Справа № 491/687/25
Провадження № 3/491/279/25
іменем України
24 липня 2025 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особу встановлено за посвідченням водія серії НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2002 року; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; пенсіонер, згідно витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу,протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
16 липня 2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 393020 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 16липня 2025 року о 09 годині 15 хвилин в м. Ананьїв по вул. Незалежності біля буд. 22 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ» рухався заднім ходом, не впевнився в безпечності, не звернувся за допомогою сторонніх осіб, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований мопед «Honda». В результаті наїзду транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пункт 10.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
24 липня 2025 року на дату, визначену в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 прибув до суду та йому було вручено пам'ятку про його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП та Конституцією України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив про обставини події, що сталася 16 липня 2025 року, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, визнав повністю.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і доданих до нього матеріалах, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд доходить наступного висновку.
Згідно з статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно пункту 10.9 ПДР України водій під час руху транспортного засобу заднім ходом не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб..
Правопорушення згідно статті 124 КУпАП - це порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 393020 від 16 липня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам статті 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний як особою, яка його склала, так і безпосередньо ОСОБА_1 (а.с.3);
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 16 липня 2025 року, яка складена у відповідності з вимогами Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі; схема підписана учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень щодо її змісту, на якій зафіксовано: місце зіткнення, ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, дорожні знаки та дорожню розмітку; стан покриття проїзної частини, а також, пошкодження, які отримали транспортні засоби внаслідок ДТП (а.с.6);
- фототаблицею місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.7);
- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а.с.10);
- письмовими поясненнями свідків ДТП (а.с.8, 9).
Отже наведені докази в сукупності підтверджують, що в діях ОСОБА_1 , яким порушено вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху, є склад адміністративного правопорушення.
Оцінені судом вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та в передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви в їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Водночас суд зазначає, що з урахуванням загальних засад судочинства, норм суспільної етики та моралі, досягнення мети адміністративного стягнення можливе без застосування стягнення як такого, якщо особа усвідомила невідповідність своєї поведінки нормам закону.
З пояснень ОСОБА_1 , наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що йому в повній мірі зрозуміло, що порушення Правил дорожнього руху, що в свою чергу призводить до скоєння останнім правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, є неприпустимим.
За наведених обстави, враховуючи особу громадянина ОСОБА_1 , який раніше до відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті не притягувалася, є пенсіонером, обставини скоєного ним правопорушення, ступінь вини, постає питання у значущості правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 688/1553/19 зазначив, що специфіка визначення малозначності діяння полягає у встановленні обов'язкової сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до частини другої статті 11 КК; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.
З урахуванням наведеної правової позиції, суд вважає, що діяння вчинене ОСОБА_1 , хоча й утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, проте за своїм характером не несе будь-якої суспільної небезпеки, особа яка їх вчинила в повному обсязі усвідомила протиправність своїх дій, а отже можливо вважати що було досягнуте завдання провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1 КУпАП.
Статтею 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, з урахуванням наведених обставин суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 положення статті 22 КУпАП, звільнивши його від адміністративної відповідальності та обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до частини першої статті 265-1 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поліцейський тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
З протоколу вбачається, що працівниками поліції тимчасово вилучено посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2002 року, та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 .
З урахуванням приписів статті 401 КУпАП, в разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 401, 124, 221, 265-1, 268, 280, 283, 284 КУпАП України,
Визнати громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особу встановлено за посвідченням водія серії НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2002; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особу встановлено за посвідченням водія серії НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2002; мешканця АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , звільнити від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення на підставі статті 22 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі закрити.
Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , видане 17 жовтня 2002 року, тимчасово вилучене працівниками поліції в порядку частини першої статті 265-1 КУпАП, після набрання цієї постанови законної сили повернути ОСОБА_1 .
Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою та третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Желясков
Постанова вступила в законну силу «____» _________ 20____ року