Справа № 464/806/25
пр.№ 2-к/464/1/25
17.07.2025 Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Чорна С.З.,
секретаря судових засідань Сенюга М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Войнаровська Оксана Ігорівна, заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-
з участю:
представника заявника Войнаровська О.І.
03 лютого 2025 року до Сихівського районного суду м.Львова надійшли матеріали клопотання представника заявника ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме про визнання на території України рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данія) від 24 червня 2024 року у сімейній справі № BS-35465/2023-HJO в частині встановлення одноособової опіки ОСОБА_4 над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_6 .
В обґрунтування заявленої вимоги заявник вказує, що 17 липня 2023 року заявник звернувся до суду м. Йоррінг (Королівство Данія) з позовом до заінтересованої особи щодо встановлення одноособової опіки над дитиною; встановлення місця проживання дитини із заявником; встановлення графіку спільних побачень з дитиною, справа № BS-35465/2023-HJO. 16 травня 2024 року суд м. Йоррінг розглянув позов у закритому судовому засіданні. Заінтересована особа була присутня під час судового засідання та надавала пояснення. Суд м. Йоррінг під час судового розгляду дослідив докази та показання, наведені сторонами і встановив, що в найкращих інтересах дитини буде, щоб заявник отримав одноосібну опіку і дитина проживала з ним. За результатами судового розгляду, суд м. Йоррінг (Королівство Данія) виніс остаточне рішення від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року), яке набрало законної сили, у справі № BS-35465/2023-HJO між сторонами про встановлення одноособової опіки заявника над дитиною та про встановлення місця проживання дитини із заявником. Таким чином, заявник просить суд визнати на території України рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данія) від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року) у сімейній справі № BS-35465/2023-HJO в частині встановлення одноособової опіки заявника над дитиною; встановлення місця проживання дитини із заявником.
На виконання вимог ч. 1 ст. 473 ЦПК України судом повідомлено заінтересовану особу про надходження зазначеного клопотання та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Від заінтересованої особи у встановлений судом строк заперечень до суду не надійшло.
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року клопотання заявника прийнято до провадження судді Чорної С.З.
02 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення заінтересованої особи проти клопотання заявника щодо визнання на території України.
В обґрунтування заперечень заінтересована особа вказує, що рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) від 13 вересня 2023 року є тимчасовим та поширюється виключно на територію Королівства Данії; задоволення клопотання заявника буде суперечити рішенню Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року у справі № 450/5050/23, а також нотаріально засвідченому договору про порядок проживання та виховання дітей, укладеному 01 серпня 2024 року між заінтересованою особою та заявником; українське законодавство не передбачає часткового визнання в Україні рішення іноземного суду; між сторонами є справа № 450/4021/23 у Пустомитівському районному суді Львівської області з того самого предмету спору, а саме встановлення опіки над ОСОБА_7 та Всеволодом Крогом, та з тих самих підстав, що і справа, яка розглядалася судом м. Йоррінг (Королівство Данії); спір, який розглядався судом м. Йоррінг за законами України не підлягає судовому розгляду; рішення суду м. Йоррінг фактично позбавляє заінтересовану особу батьківських прав, оскільки не передбачає тимчасових зустрічей заінтересованої особи з дітьми; 7) суди Королівства Данії не мали юрисдикції у справі, що розглядалася судом м. Йоррінг, між заінтересованою особою та заявником стосовно встановлення опіки над ОСОБА_7 та Всеволодом Крогом, зокрема, тому що заінтересована особа зверталася до уповноважених органів Данії щодо повернення дітей в Україну.
07 квітня 2025 року представник заявника пода до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) у справі № BS-35465/2023-HJO з відміткою про набрання рішенням законної сили.
08 квітня 2025 року представник заявника подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) у справі № BS-35465/2023-HJO від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року) та від 13 березня 2025 року (ухвалене 16 травня 2024 року) з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом та оригіналу аффідевіту данського адвоката Лінди Ґіссінг.
24 квітня 2025 року представник заявника подав до суду письмові пояснення у справі, у яких вказав, що заперечення заінтересованої особи є необґрунтованими, оскільки заінтересована особа викладає свої заперечення щодо рішення суду, яке не є предметом розгляду у справі № 464/806/25; предметом розгляду у справі № 464/806/25 є саме рішення суду м. Йоррінг у справі № BS-35465/2023-HJO від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року), а не рішення від 13 вересня 2023 року, на яке вказує заінтересована особа; рішення суду м. Йоррінг у справі № BS-35465/2023-HJO від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року) є остаточним, набрало законної сили та не має обмежень щодо територіальної дії; рішення іноземного суду може бути визнано частково на території України; визнання рішення суду Данії не перешкоджатиме здійсненню судочинства в Україні, скільки провадження у справі № 450/4021/23 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей було відкрито 21 серпня 2023 року, тобто вже після початку розгляду справи № BS-35465/2023-HJO судом м. Йоррінг; визнання рішення суду Данії на території України не суперечитиме рішенню Пустомитівського районного суду Львівської області, ухваленому 02 липня 2024 року у справі № 450/5050/23, оскільки заявник просить визнати на території України рішення суду Данії лише в частині ОСОБА_8 ; спір щодо опіки, вирішений судом м. Йоррінг, за законами України підлягає судовому розгляду. Крім цього, заявник вказав, що з тексту рішення суду м. Йоррінг не вбачається, що заінтересовану особу було позбавлено батьківських прав, а також наголосив на тому, що заінтересована особа не надала доказів на підтвердження своєї заяви стосовно звернення до уповноважених органів з метою повернення дітей в Україну.
07 травня 2025 року представник заявника подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Західного Високого суду Королівства Данія від 16 червня 2023 року у справі № BS-21893/2023-VLR між заінтересованою особою та заявником про повернення ОСОБА_8 та Всеволода Крога в Україну, скриншотів з сайту судової влади та копій ухвал Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2024 року у справі № 450/6365/23 та від 15 березня 2024 року у справі № 450/1124/24.
З наданих копій ухвал суду та скриншотів, суд отримав інфомацію про те, що на розгляді Пустомитівського районного суду перебувала не тотожна справа, а отже, ця справа не перешкоджає розгляду клопотання заявника.
27 травня 2025 року представник заінтересованої особи, адвокат Райхель Р.П., подав до суду заяву із аргументами проти позиції заявника, викладеної у поясненнях від 24 квітня 2025 року.
Заява представника заінтересованої особи обґрунтована тим, що рішення суду м. Йоррінг від 13 вересня 2023 року є тимчасовим та поширюється виключно на територію Королівства; часткове визнання вказаного рішення на території України унеможливить здійснення судочинства в Україні та суперечитиме договору сторін про порядок проживання та виховання дітей від 01 серпня 2024 року; всупереч ст. 6 Гаазької конвенції 1980 року, Суд у справах сім?ї Йоррінгу вирішив питання про піклування дітей; визнання рішення суду м. Йоррінг суперечитиме законам України щодо права матері на побачення та її участь у вихованні дочки. Також у заяві, представник заінтересованої вказує, що до участі у справі слід залучити орган опіки і піклування Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
16 червня 2025 року представник заявника подав до суду додаткові пояснення у справі. У вказаних поясненнях заявник повторно виклав аргументи, наведені у поясненнях від 24 квітня 2025 року, а також додатково наголосив на тому, що рішення суду Данії було ухвалено після вирішення справи про повернення дітей в Україну; 25 квітня 2023 року судом м. Йоррінг було відмовлено заінтересованій особі у поверненні ОСОБА_9 та Крога Всеволода в Україну. Також у поясненнях вказано, що аргумент заінтересованої особи про те, що до спірних відносин має застосовуватися українське право є неналежним, адже на час ухвалення рішення суду Данії, діти проживали в Данії, а також, що посилання заінтересованої особи на Європейську конвенцію про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми є нерелевантними до предмета розгляду у даній справі, оскільки до визнання на території України рішення суду Данії мають застосовуватися саме норми Гаазької Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчиненої 19 жовтня 1996 року в м. Гаазі, адже вона є правовою підставою для визнання на території України рішення суду Данії за клопотанням заявника.
В судовому засіданні 17 липня 2025 року представник заявника підтримала вимоги, заявлені у клопотанні про визнання на території України рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данія) від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року) у справі № BS-35465/2023-HJO в частині встановлення одноособової опіки ОСОБА_4 над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_6 .
Заінтересована особа та її представник у судове засідання 17 липня 2025 року не з?явилися.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що клопотання заявника необхідно задовольнити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 липня 2023 року заявник звернувся до суду м. Йоррінг (Королівство Данія) з позовом до заінтересованої особи щодо встановлення одноособової опіки над ОСОБА_7 ; встановлення місця проживання ОСОБА_8 із заявником; встановлення графіку спільних побачень з ОСОБА_7 , справа № BS-35465/2023-HJO.
За результатами розгляду справи № BS-35465/2023-HJO, судом м. Йоррінг було ухвалено рішення від 24 червня 2024 року, яким встановлено: «спільна опіка припиняється, і ОСОБА_1 отримує одноосібну опіку над ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 проживатиме з ОСОБА_6 . Наразі рішення щодо побачення ОСОБА_10 із ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутнє».
Згідно з ч. 1 ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.82 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
З урахуванням змісту рішення суду Данії, яке заявник просить частково визнати на території України, суд приходить до висновку, що вказане рішення суду Данії не підлягає примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Заявник, обґрунтовуючи можливість визнання рішення суду Данії на території України, посилається на Гаазьку Конвенцію про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей та на презумпцію існування принципу взаємності між Україною та Данією у відносинах щодо визнання рішення суду іноземної держави.
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей», Верховна Рада України постановляє: Приєднатися до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчиненої 19 жовтня 1996 року в м. Гаазі.
Судом встановлено, що Королівство Данія ратифікувало вказану конвенцію у 2011 році. Таким чином, і Україні і Королівство Данія є учасниками Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, заходи, ужиті органами Договірної Держави, визнаються в силу закону в усіх інших Договірних Державах.
Згідно з ст. 24 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, без шкоди для пункту 1 статті 23, будь-яка зацікавлена особа може звернутися до компетентних органів Договірної Держави з проханням про прийняття рішення щодо визнання або невизнання заходу, ужитого в іншій Договірній Державі. Процедура визначається правом Держави, в якій було подано прохання.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, заходи, ужиті органами Договірної Держави передбачає визнання в Україні рішення суду Данії, яке ухвалене у справі, що стосується батьківських прав та обов?язків щодо дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 472 ЦПК України, клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 465 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).
Згідно з ч.1 ст. 466 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, яка подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.
Судом встановлено, що заявник виконав вимоги ч. 1 ст. 466 ЦПК України, зокрема, мотивами подання клопотання заявник вказав забезпечення можливості безперешкодної реалізації своїх батьківських прав щодо дитини в Україні, а також забезпечення найкращих інтересів дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 472 ЦПК України, до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.5 ст. 466 Цивільного процесуального кодексу України: «у випадку подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1-4 частини третьої цієї статті, можуть подаватися у копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаного клопотання».
Як вбачається з матеріалів справи, заявник надав суду належно засвідчену копію рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данія) ухваленого 16 травня 2024 року у справі № BS-21893/2023-VLR із відміткою про набрання законної сили, апостилем та нотаріально засвідченим перекладом. Паперовий примірник рішення був наданий суду до початку судового розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, заходи, ужиті органами Договірної Держави, у визнанні, однак, може бути відмовлено: a) якщо захід було вжито органом, юрисдикція якого не ґрунтувалася на одній з підстав, передбачених у Розділі II; b) якщо заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, у рамках судового або адміністративного провадження, без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури Держави, в якій було подано прохання; c) на прохання будь-якої особи, яка стверджує, що захід порушує її батьківську відповідальність, якщо такого заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, без надання такій особі можливості бути заслуханою; d) якщо таке визнання явно суперечить публічному порядку Держави, в якій було подано прохання, з урахуванням найвищих інтересів дитини; e) якщо захід є несумісним із заходом, ужитим пізніше в не-Договірній Державі звичайного місця проживання дитини, у разі, якщо останній задовольняє вимоги визнання в Державі, в якій було подано прохання; f) якщо не дотримано процедури, передбаченої в статті 33».
В процесі дослідження матеріалів справи суд прийшов до висновку про те, що клопотання відповідає вимогам ч. 2 ст. 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.
Так, юрисдикція суду Данії у справі № BS-35465/2023-HJO ґрунтувалася на підставі зміни постійного місця проживання дітей з України на Данію. Крім цього, відповідно до ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право, справа між заявником та заінтересованою особою стосовно батьківських прав та обов?язків щодо дітей, яка перебувала на розгляді суду м. Йоррінг, не належить до виключної юрисдикції судів України. Також з тексту рішення суду м. Йоррінг від 24 червня 2024 року у справі № BS-35465/2023-HJO відомо, що заінтересована особа була заслухана судом та мала можливість надати суду свої аргументи.
Також суд вважає, що рішення суду м. Йоррінг від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року) у справі № BS-35465/2023-HJO не порушує публічного порядку України, оскільки це рішення не порушує норм та основоположних законодавства України, а також конституційних прав та свобод громадян України.
Разом з тим, суд зауважує, що аргументи заінтересованої особи проти визнання на території України рішення суду Данії є необґрунтованими.
Заперечення заінтересованої особи стосуються рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) від 13 вересня 2023 року у справі № BS-38169/2023-HJO. Разом з тим, заінтересована особа не надала суду копії вказаного вище рішення. Натомість заявник самостійно надав суду копію вказаного рішення з перекладом та роз?ясненнями щодо правової природи такого рішення.
Разом з тим, у судовому засіданні заінтересована особа вказала суду, що посилання у її запереченнях на рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) від 13 вересня 2023 року у справі № BS-38169/2023-HJO - є помилковим.
Судом встановлено, що рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) від 13 вересня 2023 року у справі № BS-38169/2023-HJO не є предметом розгляду у цій справі, тому що заявник не просив суд визнати вказане рішення на території України.
Суд не бере до уваги аргументи заінтересованої особи, які стосуються рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данії) від 13 вересня 2023 року у справі № BS-38169/2023-HJO.
Суд також відхиляє доводи заінтересованої особи про те, що рішення іноземного суду не може бути визнано на території України частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема Постанову Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 199/3311/18, суд відхиляє аргументи заінтересованої особи стосовно неможливості часткового визнання рішення іноземного суду на території України, оскільки даний аргумент не ґрунтується на нормах права.
Обґрунтовуючи свою позицію, заінтересована особа стверджувала, що визнання рішення суду м. Йоррінг в Україні суперечитиме договору між заінтересованою особою та заявником про порядок проживання та виховання дітей, укладеному в Україні 01 серпня 2024 року у письмовій формі з нотаріальним засвідченням.
Дослідивши копію вказаного договору, суд встановив, що відповідно до п.п. а, п. 2.1. цього договору, батьки домовились, що на час дії даного договору місцем проживання ОСОБА_8 є місце проживання її Батька.
Також у судовому засіданні як заінтересована особа, так і представник заявника підтвердили суду, що, станом на час судового розгляду, ОСОБА_11 проживає із заявником.
За таких обставин, враховуючи, що рішенням суду м. Йоррінг від 24 червня 2024 року (ухваленим 16 травня 2024 року) у справі № BS-35465/2023-HJO, зокрема, визначено місце проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_6 , а також те, що ОСОБА_1 просить визнати вказане рішення лише в частині, що стосується ОСОБА_8 , суд прийшов до висновку, що рішення суду м. Йоррінг від 24 червня 2024 року (ухвалене 16 травня 2024 року) у справі № BS-35465/2023-HJO не суперечить договору між заінтересованою особою та заявником про порядок проживання та виховання дітей.
Також заінтересована особа заявляла, що визнання на території України рішення суду Данії позбавлятиме її батьківських прав.
Суд дослідив, що з тексту рішення суду м. Йоррінг від 24 червня 2024 року (ухваленого 16 травня 2024 року) у справі № BS-35465/2023-HJO не вбачається, що даним рішенням заінтересовану особу було позбавлено батьківських прав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання в повному обсязі.
Керуючись статтями 259, 471, 472, 473 ЦПК України, суд,-
клопотання задоволити.
Визнати на території України рішення суду м. Йоррінг (Королівство Данія) від 24 червня 2024 року у сімейній справі № BS-35465/2023-HJO в частині встановлення одноособової опіки ОСОБА_4 над ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_6 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення - 17.07.2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 15 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 22.07.2025 .
Суддя Чорна С.З.