у квартирі АДРЕСА_5 , де і на даний час проживає. Мати ОСОБА_6 сприймає її як дружину сина та їх доньку як онуку. Мали спільний бюджет, обов'язки, їздили родиною на відпочинок.
ОСОБА_2 суду пояснила, що є сестрою ОСОБА_6 , заявниця з її братом проживали як чоловік та дружина, виховували доньку ОСОБА_4 разом відмічали свята, ходили родинами в гості.
ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_6 її син, який проживав з дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_4 , як родина.
ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 її батьки, з якими вона жила від народження таз моменту усвідомлення хто є хто, знала, що ОСОБА_6 її батько, який виховував її, підтримував, тощо.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що є сусідкою родин ОСОБА_9 . З 2005 року постійно бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_6 разом, вони тихі спокійні. Заїхали в квартиру к молода родина, згодом у них народилась донька.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 її сусіди. Поживають вже 20 років разом, вселились в квартиру як молода родина, потім народилась донька.
Заслухавши пояснення заявниці, заінтересованих осіб, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до сповіщення сім'ї № 757 від 02.05.2025, адресоване ОСОБА_1 про те, що її чоловік, матрос ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , гранатометник 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти в/ч НОМЕР_1 зник безвісти 29.04.2025 у м. Вовчанськ, Харківської області.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 мають зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_5 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 записані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
З квитанцій ПриватБанку вбачається, що ОСОБА_6 здійснював комунальні платежі за адресою квартира АДРЕСА_5 .
У судовому засіданні досліджено спільні фотографії ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , на яких зображено їх перебування разом на відпочинку, в родинному колі, на випускному вечорі доньки з садочку та школи.
У судовому засіданні факт спільного проживання, ведення спільного побуту підтвердили як заінтересовані особи так і свідки.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема, відповідно до п.5 - факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно вимог ч. 4 ст. З СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5- рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Доказами проживання однією сім'єю можуть бути, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності подружніх взаємних прав та обов'язків, інші докази які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Стаття 315 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення:
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Частина 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та зазначених в абзаці 4 ст. 6 вказаного Закону осіб, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; установлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Д остовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Таким чином заявником доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи заявниці та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 2005 року.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (с. Безводня, Кіровоградська область, 27655), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ), Міністерство оборони України (просп. Повітряних сил України, 6, м. Київ-168, 03168) про встановлення факту - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісті 29.04.2025, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2005 року.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Резолютивна частина рішення суду проголошена та складена 26.06.2025, повний текст складено 01.07.2025.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Б. Варакіна