Справа № 464/2767/25
пр.№ 2/464/1536/25
24 липня 2025 року м. Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/2767/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за: кредитним договором № 4150615 в розмірі 24 300,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 300,00 грн - сума заборгованості за процентами; за договором позики № 4163573 в розмірі 12 045,00 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 045,00 грн - сума заборгованості за відсотками. за договором позики № 76619581 в розмірі 15 901,80 грн, з яких: 4 224,31 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 677,49 грн - сума заборгованості за відсотками. В обґрунтування позову покликається, що позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаними договорами та останній не виконує взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 09 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.
Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою з додатками за місцем проживання. У зв'язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.
Відповідач відзив на позов не подав, жодних заяв/клопотань ним не заявлено.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12,81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як регламентовано ст.13 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як визначено ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
18 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір № 4150615 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора.
За умовами договору кредитодацець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 5 000, 00 грн, строком на 360 днів, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
27 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 27062024 щодо вказаного кредитного договору.
Також, 15 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 76619581, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора.
За умовами договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 7 000, 00 грн, строком на 30 днів, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_2 , а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування позикою.
Окрім цього, 18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 4163573, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора.
За умовами договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти у сумі 3 000, 00 грн, строком на 30 днів, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування позикою.
16 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено додаткову угоду № 24 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, щодо наведених договорів позик.
Досліджуючи вимоги про стягнення заборгованості за: кредитним договором № 4150615 в розмірі 24 300,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 300,00 грн - сума заборгованості за процентами; за договором позики № 4163573 в розмірі 12 045,00 грн, з яких: 3 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 045,00 грн - сума заборгованості за відсотками. за договором позики № 76619581 в розмірі 15 901,80 грн, з яких: 4 224,31 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11 677,49 грн - сума заборгованості за відсотками, суд виходить з наступного.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Як регламентовано ст.13 Закону України "Про електронну комерцію", розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
У силу положень ч.2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за договорами не долучено документів, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
Поставивши питання про стягнення заборгованості, останній надав лише розрахунки заборгованості, з яких взагалі неможливо встановити їх правильність та об'єктивність
Досліджуючи надані розрахунки, такі самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. До того ж, такі розрахунки не містить ні порядку, ні розмірів, ні часу нарахування відсотків у такій сумі, що унеможливлює дослідження та перевірку таких.
Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.
Надані позивачем договори факторингу та витяги з реєстру боржників до договорів факторингу, які є похідними від договору кредиту/позики, самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки відсутні докази перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано.
В оцінці поведінки та способу ведення справ фінансовою компанією суд ураховує, що у силу приписів ст.29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія - це фінансова установа, яка на підставі відповідної ліцензії має право здійснювати діяльність з надання одного або декількох видів фінансових послуг. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ фінансовими компаніями є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Схожа позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Інших доказів позивачем не надано, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявлено. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту, що зумовлює відмову у позові.
Висновок суду узгоджується із такими засадами цивільного законодавства/судочинства як верховенство права, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України, ст.2 ЦПК України).
У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позову.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.273 ЦПК України.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1
Повне рішення суду складено 24 липня 2025 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Галина ШАШУРІНА