17 липня 2025 року
м. Київ
справа № 278/6044/23
провадження № 51-5457км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в кримінальному провадженні № 12023060410000693 за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2024 року ОСОБА_5 засуджено за ст. 336 КК на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а також у випадку здійснення викликів будь-якими територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України прибувати за такими викликами у вказані в повістці, повідомленні, виклику дату, час і місце, незалежно від мети таких викликів.
2. Оскарженим вироком Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_5 покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_5 за ст. 336 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
3. Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджений за те, що він, будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та пройшовши 21 листопада 2022 року військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби, 17 жовтня 2023 року, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився від отримання повістки про необхідність прибуття 19 жовтня 2023 року о 08:30 за викликом до пункту мобілізації для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання, про що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 складено акт відмови від отримання повістки ОСОБА_5 та роз'яснено останньому можливість настання відповідальності згідно зі статтями 335, 336, 337 КК. Надалі ОСОБА_5 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, не маючи бажання з'явитись у визначені дату, час та місце для проходження військової служби, 19 жовтня 2023 року та у наступні дні не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних на те причин і таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
4. Крім цього, ОСОБА_5 09 листопада 2023 року, перебуваючи за місцем своїх неофіційних підробітків за адресою: АДРЕСА_3 , відмовився від отримання повістки про необхідність прибуття 12 листопада 2023 року о 08:00 за викликом до пункту мобілізації для подальшої відправки до військового підрозділу з метою проходження військової служби за мобілізацією з попереднім проходженням навчання, про що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 складено акт відмови від отримання повістки ОСОБА_5 та роз'яснено останньому можливість настання відповідальності згідно зі статтями 335, 336, 337 КК.12 листопада 2023 року та у наступні дні ОСОБА_5 не прибув до пункту мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 без поважних на те причин і таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на дані, які позитивно характеризують особу ОСОБА_5 , його молодий вік, визнання винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які б обтяжували покарання засудженому, його незадовільний стан здоров'я, просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати і залишити без змін вирок місцевого суду, яким ОСОБА_5 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
6. Захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
7. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
9. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 336 КК у касаційній скарзі не заперечуються.
12. За приписами ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
13. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, за винятком прямо зазначених у ній випадків, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
14. Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
15. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
16. Так, приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора, який просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке належить відбувати реально, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу і обставини, які пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі.
17. Так, апеляційним судом було враховано, що ОСОБА_5 вчинив нетяжке кримінальне правопорушення, активно сприяв його розкриттю, визнав свою винуватість і щиро розкаявся, що дозволило розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, та не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Також апеляційний суд зважив на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, сім'ї та утриманців не має, офіційно не працює, має місце реєстрації та проживання, а обставини, які б обтяжували йому покарання, відсутні.
18. Водночас судом апеляційної інстанції надано відповідну оцінку підвищеній суспільній небезпечності вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та в умовах воєнного стану є неприпустимою. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК.
19. Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, адже у такому разі буде досягнута мета злочину, якої прагне досягнути особа, що ухиляється від призову. Доводи у касаційній скарзі захисника про молодий вік засудженого та його позитивну характеристику не підтверджуються матеріалами справи. Обране ОСОБА_5 апеляційним судом покарання відповідно до найнижчої межі санкції ст. 336 КК, за якою його засуджено, у виді позбавлення волі на строк 3 роки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати таке покарання несправедливим унаслідок надмірної суворості підстав не вбачається, як і не встановлено підстав для застосування положень ст. 69 КК і призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за вчинене ним кримінальне правопорушення.
20. Питання звільнення засудженого від покарання за хворобою може бути вирішене за наявності відповідних підстав у порядку виконання вироку відповідно до статей 537, 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
21. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 необхідно залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Житомирського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3