Справа № 947/1149/25
Провадження № 1-кп/947/694/25
22.07.2025 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024163480000738 від 17.11.2024 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не
одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Веселий кут Арцизького району Одеської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимий:
- 28.05.2024 року Арцизьким районним судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 рік;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України,
08.01.2025 року до Київського районного суду міста Одеси скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024163480000738 від 17.11.2024 року, відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України.
В ході судового розгляду після дослідження доказів, обсяг та об'єм, порядок дослідження, яких визначений за погодженням з усіма учасниками судового провадження, сторона обвинувачення скористалась своїм правом, передбаченим ст.338 КПК України, а саме прокурор змінив обвинувачення в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України.
Відповідно до ст.338 ч.3 КПК України враховуючи, що в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжкі кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України, потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_10 http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_640/ed_2018_03_14/pravo1/T012341.html?pravo=1 - 640 роз'яснено право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, кожному потерпілому вручено обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням, заяв щодо підтримання обвинувачення відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до суду не надходило.
Так в ході судового розгляду встановлено, що16.11.2024 близько о 20:52 години, ОСОБА_8 перебуваючи біля будинку № 72 по вул. Академіка Корольова у м. Одесі, спільно з ОСОБА_9 , та особою,матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження,розпивали алкогольні напої. В цей час біля них проходив потерпілий ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в той момент розмовляв по телефону та, не маючий ніякого наміру на конфлікт з останніми, йшов по вулиці. Побачивши останнього, будучи в стані алкогольного сп'яніння, у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства. Виказуючи свою неповагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердитися серед інших та показати зневагу до оточуючих діючи умисно, ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, зупинили ОСОБА_7 , та почали виказувати до нього слова нецензурної лексики.
У подальшому, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з мотивів явної неповаги до суспільства, ОСОБА_8 , спільно з ОСОБА_9 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, виявляючи особливу зухвалість почали завдавати ОСОБА_7 , хаотичні та численні удари ногами та руками в область голови, обличчя та тулубу, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, закритого перелому передньої та латеральної стінок правої верхньощелепної пазухи зі зміщенням кісткових уламків, які супроводжувалися гематосинусом, переломи нижньої та медіальної стінок лівої орбіти зі зміщенням кісткових уламків, які супроводжувалися емфіземою лівої орбіти, контузія правого та лівого очних яблук, синці на нижніх повіках лівого та правого очей з поширенням на праву та ліву виличні ділянки, в лобній ділянці по центру, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою.
Крім того, 16.11.2024, приблизно о 21:51 годині, ОСОБА_8 перебуваючи, за адресою м. Одеса,вул. Академіка Корольова, буд. 74-Б/1, поруч з магазином «BuduSushi», побачив біля закладу припаркований мопед марки «Yamaha», моделі «Gear 4t», білого кольору, об'ємом двигуна 49,9 см.3, номер шасі № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який належить ФОП « ОСОБА_11 » після чого в нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом.
Реалізуючи вищевказаний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 підійшов до вказаного мопеду, припаркованого на тротуарі біля зазначеного магазину, сів на сидіння, взявся за кермо, привів в рух, відкотивши мопед за допомогою сили ніг з стоянкової ніжки, вказаний мопед, тим самим незаконно заволодів цим мопедом. Після цього, за допомогою сили ніг, сидячи на сидінні почав котити мопед вздовж вулиці Академіка Корольова в напрямку до вулиці Євгена Чикаленка, не маючи ні реального, ні уявного права власності на транспортний засіб, а саме мопед марки «Yamaha», моделі «Gear 4t», білого кольору, об'ємом двигуна 49 см.3, 2011 року випуску, вартістю 24 104 гривень 92 копійки, та покинув місце вчинення кримінального правопорушення тим самим спричинивши ФОП « ОСОБА_11 », матеріальний збиток на вищезазначену суму.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, за кваліфікуючими ознаками- незаконне заволодінні транспортним засобом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочинів, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: він вчинив хуліганські дії, в ході яких наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 . Також, він побачивши припаркований мопед, незаконно заволодів їм, покинувши місце злочину. У скоєному щиро кається, осуджує свої злочинні дії, вибачається перед потерпілими, в повному обсязі відшкодував спричинену їм матеріальну та моральну шкоду.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому злочини при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочинів, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: він визнав, що наніс тілесні ушкодження потерпілому в ході хуліганських дій, жалкує за свою злочинну поведінку, просив вибачення перед потерпілим.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 пояснив, що в день подій 16.11.2024 року у вечерні час доби, він вийшов із будинку в напрямку магазину по вулиці Ак.Корольова, в цей момент до нього підійшло троє чоловіків, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які попросили дати їм його мобільний телефон щоб подзвонити, але він відмовився, хотів їх обійти, але ОСОБА_15 зі спини вдарив його по голові, а ОСОБА_14 вдарив по обличчю. Потім почалася бійка, йому наносили удари одночасно усі троє чоловіків, які повалили його на землю, били ногами і руками по тулубу, голові, нанесли десь двадцять ударів. Він піднявся, йшов до людей просити допомогу, викликати поліцію. Дії чоловіків були між собою узгодженими, коли вони одночасно втрьох йшли на нього, вони змовилися, і почали його бити. Під час бійки у нього зник гаманець в якому були банківські картки, картки знижок магазину, гроші у розмірі 1 500 гривень. Гаманець на теперішній час коштує десь 600-700 гривень, не більше, бо вже не новий. З початку він подумав, що зникло більше грошей, був схвильований, але потім він з'ясував, що 2 000 гривень у нього знаходилося в іншій кишені. Обвинувачений ОСОБА_8 йому відшкодував матеріальні та моральні збитки у повному обсязі, обвинувачений ОСОБА_9 йому нічого не відшкодовував. Міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 просив призначити на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_10 надав до суду письмову заяву про відсутність у нього вимог матеріального та морального характеру до обвинувачених, матеріальну шкоду в повному обсязі йому відшкодував обвинувачений ОСОБА_8 , подальший розгляд справи просив проводити без його присутності.
Потерпілий ОСОБА_10 висловив думку щодо призначення обвинуваченим виду покарання, на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України, обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та дослідженням матеріалів характеризуючи їх особи.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 ,суд кваліфікує наступним чином:
-за ч. 2 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явного не неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб;
-за ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою.
-за ч. 1 ст. 289 КК України, за кваліфікуючими ознаками - незаконне заволодіння транспортним засобом;
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 ,суд кваліфікує наступним чином:
- ч. 2 ст. 296 КК України, за кваліфікуючими ознаками - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явного не неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб;
- ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою.
Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілим матеріальної шкоди.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, вибачився за свої дії перед потерпілими, відшкодував їм в повному обсязі спричинену шкоду,визнав вину, активно сприяв розкриттю злочину, розкаявся у вчиненому, наявність обставини, що обтяжує покарання, враховуючі позицію потерпілих, які просили суд призначити ОСОБА_8 покарання не пов'язане із реальним відбуттям покарання, думку прокурора, який просив застосувати до основного покарання, положення статті 75 КК України, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який на обліку у психіатра та нарколога не значиться, не працює, стабільного джерела доходу не має, раніше судимий, вчинив злочин не відбувши покарання за попереднім вироком, що свідчить про те, що належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, враховуючи наявність обставин які пом'якшуютьпокарання, та наявність обставин які обтяжують покарання, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_9 , його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання у виді позбавленням волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також встановлено судом, що ОСОБА_9 засуджено вироком Арцизького районного суду Одеської області за ч.4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
Частина 1 ст. 71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання. Таким чином, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків.
При цьому, суд враховує вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, визначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Визначене судом кожному обвинуваченому покарання, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив злочини в період іспитового строку за попереднім вироком, на шлях виправлення не став, його засуджено за цим вироком до реального відбування покарання, тому присутній ризик ухилення його від кримінальної відповідальності, суд вважає необхідним взяти його під варту в залі суду.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 щодо стягнення з ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди, залишити без розгляду, на підставі заяви потерпілого ОСОБА_16 про відмову від позову до обвинуваченого ОСОБА_8 , у зв'язку з відшкодування йому обвинуваченим ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 160 000 гривень.
Потерпілий ОСОБА_16 звернувся до суду з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 250 000 гривень.
Потерпілий ОСОБА_16 звернувся до суду з цивільним позовом про стягнення зі ОСОБА_9 щорічно, суму 9 000 гривень з щорічною індексацією через зміну вартості ліків в рамках призначеної терапії.
Вирішуючи позовні вимоги потерпілого ОСОБА_16 до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд враховує наступне.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідного до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що потерпілому ОСОБА_16 дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення та завданням йому матеріальної шкоди. При цьому було порушено нормальний ритм його життя, він пережив душевні хвилювання.
Проте, зважаючи на глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, із врахуванням принципів розумності і виваженості, суд вважає, що справедливим та доведеним наданими доказами з огляду на всі істотні обставини справи буде часткове задоволення позовних вимог потерпілого, згідно з якими необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 40 000 гривень.
Дослідивши цивільний позов в частині стягнення зі ОСОБА_9 щорічно, суму 9 000 гривень з щорічною індексацією через зміну вартості ліків в рамках призначеної терапії, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що розгляд справи здійснюється лише на підставі доказів, наданих сторонами відповідно до принципу диспозитивності та не допускається розгляд справи поза межами заявлених позовних вимог.
Що стосується витрат, які потерпілий ОСОБА_7 має понести у зв'язку із придбання ліків у майбутньому, відповідно до рекомендованого курсу медикаментозної терапії два рази на рік ТОВ «Центр лазерної корекції зору «Тарус», суд враховує, що зазначені витрати потерпілим ОСОБА_7 ще не були фактично понесені, а мають бути понесені у майбутньому, у зв'язку з чим, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі стягнути в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395,615 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 289 КК України, призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 296 КК Україниу виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
-за ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 122 КК Україниу виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
-за ч. 1 ст. 289 КК Україниу виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_8 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі п.б ч.1, ч. 5 статті 72 КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_8 у виді обмеження волі, зарахувати як часткове відбуте покарання строк перебування під вартою з 19.11.2024 року по 17.04.2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням обмеження волі.
Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, призначити йому покарання:
- ч. 2 ст. 296 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК Україниу виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Арцизького районного суду Одеської області від 28.05.2024 року у виді одного року одного місяця позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Взяти під варту в залі суду засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку виконання вироку.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_9 рахувати з 22.07.2025 року, з моменту взяття під варту в залі суду.
Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.11.2024 року з наступних речей: банківську карту «Монобанк» чорного кольору № НОМЕР_2 , термін дії до 05/29, код 094; карту учасника програми ОСОБА_17 »; банківську карту «Raiffeisenbank» чорного кольору, термін дії до 01/26, код 561;банківську карту «Raiffeisenbank» жовтого кольору, термін дії до 04/26, код 348;пластикову карту клієнта «Militarygym»;банківську карту «Альфа-банк» жовтого кольору, термін дії до 04/26, код 078;пластикову карту Brocard;бонусну пластикову карту Пряна Хата;купюру номіналом 500 гривень, серійний номер ХЗ3068792;купюру номіналом дві гривні, серійний номер РВ5555348;шкіряний гаманець чорного кольору фірми Bally;4 фіскальні чеки та накладну Нової пошти 59001211604550, які вилучено до сейф-пакету зразка НПУ № CRI 1212182; предмет ззовні схожий на револьвер чорного кольору ROHMRG 79, купюру номіналом 500 гривень, серія та номер ХЖ0903488.
Речові докази: банківську карту «Монобанк» чорного кольору № НОМЕР_2 , термін дії до 05/29, код 094; карту учасника програми ОСОБА_17 »; банківську карту «Raiffeisenbank» чорного кольору, термін дії до 01/26, код 561;банківську карту «Raiffeisenbank» жовтого кольору, термін дії до 04/26, код 348;пластикову карту клієнта «Militarygym»;банківську карту «Альфа-банк» жовтого кольору, термін дії до 04/26, код 078;пластикову карту Brocard;бонусну пластикову карту Пряна Хата;купюру номіналом 500 гривень, серійний номер ХЗ3068792;купюру номіналом дві гривні, серійний номер РВ5555348;шкіряний гаманець чорного кольору фірми Bally;4 фіскальні чеки та накладну Нової пошти 59001211604550, які вилучено до сейф-пакету зразка НПУ № CRI 1212182; предмет ззовні схожий на револьвер чорного кольору ROHMRG 79, купюру номіналом 500 гривень, серія та номер ХЖ0903488\, повернути власника за належністю.
Речові докази: гаманець, повернути за належністю потерпілому ОСОБА_7 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_9 щорічно, суму 9 000 гривень з щорічною індексацією через зміну вартості ліків в рамках призначеної терапії, залишити без задоволення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 щодо стягнення з ОСОБА_8 матеріальної та моральної шкоди, залишити без розгляду, на підставі заяви потерпілого ОСОБА_16 про відмову від позову до обвинуваченого ОСОБА_8 , у зв'язку з відшкодування йому обвинуваченим ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 160 000 гривень.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави, грошові кошти за проведення товарознавчої експертизи № 4274 від 18.12.2024 року у розмірі 1 135 (тисяча сто тридцять п'ять) гривень 92 копійок.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави, грошові кошти за проведення товарознавчої експертизи № 5634/24 від 23.12.2024 року у розмірі 320 ( триста двадцять) гривень.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Суддя ОСОБА_1