Справа № 127/9636/25
Провадження №11-кп/801/877/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
23 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року про відмову у задоволенні його клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на один рік,
Короткий зміст вимог
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на один рік.
Клопотання мотивоване тим, що він відбув понад двадцять чотири роки призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі.
Указує, що за час відбування покарання став на шлях виправлення, повністю усвідомив тяжкість вчиненого злочину та шкоду завдану потерпілим і суспільству, про що дуже шкодує. Постійно працює над власним виправленням і розвитком.
Уважає, що заміна покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять-двадцять років є таким, що неможливо відбути, зважаючи на його вік та статистику відбування покарання особами, які засуджені до довічного позбавлення волі.
Посилаючись на ці обставини, засуджений ОСОБА_7 просив суд задовольнити клопотання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на один рік.
Ухвала суду мотивована тим, що:
засуджений не звертався до установи щодо заміни йому покарання;
ним не надано необхідних документів для розгляду указаного питання, зокрема, індивідуального плану виправлення та ресоціалізації;
указана у клопотанні засудженого вимога про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком один рік у зв'язку з неможливістю відбуття строку визначеного ст. 82 КК України, не передбачена нормами чинного законодавства.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу місцевого суду та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на один рік.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала є незаконною, оскільки винесена без повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи та не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини;
суд не урахував, що він понад 24 роки відбуває покарання та за цей час відпали підстави для його подальшого тримання в установі виконання покарань;
ураховуючи його вік (51 рік), звільнитися з місць позбавлення волі він зможе лише у 66-71 рік, відбувши від 40 до 45 років фактичного строку, що не дає надіє на реальне його звільнення;
подальше виконання вироку є дискримінаційним по відношенню до нього.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги засудженого, з підстав викладених у ній, та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, указав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок виконання судових рішень визначений Розділом VIII КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2001 року за п. п. «а», «і» ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 1 ст. 89, ст. 42 КК України до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 листопада 2001 року вирок Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2001 року щодо ОСОБА_7 приведено у відповідність до КК України 2001 року - в частині засудження за ч. 1 ст. 89 КК України відмінено, а провадження у цій частині закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Відтак на національному рівні Конституційний Суд України визнав, що норми закону України про кримінальну відповідальність не містять положень, які надають суду повноваження для застосування до осіб, яких засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Водночас зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року з метою усунення цієї системної проблеми Міністерством юстиції розроблено та 18 жовтня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до КУпАП, КК України та КПК України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06 листопада 2022 року.
Зокрема, 06 листопада 2022 року набрали чинності Закони України № 2689-ІХ від 18 жовтня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року «Про внесення змін до КПК України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану».
Указаними Законами внесені зміни до КК, КПК та КВК, зокрема, щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.
Законом № 2690-ІХ внесені зміни до положень статті 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м'яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання.
На момент звернення із клопотанням ОСОБА_7 відбув визначений ч. 5 ст. 82 КК України строк покарання та за указаним критерієм покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно з ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років за наявності двох умов: відбуття засудженим не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання та доведення засудженим, що він став на шлях виправлення.
У пунктах 2, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року роз'яснено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії.
Згідно з п. 17 указаної Постанови суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребі у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до ч. 3 «Порядку визначення ступеня виправлення засудженого», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 294/5 від 19 січня 2023 року адміністрація установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого статтями 81, 82 Кримінального кодексу України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання та надіслати клопотання до суду щодо можливості представлення засудженого до заміни покарання у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Разом з поданням до суду надаються документи, перелік яких встановлений пунктом 9 розділу VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (далі - Інструкція), та висновок щодо ступеня виправлення засудженого (далі - висновок), форма якого наведена в додатку до Методики визначення ступеня виправлення засудженого.
Згідно з ч. 8 Порядку засуджений до довічного позбавлення волі додатково до подання щодо можливості представлення його до заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк повинен подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації (далі - індивідуальний план), форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Індивідуальний план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженого після звільнення. Індивідуальний план складається засудженим до довічного позбавлення волі разом з начальником відділення СПС у термін не більше ніж 15 календарних днів після завершення проведення оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення у двох примірниках. Один примірник зберігається у засудженого, другий - у начальника відділення СПС. Стан його виконання перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи кожні шість місяців, про що робиться відповідна відмітка.
Матеріалами клопотання та особової справи установлено, що засуджений ОСОБА_7 не звертався до установи щодо заміни йому покарання, а також не надав суду індивідуальний план у якому б було визначено заходи, здійснення яких, у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк, дасть йому змогу усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації його після звільнення.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі є передчасним, подане з порушенням вимог чинного законодавства та обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
Підстав для скасування ухвали суду за наведених в апеляційній скарзі мотивів немає.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2025 року - без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 537 КПК України, суд
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4