Справа № 569/13389/25
22 липня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні в місті Рівному в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12024181010000955 від 15.04.2024 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, на утриманні якого перебуває 3 неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, -
розгляд кримінального провадження відбувся за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
ОСОБА_3 порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, місці та час, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину - «метамфетамін», яку 07.05.2024, близько 16 год. 44 хв., перебуваючи поблизу супермаркету «Арсен», що за адресою: м. Рівне, вул. Євгена Коновальця 20, в ході проведення оперативної закупки, незаконно збув ОСОБА_6 за грошові кошти в сумі 2 900 гривень, прозорий поліетиленовий зіп-пакет з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-24/6011-НЗПРАП від 30.05.2024 у своєму складі містить психотропну речовину «метамфетамін», загальною масою 0,013 г., обіг якого обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Своїми діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропної речовини.
Разом з обвинувальним актом, до суду подано Угоду про визнання винуватості укладену 27.06.2025 між прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 .
Прокурор вказав, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам чинного законодавства, просив її затвердити та призначити обвинуваченому покарання визначене в цій Угоді.
Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення дав показання, за обставин, яких не пам'ятає, придбав та зберігав при собі психотропну речовину «метамфетамін», яку 07.05.2024, близько 16 год. поблизу супермаркету «Арсен», що за адресою: м. Рівне, вул. Євгена Коновальця 20, незаконно збув за 2 900 грн. малознайомому. У вчиненому розкаюється.
Вказав, що із запропонованим видом та мірою покарання згідний, просив затвердити Угоду про визнання винуватості, наслідки укладення угоди та її невиконання, йому роз'ясненні та зрозумілі.
Захисник обвинуваченого, також просив затвердити Угоду про визнання винуватості.
В даній Угоді про визнання винуватості прокурор та обвинувачений виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст. 307 КК України.
Сторони Угоди погодили на призначення ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки, із звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитового строку.
Суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження Угоди про визнання винуватості для сторін є - для прокурора і обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку. Для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 і 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода, в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, обвинуваченому також роз'яснено та зрозуміло.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку.
Суд запевнився, що обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання Угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 - 1 КК України.
В судовому засіданні суд переконався також у тому, що укладення Угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При перевірці Угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України судом встановлено, що Угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 307 КК України, умови Угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення Угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за Угодою зобов'язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч.1 ст. 307 КК України, а також, що при укладенні Угоди враховані обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, позитивна характеристика по місцю проживання.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 307 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого злочину.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.1999 року у справі «Ніколова проти Болгарії» зазначається, що застосування спрощеної процедури, зокрема, процедури на підставі угоди про визнання винуватості, має низку переваг для обвинуваченого та правосуддя (скорочена тривалість розгляду справи, швидке визначення винуватості особи та її відповідальності, швидке відшкодування шкоди, заподіяної злочином).
Заслухавши учасників судового провадження, враховуючи, що Угода про визнання винуватості відповідає положенню ч. 4 ст. 469 КПК України та змісту ст. 472 КПК України, і обвинуваченому роз'яснені та зрозумілі наслідки укладення, затвердження Угоди та невиконання, із запропонованим видом та мірою покарання обвинувачений згідний, враховуючи також обставини що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено, а також дані про особу обвинуваченого що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання, суд приходить до висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим Угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, обвинуваченому слід призначити визначене Угодою про винуватості покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та беручи до уваги вищевказані дані про особу обвинуваченого, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 3 786,40 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави, на підставі ч.2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374,376,475,392-395 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 27.06.2025 між прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 з участю захисника - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024181010000955 від 15.04.2024.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.1 ст. 307 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк - 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази - кристалічну речовину білого кольору, яка містить психотропну речовину масою 0,013 г., що міститься в сейф пакеті №2749705 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок, процесуальних витрат.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених частини 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1