Єдиний унікальний номер: 357/2700/25
Провадження № 2/379/424/25
(ЗАОЧНЕ)
23 липня 2025 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі
головуючого судді - Невгада О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бакал О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»» (далі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»») звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 09.03.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 116839 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідача підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися. За умовами цього договору відповідачу 09.03.2020 надано 2 000,00 грн. кредиту, строк кредиту - 30 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730 % річних. В подальшому 28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .. Однак взяті на себе зобов'язання згідно договору відповідач не виконав у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»», яка станом на 04.12.2024 становить 10 440,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 440,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 440,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
09.04.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу про передачу указаної справи за підсудністю до Таращанського районного суду Київської області (а.с.63).
03.06.2025 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області (а.с.68).
04.06.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 30.06.2025, яке в подальшому було відкладено на 23.07.2025 через неявку відповідача (а.с.80, 81, 105, 106).
30.06.2025 року від представника позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» - адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій останній просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн., зазначаючи, що ці витрати підтверджуються Актом про отримання правової допомоги від 24.06.2025 року, Рахунком № 24.06.2025-27 від 24.06.2025 року, Платіжною інструкцією про оплату зазначеної правової допомоги № 3 9429 від 24.06.2025 року (а.с.90-104).
У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» не з'явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належно (а.с.83-86, 108, 109). Позивач у поданій до суду позовній заяві просить розгляд справи здійснити без участі їхнього представника, проти винесення судом заочного рішення у справі не заперечують (а.с.10).
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання 30.06.2025 та 23.07.2025 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи щоразу був повідомлений належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства. У матеріалах справи містяться: повернуті поштові відправлення (конверти), які скеровувалися судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, з відміткою ВПЗ «Укрпошти» про неможливість їхнього вручення адресату через його відсутність за вказаною адресою (а.с.89, 111), що згідно з положенням п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки.
Крім того, відповідачу ОСОБА_1 було доставлено судову повістку про його виклик до суду на 30.06.2025 та 23.07.2025 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену у Договорі про надання фінансового кредиту № 116839 від 09.03.2020 (а.с.17-20).
При цьому, суд зазначає, що у рішенні від 09.07.2024р. у справі Hyett Perger Cvitanoviс v. Croatia (справа № 57743/19) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Оскільки під час слухань 23 травня і 17 вересня 2014 року позивач надав суду два документи, в яких чітко була зазначена електронна адреса заявниці, яку вона використовувала для зв'язку з Хорватською асоціацією адвокатів (Croatian Bar Association), враховуючи важливість принципу змагальності судового розгляду, належна старанність вимагала від суду першої інстанції використати цю електронну адресу для повідомлення заявниці про провадження щодо неї (навіть якщо за хорватським законодавством такий метод повідомлення не був офіційним способом вручення судових повісток), або отримати поштову адресу заявниці через електронну пошту для вручення їй позовної заяви чи принаймні запропонувати представнику ad litem це зробити».
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.
Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не подавав.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двічі не з'явився, будучи належно повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, водночас, позивач не заперечував щодо заочного вирішення справи, - є всі передбачені законом підстави для заочного розгляду справи.
Ухвалою суду від 23.07.2025, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд цієї цивільної справи.
Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Так, суд установив, що згідно з копією індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №116839 від 09.03.2020, укладеного між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 (а.с.17-20), яким передбачено наступне: ТОВ «ЗАЙМЕР» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000.00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, строк 30 днів до 07.04.2020; процентна ставка фіксована 2 %/добу (730 % річних); спосіб надання безготівкова форма у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом; невід'ємною частиною договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.cly.com.ua; обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Також у договорі передбачено права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, попередження позичальника про недійсність договору, інші умови. Суд зазначає, що надана копія містить ознаки печатки та підпису кредитодавця, щодо підпису позичальника вказано наступне: «Фізична особа: ОСОБА_1 (ПІБ) Електронний підпис НОМЕР_1 ».
Згідно з копією додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №116839 від 09.03.2020 (а.с.21) станом на 07.04.2020 позичальник повинен був сплатити 3 200,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - сума кредиту, 1 200,00 грн. - проценти за користування кредитом (2%/день).
До суду надано копію довідки про ідентифікацію без номера та без дати за підписом директора ТОВ «ЗАЙМЕР» (а.с.16), згідно якої підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , з яким укладено договір №116839 від 09.03.2020 ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в ІТС https://www.cly.com.ua/ за тел. НОМЕР_5 09.03.2020 одноразовий ідентифікатор KL8490.
Також матеріали справи містять копію інформаційної довідки вих.№638/01 від 10.01.2025 за підписом директора ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (а.с.44) щодо проведення успішної транзакції на сайті Торговця (CLY.COM.UA) через платіжний сервіс «Platon», а саме: номер транзакції 28376-93617-38598, номер замовлення A200955B115014CLY116839T705878, сума 2000.00 грн., дата та час 2020-03-09 17:56:03, номер платіжної картки НОМЕР_4 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, код авторизації 305457, опис - Видача кредиту #116839.
Матеріали справи містять копію вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором вих.. №б/н від 12.11.2021 (а.с.13), адресована відповідачу ОСОБА_1 позивачем про сплату заборгованості за кредитним договором №116839 від 09.03.2020 у розмірі 10 440,00 грн.
Крім того суд зазначає, що матеріали справи містять копію квитанції з ПАТ «Укрпошта» від 25.11.2021 на суму 11372,40 грн. (а.с.45), проте з вказаної копії не є зрозумілим хто і з яких підстав проводив вказаний платіж.
Відповідно до наданої виписки з особового рахунку за кредитним договором №116839, відповідач ОСОБА_1 станом на 04.12.2024 року має заборгованість за кредитом в сумі 10 440,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 440,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами (а.с.14).
28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 (а.с.27-34), відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст., п.11 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг є фінансовою послугою.
Аналіз положень статей 1077-1078 ЦК України, свідчить про те, що підставою заміни учасника кредитних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо.
Таким чином, ціна договору та плата за договором факторингу є його істотними умовами, а виконання умов щодо оплати за договором факторингу та подання відповідних доказів має значення для підтвердження правонаступництва у кредитних правовідносинах та для реалізації прав нового кредитора, який замінив первісного кредитора у зобов'язанні, зокрема, звернення з позовом до суду про стягнення з боржника кредитної заборгованості.
Дослідивши наданий до позовної заяви договір факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, укладений між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»», суд установив таке.
У відповідності до п.6.1 Клієнт передає (відступає) Фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів та які входять до портфелю заборгованості.
В якості ціни за придбання (відступлення) Прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 444 834,08 грн. без ПДВ (п.7.1).
Фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п.7.1 цього договору на вказаний у реквізитах рахунок двома платежами: 722 414,04 грн. - протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами цього договору, 722 417,04 грн. - протягом 20 робочих днів з дати підписання цього договору. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта (п.7.2, 7.3 договору факторингу).
Верховний Суд у своїй постанові від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 визначив, що підстава позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Так, перевіряючи доводи позивача щодо існування у нього матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах та наявності підстави позову - переходу до нього права грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу, суд враховує, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2021 позивачем було здійснено оплату первісному кредитору в розмірі 702 417,04 грн. за відступлення права вимоги по договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 згідно реєстру боржників додаток 1 від 28.10.2021 та в розмірі 722 417,04 грн. - 23.11.2021 відповідно, що вбачається з копій платіжних доручень № 1653 та № 1672 (а.с.42, 43).
Відповідно до п. 6.2.3. Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року в разі невиконання Фактором вимог п. 7.2 Договору, Договір вважається неукладеним.
В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували виконання сторонами умов договору факторингу та, як наслідок - набуття права грошової вимоги позивача до відповідача за кредитним договором та можливості реалізації прав нового кредитора для звернення до суду з даним позовом.
Суд зауважує, що для встановлення наявності підстав для позову необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, що неможливо без надання правової оцінки договору факторингу.
При цьому, надання правової оцінки договору факторингу не є виходом за межі поданої юридичною особою позовної заяви та не порушує презумпцію правомірності правочину, оскільки для встановлення наявності підстав для здійснення правонаступництва у кредитних правовідносинах необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.
Водночас, суд вважає, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників не обґрунтовує позовні вимоги позивача з таких підстав.
Так, згідно з п.8.2, 8.2.1, 8.2.2 передача клієнтом паперового Реєстру Боржників фактору здійснюється протягом одного робочого дня з дати підписання цього договору, клієнт зобов'язаний передати фактору Реєстр боржників в електронній формі, на електронному носієві (флеш карта, ком пакт диск та інші оптичні носії інформації) за формою, встановленою в Додатку №1-1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників, які обов'язково повинні міститись в Реєстрі боржників. За фактом передачі Реєстру боржників сторони підписують Акт приймання-передачі Прав вимоги.
З наведеного слідує, що належним доказом наявності у переліку божників відповідача, право грошової вимоги щодо якого відступається за договором факторингу, є саме Реєстр Боржників, який підписується Сторонами, у паперовому вигляді.
Відповідно до наданого позивачем витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 10 440,00 грн., з яких: 2 000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 440,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Водночас, зі змісту витягу з реєстру боржників вбачається, що він сформований шляхом довільного внесення до змісту документа відомостей про особу боржника, номер кредитного договору, суми заборгованості, тощо та не має будь-якої пов'язаності з Реєстром Боржників у паперовому чи електронному вигляді. При цьому, вказаний витяг не містить порядкового номеру під яким було передано документацію, згідно з Актом приймання-передачі, щодо зобов'язань відповідача ОСОБА_1 в реєстрі боржників, а відтак витяг не відповідає оригіналу.
Крім того, формування такого документа, як витяг з Реєстру Боржників, умовами наданого до суду договору факторингу, не передбачено.
Таким чином, суд не бере до уваги як доказ - витяг з Реєстру Боржників за договором факторингу, позаяк поданий документ не відповідає критеріям допустимості, достовірності та достатності.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За нормами чч. 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу позову, а саме: доказів виникнення прав і обов'язків за договором факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 та доказів наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідача ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять жодного доказу користування відповідачем платіжною карткою НОМЕР_4 (на яку було перераховано кредитні кошти) та номером телефону НОМЕР_5 (який використовувався при підписанні договору позичальником в електронній формі), а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ»» задоволенню не підлягають в зв'язку з їх недоведеністю.
Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати покладаються на позивача і залишаються за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 626, 628, 629, 639, 634, 1054 ЦК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ»», ЄДРПОУ: 42228158, місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, індекс 04080;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення складено та підписано 23 липня 2025 року.
Суддя Таращанського районного суду
Київської області Олександр НЕВГАД