Справа № 2-2673/10
Провадження № 2-п/504/38/25
"27" березня 2025 р. смт. Доброслав Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року у справі № 2-2673/10, -
У листопаді 2023 року заявник звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року у справі № 2-2673/10.,
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2010 року вимоги позову АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 задоволені. Стягнути заборгованість за кредитом в сумі 87529,54 грн., судові витрати у вигляд державного мита в сумі 707,38 грн., витрати ІТЗ судового процесу в розмірі 250 грн.
Заявник стверджує, що він не отримував заочного рішення станом до 27.10.2023 року.
Вказує, що не був повідомлений судом про розгляд справи по суті, чим був позбавлений можливості заперечувати на позовні вимоги банку.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2023 року відкрито провадження у справі про перегляд заочного рішення.
В ході підготовки справи до розгляду судом витребувано з архіву Комінтернівського районного суду Одеської області цивільну справу № 2-2673/10.
У листопаді 2023 року в межах цього самого провадження подано апеляційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.11.2021 року про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого документу.
На вимогу Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 року 05.01.2024 року матеріали справи № 2-2673/10 направлені до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.11.2021 року про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого документу, - залишено без задоволення, ухвала залишена без змін.
В судове засідання представник заявника не з'явився, сповіщений електронною поштою про дату, час та місце розгляду заяви.
Представник АТ «Ощадбанк» так само повідомлений електронною поштою про дату, час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, в судове засідання не з'явився.
Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.1 ст. 287 ЦПК України).
Суд вважав, що у справі міститься достатньо матеріалів для прийняття рішення за заявою про перегляд заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.12.2010 року вимоги позову АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 задоволені. Стягнути заборгованість за кредитом в сумі 87529,54 грн., судові витрати у вигляд державного мита в сумі 707,38 грн., витрати ІТЗ судового процесу в розмірі 250 грн.
Зі змісту довідки від 09.11.2021 року встановлено, що матеріали цивільної справи № 2-2673/10 знищені відповідно до акту знищення справ № 40 від 03.12.2018 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 228 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення вищевказаного заочного рішення, заява про перегляд заочного рішення підлягала подачі протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Правило ст. 284 ЦПК України в чинній редакції, передбачає подання заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.2); учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч.3); строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4).
У заяві про перегляд заочного рішення заявник стверджує, що про існування заочного рішення дізнався у 27.10.2023 року шляхом отримання ухвали суду від 01.11.2021 року, зі змісту якого стало відомо про існування заочного рішення.
Вказані твердження заявника про те, що він дізнався про існування заочного рішення у жовтні 2023 року, нічим не спростовуються, і тому, з огляду на наявні матеріали, право ОСОБА_1 на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підпадає під дію положень ч. 3 ст. 284 ЦПК України, оскільки іншого не встановлено.
Суд також не вбачає дотримання судом вимог ст. 227 ЦПК України в редакції 2004 року про направлення відповідачу рекомендованим листом з повідомленням копії заочного рішення не пізніше 5 днів з дня його проголошення та, відповідно, отримання відповідачем такого повідомлення і копії заочного рішення.
Такі докази матеріали справи не містять.
Водночас, за правилом ч. 1 ст. 288 ЦПК України скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин:
відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, в даному випадку суд не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому, до заяви про перегляд заочно рішення доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не додано.
Заява відповідача про перегляд заочного рішення підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій було ухвалено це рішення, якщо справа не збереглася, заяву може бути розглянуто лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному ЦПК (аналог п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).
Отже, заява про перегляд заочного рішення підлягає розгляду у справі, в якій ухвалено заочне рішення, в даному випадку - у справі № 2-2673/10.
Оскільки така справа знищена, то має місце втрата судового провадження.
Відновлення втраченого судового провадження врегульовано розділом Х ЦПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід'ємна частина судового процесу в розумінні ст.6 конвенції (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999 року, «Бакай та інші проти України» від 9.11.2004 року).
Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.
За правилами ст. ст. 488-490 ЦПК України відновленню підлягає втрачене повністю або частково судове провадження в цивільній справі, закінченої ухваленням рішення або у якій провадження закрито.
Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. ст. 488, 489 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Відновлення втраченого судового провадження здійснюється судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції) вона перебувала.
Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанції.
З наведеного вбачається висновок, що за правилами розділу X ЦПК України, відновлення втраченого (і в разі, якщо справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження у цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 491 ЦПК України) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (якщо це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції, тощо).
Відповідний висновок також зроблений в ухвалі Верховного Суду від 20.03.2018року у справі №2-4646/11.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією ВССУ, що викладена в ухвалі від 05.08.2015 року у справі №6-7938св15, де суд касаційної інстанції зазначив, що повертаючи апеляційну скаргу з підстав відсутності достатніх матеріалів справи, необхідних для її розгляду, суд апеляційної інстанції не виконав вимог частини сьомої статті 297 ЦПК та не вирішив питання про її повернення до суду першої інстанції для належного оформлення, а в разі необхідності - і вирішення питання про відновлення втраченого провадження, як передбачено ст. ст. 402-408 ЦПК, та не роз'яснив права скаржнику подавати відповідну заяву.
Отже, мета звернення до суду з вищезазначеною заявою про перегляд заочного рішення суду, пов'язана з захистом прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому, для вирішення питання щодо перегляду ухваленого у справі заочного рішення по суті спору, є обов'язковим відновлення втраченого судового провадження.
Судом не вбачається достатніх підстав для порушення за ініціативою суду питання про відкриття провадження по відновленню судового провадження.
Разом з тим, ОСОБА_1 жодних документів на підтвердженнях своїх доводів не надано, заява щодо відновлення знищеного судового провадження також не подавалась.
Таким чином, враховуючи, що провадження у справі знищено, заява про перегляд заочного рішення не містить достатніх доказів, суд дійшов висновку про те, що вона задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 287, 334 ЦПК України, суд, -
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 грудня 2010 року у справі № 2-2673/10.
Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та з цієї причини залишив без задоволення останню, особа може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску такого строку.
Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя В.К. Барвенко