22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 177/1639/25
провадження № 51 - 2749впс25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання голови Дніпровського апеляційного суду про направлення клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42024041330000263 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
до Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшло подання Дніпровського апеляційного суду про направлення вказаного кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 з Криворізького районного суду Дніпропетровської області до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Подання мотивовано тим, що клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України надійшло до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з порушенням правил територіальної підсудності. Вказано, що кримінальне правопорушення, передбачене
ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є триваючим і вважається закінченим з моменту прибуття його до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області 04 грудня 2024 року, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Дніпровського апеляційного суду.
Учасники судового провадження належним чином повідомлені про час та місце розгляду подання, проте в судове засідання вони не з'явились, що відповідно до ч. 4
ст. 34 КПК України не перешкоджає його розгляду.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали провадження та перевіривши наведені у поданні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що подання задоволенню не підлягає на таких підставах.
Положеннями ч. 3 ст. 34 КПК України передбачено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Як неодноразово вказував Верховний Суд, положення норм КПК, якими врегульовано правила визначення територіальної підсудності кримінального провадження, застосовуються у взаємозв'язку з приписами ст. 6 КК України, за якими, кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
Отже, місцем вчинення кримінального правопорушення є місце, де воно було почато, продовжено, закінчено або припинено.
Як убачається з фактичних обставин, які прокурор виклав у клопотанні про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, останній 08 березня 2024 року, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , після чого 04 грудня 2024 року з'явився із зізнанням до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, тим самим припинивши вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є, у тому числі, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що знаходиться в межах юрисдикції Дніпровського апеляційного суду.
Враховуючи наведене, підстави для задоволення подання Дніпровського апеляційного суду та направлення вказаного провадження на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів відсутні.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на наявність у Дніпровського апеляційного суду повноважень, передбачених ст. 34 КПК України, на вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, з приводу чого звертався суд першої інстанції.
Керуючись ст. 34 КПК України, Суд
постановив:
подання голови Дніпровського апеляційного суду про направлення клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42024041330000263 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3