Справа №461/4502/25
/заочне/
23 липня 2025 року Галицький районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.І.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 05 вересня 2018 року вона позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 7000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов?язувався повернути їй вказану суму до 31 грудня 2019 року, про що була складена розписка. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, яку він не повернув у встановлені сторонами строки, попри неодноразове продовження терміну повернення боргу. Останній узгоджений строк - 01 травня 2024 року. Станом на день подання позову борг залишився непогашеним, тобто відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав. У зв'язку з цим просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму боргу.
Ухвалою суду від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить такий задовольнити; проти постановлення по справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач не з'явився у судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності з постановленням заочного рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , позичали кошти в сумі 7000 доларів США (що еквівалентно 291 469,5 грн. за курсом НБУ станом на 04.06.2025 року) ОСОБА_2 05 вересня 2018 року, про що була складена розписка від 05.09.2018 р., а ОСОБА_2 зобов?язувався повернути їй зазначені кошти до 31 грудня 2019 року.
Відповідач вчасно кошти не повернув, просив продовжити термін позики і 21 грудня 2021 року сторони досягли згоди стосовно того, що відповідач поверне кошти до 31 грудня 2022 року, що підтверджується розпискою від 1 грудня 2021 року.
До 31 грудня 2022 року відповідач знову кошти не повернув, просив знову продовжити термін для погашення боргу і позивачка знову пішла йому на зустріч та погодилась на продовження терміну позики до 31 грудня 2023 року (про що свідчить розписки від 24 січня 2023 року).
Пізніше сторони продовжили термін позики до 01 травня 2024 року (розписка від 05 квітня 2024 року).
Встановлено, що до теперішнього часу відповідач борг не повернув, чим взяті на себе зобов'язання не виконав.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, незалежно від суми.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Також, відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1049 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику, зокрема, грошові кошти у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість перед позивачем.
Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.
Відповідач в суд не з'явився та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2914,70 гривень.
Керуючись ст.ст. 81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 7 000 доларів США, що еквівалентно 291 469,5 грн. за курсом Національного банку України станом на 04 червня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2914,70 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.Р.Волоско