Справа № 464/2176/25
пр.№ 2/464/1368/25
24 липня 2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/2176/24 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги,
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги, за період з 01.12.2021 по 31.12.2023, з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення в сумі 3 268,03 грн; витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в сумі 25 756,79 грн, а всього за надані послуги 29 024,82 грн, покликаючись на невиконання відповідачами обов'язку щодо сплати житлово-комунальних платежів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 квітня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 07 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач бере участь у справі через представника - адвоката Савку Т.В., який подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись, що відповідач послугами ЛМКП «Львівтеплоенерго» не користується, квартира відключена від централізованого опалення, останній у даній квартирі зареєстрований проте фактично не проживає. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази з яких би вбачався факт наявності заборгованості у відповідача по сплаті комунальних послуг, оскільки сам лише розрахунок заборгованості наданий позивачем не є належним доказом заборгованості, так як є документом складеним в односторонньому порядку, а тому на підтвердження наявності заборгованості, та її розміру. Позивачем не зазначено в своїй позовній заяві ні механізму обрахунку вартості комунальних послуг, ні обсягу комунальних послуг, які начебто споживав відповідач, внаслідок чого взагалі не можливо встановити обсяг комунальних послуг та суму їх вартості. Наголошує, що відповідно до актів про повірку лічильників встановлених у спірній квартирі, його показники становлять 00000, що свідчить про відсутність факту споживання будь-яких комунальних послуг наданих позивачем.
Представником позивача Дівіною Л.В. подано письмові пояснення, в яких просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки такі підтверджуються достовірними доказами та ґрунтуються на вимогах закону.
Жодних заяв/клопотань сторонами не заявлено.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).
У порядку п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 463/6799/18 зробив висновок, що положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені у частині перші статті 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», за яким надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Як регламентовано ст.ст.1, 5, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення;
Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води). Плата за абонентське обслуговування нараховується у відповідності до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц).
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
У силу вимог п.п.14, 38 Правил надання послуг постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року за № 830, в редакції від 08 вересня 2021 року за № 1022, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315. Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , де і зареєстроване його місце проживання, щопідтверджується: довідкою № 2 від 20 лютого 2025 року; відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру від 04 квітня 2025 року; даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 липня 2025 року.
Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» до будинку відповідачів надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 16 лютого 2023 року; актом експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) № 1329 від 24 жовтня 2023 року, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05 жовтня 2023 року за № 35/09568, чинного до 05 жовтня 2027 року; інформацією про ВО ГВП та інформацією про ВОТЕ.
Для здійснення оплати за надані послуги відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . У квартирі відповідачів установлено індивідуальне опалення, що визнається сторонами та у порядку ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст.ст.319, 322, 382 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (ч.2 ст.382 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 464/3156/19 виснував, що ч.2 ст.382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
Усі зазначені об'єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною. Особа, якій належить квартира (нежитлове приміщення) зобов'язана нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.
До того ж Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), визначено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
З огляду на наведені законодавчі положення та фактичні обставини справи відповідач не звільнений від оплати загальнобудинкових потреб на опалення, витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а також абонентського обслуговування, оскільки такі послуги належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною, а тому вони зобов'язані нести витрати утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку. Законодавство не містить виключення із такого правила.
Позивач, покликаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язку із оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, долучає розрахунок заборгованості на загальну суму 29 024,82 грн: за надані послуги, за період з 01.12.2021 по 31.12.2023, з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення в сумі 3 268,03 грн; витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в сумі 25 756,79 гривень.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, доказів його неправильності не надано, власного контррозрахунку не проведено. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунку, який береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
У ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Правила надання послуг постачання теплової енергії, зокрема п.п.54-58, також містять положення, що у разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги.
За результатами перевірки якості надання послуги складається акт-претензія відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145.
Виконавець зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
У разі неприбуття виконавця в установлений строк або необґрунтованої відмови виконавця підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем та не менш як двома споживачами, які проживають (розташовані) у сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю рекомендованим листом або через електронний кабінет Єдиної платформи (за наявності).
Виконавець протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта-претензії вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених у ньому, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії у формі, яка аналогічна формі подання претензії.
У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем. Виконавець зобов'язаний повідомити у десятиденний строк споживачеві у формі, яка аналогічна формі подання претензії, про вжиті за результатами задоволення його претензії заходи.
Доказів ненадання чи неякісного надання послуг відповідачу, як і того, що останні узагалі зверталися з цього приводу до виконавця послуг матеріали справи не містять.
Наведені законодавчі положення та фактичні обставини справи свідчать, що відповідач має зобов'язання перед позивачем по оплаті житлово-комунальних платежів, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги, за період з 01.12.2021 по 31.12.2023, з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення в сумі 3 268,03 грн; витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання в сумі 25 756,79 грн, а всього за надані послуги 29 024,82 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
Повне рішення суду складено 24 липня 2025 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Галина ШАШУРІНА